Розділ «9.3. Машинобудівний комплекс»

Регіональна економіка

Виробничі потужності корпорації "Богдан" дають змогу сьогодні виготовляти 120—150 тис. легковиків, до 9 тис. автобусів та тролейбусів усіх класів, а також біля 15 тис. вантажівок та спеціалізованої техніки.

Однією зі складних проблем розвитку транспортних засобів для міст тривалий час залишалося виробництво тролейбусів. Потреба в тролейбусах нині становить до 1 тис. шт. на рік. Тому в країні було налагоджено власне їх виробництво (це один із не багатьох прикладів швидкого вирішення проблем в останні роки).

Зокрема" таке виробництво було створено в Дніпропетровську. На ЛАЗі випускають односекційні тролейбуси. Разом з Дніпропетровським заводом їх випуск може сягати рівня 800 шт. на рік. На Київському авіаційному заводі створено експериментальний зразок легкого (з алюмінію) тролейбуса. Він уже може бути конкурентоспроможним на світовому ринку.

Крім тролейбусів, Україні потрібне виробництво трамваїв. Цей вид транспорту функціонує у 24 містах України. Трамвайний парк складається з 70 % трамваїв чеського виробництва, 26 % — російського, 4 % — колишньої НДР. Головним виробником трамваїв є Луганський тепловозобудівний завод. Йому допомагають ще 50 підприємств. Розроблено 4 типи нових трамваїв.

Літакобудування.

За рівнем розвитку літакобудування Україна належить до найбільш розвинених країн світу. Подібну промисловість мають лише 5—6 держав, які застосовують так звані "високі технології". Деякі моделі АНів випереджають аналогічні світові зразки на 3—4 роки. Літакобудування — одна з найприбутковіших галузей українського машинобудування.

В авіапромисловості України — 39 підприємств. Ще 28 виготовляють агрегати, вузли, бортове електро- та радіообладнання. Абсолютна більшість (78 %) робітників авіакосмічної галузі працюють на десяти великих підприємствах, п'ять з яких — авіабудівні (київський завод "Авіант", Харківський авіаційний завод, запорізький "Мотор-Січ", Київський завод ім. Артема, харківський "Фед"). Загальні потужності виробництва дають змогу Україні увійти до числа великих аерокосмічних держав поряд зі США, Німеччиною, Францією, Великою Британією, Росією. В минулому Харківський авіазавод щомісяця випускав по 13—18 машин ТУ-134, Київський — по 15 АН-24 і АН-26.

Основний центр літакобудування України — державний авіабудівний концерн (ДАК) "Антонов", до якого входять авіаційний науково-технічний комплекс (АНТК) ім. Антонова, Київський авіаційний завод "Авіант", Харківське державне авіавиробниче підприємство та завод № 410 цивільної авіації. ДАК "Антонов" планує побудувати 340 нових літаків АН до 2024 р.

Понад 60 нових українських літаків АН-148 і АН-158 уже замовили у різних державах світу.

За рахунок коштів, виділених Урядом України у 2009 р. із державного бюджету, підприємства ВПК досягнули таких основних результатів:

— на ДП "Завод імені В.О. Малишева" організовано виготовлення та постачання для потреб Збройних сил танків БМ "Булат";

— у Казенному дослідно-проектному центрі кораблебудування (м. Миколаїв) за участю інших 25 підприємств промислового комплексу України триває розроблення перспективного корабля класу "корвет" для потреб Військово-Морських сил України;

-— на ДП "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. O.K. Антонова" (м. Київ) продовжується дослідно-конструкторська робота щодо створення військово-транспортного літака АН-70;

— на ДП "Конструкторське бюро артилерійського озброєння" (м. Київ) завершується розробка модернізованої бойової машини БМП-1 із новою автоматичною скорострільною гарматою;

— ДП "Державне київське конструкторське бюро "Луч" (м. Київ) організувало розроблення, виготовлення та постачання для потреб Збройних сил зразків високоточних засобів ураження та ракетного озброєння.

В Україні розроблено державну програму розвитку авіаційної промисловості, яка передбачає тісне співробітництво з країнами СНД, оскільки ізольований розвиток цієї сфери практично неможливий внаслідок значної залежності її від зовнішнього постачання комплектуючих.

Україна бере участь в іноземному інвестуванні, вигравши тендер на реконструкцію авіаційного заводу з виробництва АН-140 в Ісфахані (Іран).

В Україні створено стратегічний військово-транспортний літак з чотирма двигунами АН-70. У нас він належить до середнього класу вантажопідйомності.

Створення важких літаків ускладнюється несталим попитом на них на світовому ринку, великими витратами на їх створення, тривалим періодом розробки.

Україна входить до сімки космічних держав світу. Вона відома виготовленням ракетоносіїв, а також супутників. Отримавши статус без'ядерної держави, вона знизила випуск військово-космічної продукції до 1—5 % від рівня 1989—1991 pp. Тепер в Україні на космічну галузь працює 40 підприємств. Головними з них є КБ "Південне", "Південмаш" із філією в Павлограді, "Моноліт" та "Комунар" (Харків), Київський радіозавод та ВО "Київприлад", Чернігівський завод радіоприладів та Сумський "Оріон". Частина цих підприємств продовжує випускати продукцію для Росії. Космічний комплекс України діє в тісному зв'язку з російським. Українські підприємства отримують з Росії до 75 % комплектуючих та матеріалів. Проте недостатнє фінансування космічних програм як у Росії, так і в Україні призвело до того, що частина підприємств практично припинила випуск своєї продукції.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Качана С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „9.3. Машинобудівний комплекс“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • 1.2. Предмет і об'єкти дослідження, мета, завдання й методи сучасної регіональної економіки

  • 1.3. Теорії та концепції регіональної економіки

  • Розділ 2. ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ І ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ

  • Розділ 3. НАУКОВІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА Й ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

  • 3.2. Методи аналізу соціально-економічного розвитку регіонів (регіональна діагностика)

  • 3.3. Методи прогнозування розміщення продуктивних сил та економіки регіонів

  • 3.4. Районне планування

  • Розділ 4. РЕГІОН У СИСТЕМІ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ

  • 4.2. Територіальний поділ праці й територіальна організація господарства

  • 4.3. Види економічних регіонів. Проблеми типології

  • 4.4. Структура економічного регіону

  • 4.5. Проблемні регіони та їх типологія

  • 4.6. Регіони зі спеціальним режимом інвестування — спеціальні економічні зони

  • Розділ 5. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ Й ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСТВА

  • Розділ 6. СУТНІСТЬ, МЕТА І ЗАВДАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Частина ІІ. РОЗВИТОК І РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

  • 7.2. Природно-ресурсний потенціал України

  • 7.3. Виробничий потенціал

  • 7.4. Науковий потенціал: суть, структура, динаміка

  • Розділ 8. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ, ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ І ТРАНСФОРМАЦІЇ В РИНКОВИХ УМОВАХ

  • Розділ 9. МІЖГАЛУЗЕВІ ГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ Й РОЗМІЩЕННЯ

  • 9.2. Металургійний комплекс України

  • 9.3. Машинобудівний комплекс
  • 9.4. Хіміко-лісовий комплекс України

  • 9.5. Будівельний комплекс

  • 9.6. Агропромисловий комплекс України

  • 9.7. Легка промисловість України

  • 9.8. Соціальний комплекс України

  • 9.9. Транспортний комплекс і зв'язок

  • Розділ 10. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ УКРАЇНИ, ЇЇ ІНТЕГРАЦІЯ В ЄВРОПЕЙСЬКІ ТА ІНШІ СВІТОВІ СТРУКТУРИ

  • Розділ 11. ФАКТОРИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

  • Частина III. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ

  • Розділ 13. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

  • 13.2. Донецький економічний район

  • 13.3. Придніпровський економічний район

  • 13.4. Північно-Східний економічний район

  • 13.5. Причорноморський економічний район

  • 13.6. Карпатський економічний район

  • 13.7. Подільський економічний район

  • 13.8. Центральний економічний район

  • 13.9. Волинський економічний район (Північно-Західний)

  • Частина IV. ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА

  • 14.7. Спеціальні функції державного екологічного управління

  • Розділ 15. ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ І СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

  • Розділ 16. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • 16.4. Податкова екологічна політика та екологічні інструменти митної політики держави

  • 16.5. Система штрафних санкцій за порушення вимог екологічного законодавства

  • 16.6. Надання субсидій, дотацій, грандів і премій на природоохоронні цілі

  • 16.7. Цінові інструменти в контексті розвитку економічного механізму природокористування

  • 16.8. Екосистемні виплати і відшкодування

  • 16.9. Екологічне страхування

  • 16.10. Фонди охорони навколишнього природного середовища

  • Розділ 17. ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ

  • Розділ 18. СВІТОВИЙ ДОСВІД І МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи