Розділ «9.3. Машинобудівний комплекс»

Регіональна економіка

Щорічна потреба України в приміському залізничному транспорті становить 120 дизель-поїздів, 240 вагонів електропоїздів постійного струму та 240 — змінного струму. Всі вони в Україні не виробляються. Розробку проекту їх виготовлення доручено Державній холдинговій компанії (ДХК) "Луганськтепловоз", яка вже створила перший дизель-поїзд. Магістральні електровози почав випускати Дніпропетровський електровозобудівний завод.

Україні потрібні 11,3 тис. пасажирських вагонів. Сучасний парк їх налічує 9 тис., 1/3 з яких відпрацювали термін експлуатації. Крюківський вагонозавод (м. Кременчук) підписав контракт із французькою фірмою "De Ditpit" на випуск 250—300 вагонів за

рік.

Досить капіталомістким є локомотиво- й вагонобудування. Локомотивобудування прив'язане до джерел сировини. Тепловози виробляють у Луганську на базі паровозобудування та в Харкові на заводі транспортного машинобудування. Промислові електровози випускають у Дніпропетровську.

Залізничні вагони виробляють у Кременчуці (ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод"), Дніпродзержинську (ВАТ "Дніпровагонмаш"), великовантажні вагони — в Стаханові (Луганська область) — ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод". У Маріуполі ВАТ "Азовзагальмаш" налагоджено виробництво металевих вагонів-цистерн. Найбільші вагоноремонтні заводи розміщені в Києві, Харкові, Одесі, Львові й Конотопі.

Суднобудування.

Україна належить до країн з відносно високим рівнем розвитку суднобудування. Нині в галузі працює понад 300 тис. працівників (у 1990 р. — 150 тис). Суднобудівний комплекс складається з 9 суднобудівних та 66 судноремонтних заводів, 18 машинобудівних підприємств, 30 науково-дослідних і проектно-конструкторських закладів.

Суднобудівна промисловість України після утворення незалежної держави отримала у спадок потужний промисловий потенціал: вісім високо-оснащених, високоприбуткових суднобудівних заводів, що становили близько ЗО % суднобудування колишнього СРСР. Із восьми найпотужніших заводів три найбільші розташовані в Миколаєві. Це національний лідер галузі ВАТ "Дамен Шип'ярдс Океан", державне підприємство "Суднобудівний завод імені 61 комунара", найбільше суднобудівне підприємство України і всієї Європи — холдингова компанія "Чорноморський суднобудівний завод". На частку цих трьох підприємств до 1992 р. припадало 68 % суднобудування в Україні.

Серед інших підприємств варто вирізнити київський суднобудівний і судноремонтний завод "Ленінська кузня" та керченський "Залив".

Протягом 2009 р. суднозаводами побудовано і передано замовникам 36 суден та плавучих засобів загальною вартістю 299,2 млн дол. США, у тому числі 15 замовлень (несамохідний плавучий кран, 12 суховантажних суден типу "ріка-море", судно-бункерувальник та земснаряд) для вітчизняних замовників і 21 замовлення для судновласників Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Болгарії. Виконані судноремонтні роботи на 166 суднах на загальну суму 168 млн грн.

У 2009 р. укладені нові контракти на будівництво 23 суден і плавзасобів загальною вартістю 170,5 млн дол. США.

Сільськогосподарське машинобудування.

У розвитку цієї важливої для України галузі склалася кризова ситуація. Зменшено обсяги виробництва тракторів внаслідок високої собівартості їх виробництва та зменшення попиту на них на внутрішньому ринку. Порівняно з 1990 р., обсяги виробництва в галузі скоротилися на 91,2 % при загальному рівні його падіння в машинобудуванні на 69 %.

До основних виробників сільськогосподарських машин в Україні належать Кіровоградське ВАТ "Червона зірка”, Одеський завод сільськогосподарських машин, ВАТ "Херсонські комбайни", ВАТ "Коломиясільмаш", КВП "Дніпропетровський комбайновий завод", ВАТ "Новоград-Волинський завод сільськогосподарського машинобудування", ВАТ "Вінницький завод тракторних агрегатів".

Наявні потужності діючих підприємств в Україні дають змогу відновити виробництво сільськогосподарської техніки на високому рівні за умови значних інвестицій для переведення галузі на нові технології.

На деяких підприємствах галузі вже впроваджується виробництво нових видів продукції. Так, ЗАТ "Калинівський машинобудівний завод" (Вінницька область) за допомогою німецьких інвестицій почав випускати нові сівалки.

ВАТ "Завод Львівсільмаш" (м. Львів) виробляє машини для внесення пестицидів та рідких добрив для України, Росії, Словаччини, Угорщини, Фінляндії, Казахстану тощо.

Українське сільськогосподарське машинобудування традиційно вважалося депресивною і дотаційною галуззю. За 20 років незалежності України було розроблено дев'ять різних програм розвитку цього сектору, але реально профінансовані вони були лише на 14 %. Так, у Держпрограмі розвитку машинобудування для АПК до 2010 р. передбачено дотації з бюджету величиною у 4 млн дол. на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, а також часткову компенсацію процентної ставки за отриманими банківськими кредитами у сумі 2 млн дол. на технічне переоснащення виробництва сільськогосподарської техніки. Проте фахівці стверджують, що цих засобів недостатньо.

У 2009 р. в сільськогосподарському машинобудуванні обсяги виробництва основних видів продукції становили лише 55,1 % від рівня 2008 р.

Збільшили обсяги виробництва товарної продукції у 2009 р. порівняно з 2008 тільки ВАТ "Брацлав" (Вінницька область), ВАТ "Хорольський механічний завод", ВАТ "Барський машинобудівний завод" (Вінницька область), ВАТ "Фрегат" (Миколаївська область), ВАТ "Завод "Ніжинсільмаш" та ВАТ "Полтавамаш".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Качана С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „9.3. Машинобудівний комплекс“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • 1.2. Предмет і об'єкти дослідження, мета, завдання й методи сучасної регіональної економіки

  • 1.3. Теорії та концепції регіональної економіки

  • Розділ 2. ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ І ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ

  • Розділ 3. НАУКОВІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА Й ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

  • 3.2. Методи аналізу соціально-економічного розвитку регіонів (регіональна діагностика)

  • 3.3. Методи прогнозування розміщення продуктивних сил та економіки регіонів

  • 3.4. Районне планування

  • Розділ 4. РЕГІОН У СИСТЕМІ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ

  • 4.2. Територіальний поділ праці й територіальна організація господарства

  • 4.3. Види економічних регіонів. Проблеми типології

  • 4.4. Структура економічного регіону

  • 4.5. Проблемні регіони та їх типологія

  • 4.6. Регіони зі спеціальним режимом інвестування — спеціальні економічні зони

  • Розділ 5. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ Й ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСТВА

  • Розділ 6. СУТНІСТЬ, МЕТА І ЗАВДАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Частина ІІ. РОЗВИТОК І РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

  • 7.2. Природно-ресурсний потенціал України

  • 7.3. Виробничий потенціал

  • 7.4. Науковий потенціал: суть, структура, динаміка

  • Розділ 8. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ, ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ І ТРАНСФОРМАЦІЇ В РИНКОВИХ УМОВАХ

  • Розділ 9. МІЖГАЛУЗЕВІ ГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ Й РОЗМІЩЕННЯ

  • 9.2. Металургійний комплекс України

  • 9.3. Машинобудівний комплекс
  • 9.4. Хіміко-лісовий комплекс України

  • 9.5. Будівельний комплекс

  • 9.6. Агропромисловий комплекс України

  • 9.7. Легка промисловість України

  • 9.8. Соціальний комплекс України

  • 9.9. Транспортний комплекс і зв'язок

  • Розділ 10. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ УКРАЇНИ, ЇЇ ІНТЕГРАЦІЯ В ЄВРОПЕЙСЬКІ ТА ІНШІ СВІТОВІ СТРУКТУРИ

  • Розділ 11. ФАКТОРИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

  • Частина III. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ

  • Розділ 13. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

  • 13.2. Донецький економічний район

  • 13.3. Придніпровський економічний район

  • 13.4. Північно-Східний економічний район

  • 13.5. Причорноморський економічний район

  • 13.6. Карпатський економічний район

  • 13.7. Подільський економічний район

  • 13.8. Центральний економічний район

  • 13.9. Волинський економічний район (Північно-Західний)

  • Частина IV. ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА

  • 14.7. Спеціальні функції державного екологічного управління

  • Розділ 15. ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ І СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

  • Розділ 16. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • 16.4. Податкова екологічна політика та екологічні інструменти митної політики держави

  • 16.5. Система штрафних санкцій за порушення вимог екологічного законодавства

  • 16.6. Надання субсидій, дотацій, грандів і премій на природоохоронні цілі

  • 16.7. Цінові інструменти в контексті розвитку економічного механізму природокористування

  • 16.8. Екосистемні виплати і відшкодування

  • 16.9. Екологічне страхування

  • 16.10. Фонди охорони навколишнього природного середовища

  • Розділ 17. ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ

  • Розділ 18. СВІТОВИЙ ДОСВІД І МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи