Розділ 10. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ УКРАЇНИ, ЇЇ ІНТЕГРАЦІЯ В ЄВРОПЕЙСЬКІ ТА ІНШІ СВІТОВІ СТРУКТУРИ

При розширенні зовнішньоекономічних зв'язків постає питання про повну інтеграцію України в міжнародний інформаційний простір з метою доступу до всього масиву комерційно-технічної інформації. У зв'язку з цим виникає необхідність створення національної інформаційної системи з використанням широкого спектру різноманітних технологічних засобів — не лише електронних каналів, але й паперових рекламно-інформаційних носіїв, телефонного зв'язку, телефаксу, видання оперативних бюлетенів про експортний потенціал та окремі підприємства, а також закордонних інвесторів.

Із проблемою створення інформаційної системи пов'язане завдання поліпшення діяльності в іншому рекламно-інформаційному напрямі — участі українських товаровиробників у міжнародних виставках, спеціалізованих шоу, салонах, ярмарках тощо. Тому важливим напрямом політики державного сприяння активізації процесу інтеграції економіки України у міжнародну кооперацію праці є створення розгалуженої мережі зовнішньоекономічної інформації.

10.13. Туристично-рекреаційні послуги

Серед найбільш поширених міжнародних послуг, які дають значний прибуток, є туризм. Він посідає друге місце за обсягом надходжень після торгівлі товарами.

За даними деяких офіційних джерел щороку у світі подорожує понад 800 млн туристів. Прибутки від міжнародного туризму становлять більше 400 млрд дол. США. Для багатьох країн більше третини експортних надходжень становлять доходи від туризму, що є домінуючою статтею ВВП. Це стосується таких країн, як Кіпр, Греція, Єгипет, Таїланд, Туреччина, Туніс, Монако, багатьох країн Тихоокеанського басейну. Швидкими темпами розвивається туризм в Китаї та Індії.

Міжнародний туризм є об'єктом міжнародного регулювання. Так, у 1975 р. було засновано Всесвітню організацію з туризму (ВОТ) із штаб-квартирою у Мадриді. У квітні 1989 р. була прийнята Гаазька декларація Міжпарламентської конкуренції з туризму, що містить ряд основоположних висновків, зокрема визначає туризм як вид діяльності, який має найважливіше значення для життя людей і сучасних спільнот. Туризм перетворився на важливу форму використання вільного часу окремих осіб і основний засіб міжособистісних зв'язків, а також політичних, економічних і культурних контактів, що стали необхідними внаслідок інтернаціоналізації всіх секторів життя народів.

Усвідомлення важливості розвитку туристичного бізнесу в Україні знайшло своє відображення у прийнятті Верховною Радою 15 вересня 1995 р. закону "Про туризм". Туристично-рекреаційний потенціал України є досить вагомим. Це пов'язано зі сприятливими кліматичними умовами, географічним положенням, наявністю мальовничих гірських краєвидів і ландшафтів, цілющих природних джерел, великої кількості культурно-історичних об'єктів.

Рекреаційні ресурси України створюють усі необхідні умови для організації відпочинку та оздоровлення і мають не тільки місцеве, а й міжнародне значення. У нашій державі створено п'ять національних природних парків, 15 державних заповідників, заказники, дендропарки, пам'ятки садово-паркового мистецтва, що належать до природоохоронних територій. Серед них найвідоміші: Асканія-Нова, Софіївка, Тростянецький дендропарк, парк у Качанівці Чернігівської області, а також пам'ятки природи — скелі Довбуша, Кам'яні Могили, Шацькі озера, Кримський Великий каньйон, Дністровський каньйон, гіпсові печери на Тернопільщині. Загальна площа природних рекреаційних ресурсів України становить 9,4 млн га, а їх одночасна місткість — майже 50 млн осіб.

В Україні виявлено величезні запаси мінеральних цілющих вод, що знаходяться в різних місцях держави: Трускавці, Мор-шині, Східниці, Миргороді, Поляні Квасовій, Слов'янську, Сатанові, Калагарівці, Конопківці. У цих містах побудовано санаторії і бази відпочинку.

Надзвичайно великою є культурно-історична спадщина України. У багатьох місцях збереглися пам'ятки древніх культур. Це насамперед у Києві, Львові, Чернігові, Одесі, Криму, Ужгороді, Кам'янці-Подільському та інших містах і місцевостях. Найбільший інтерес викликають музейні комплекси світового (за визнанням ЮНЕСКО) значення в Києві, серед них Софійський і Києво-Печерський заповідники, Музей народної архітектури та побуту України та багато ін.

Але незважаючи на це, туризм в Україні ще не набув пріоритетного значення. Нині Україна приймає майже 19 млн іноземних туристів, або 0,8 % світової їх кількості, хоч реально вже тепер туристичні заклади могли б обслуговувати набагато більше [4].

Великий поштовх туризму надасть проведення чемпіонату Європи з футболу в 2012 р. До цього часу буде збудовано багато спортивних і соціально-побутових об'єктів, що значно пожвавить туристичну діяльність.

Структура в'їзного потоку у 2009 р. за країною походження виглядає так: країни СНД — 11,9 млн осіб (63 %), країни ЄС — 6,3 млн осіб (33 %), решта країн — 0,6 млн осіб (4 %). Найбільше туристів приїжджає із Росії, Польщі, Молдови і Білорусі. Українських туристів у 2009 р. налічувалось 16,9 млн осіб. Найбільше вони подорожували в країни СНД — 8,3 млн осіб (49 %), країни ЄС — 7,4 млн осіб (44 %), інші країни — 1,1 млн осіб (7 %).

Найбільшою перешкодою у розвитку міжнародного туризму з країн далекого зарубіжжя в Україну є відсутність необхідної інфраструктури — готельних комплексів вищого розряду, мотелів, туристичних баз, кемпінгів, зручних шляхів сполучення, особливо автомобільних. Головною проблемою залишається брак І неспроможність залучення інвестицій, ненадійне і нестабільне інформаційне забезпечення, відсутність поєднання з системою міжнародного зв'язку й узгодження з міжнародними транспортними організаціями. Мало розвинутою в Україні є і мережа супутніх щодо міжнародного туризму видів діяльності — виготовлення сувенірів, карт, надання послуг зв'язку, харчування тощо.

Туризм має стати одним із засобів виходу країни з важкого економічного становища, стимулювання ринкових відносин, активного впливу на розвиток суміжних галузей економіки, зайнятість населення, поліпшення роботи з охорони пам'яток історії та культури, підвищення духовного рівня народу.

10.14. Інтеграція України у міжнародні організації

Всебічна інтеграція у світові структури і міжнародні організації є стратегічною метою зовнішньої політики України. Адже Україна ще після Другої світової війни була прийнята в Організацію Об'єднаних Націй і в її комітет з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Після проголошення незалежності Україна була зарахована непостійним членом Ради Безпеки і мала можливість головувати в ній.

Україна бере також участь у багатьох підрозділах ООН: МОП — Міжнародній організації праці; ВОЗ — Всесвітній організації охорони здоров'я; ФАО — продовольчій та сільськогосподарській організації; MATATE — міжнародній комісії з атомної енергетики та ін. Наша держава є активним учасником у роботі європейських політичних організацій: Раді Європи та Парламентській Асамблеї Ради Європи.

Отже, порівняно високий економічний, науково-технічний, мінерально-сировинний і трудовий потенціал, надзвичайно вигідне економіко-географічне та геополітичне положення в центрі Європи створюють об'єктивні умови для забезпечення взаємовигідного міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування та інтеграції у світовий економічний простір.

Вже встановлено відносини з такими впливовими міжнародними економічними організаціями, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку. Із Світовою організацією торгівлі (СОТ) Україна вже провела переговори і має реальні шанси роботи в цій організації.