Розділ 8. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ, ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ І ТРАНСФОРМАЦІЇ В РИНКОВИХ УМОВАХ

Загалом, використання абсолютних і відносних показників ВВП і ВНП при визначенні параметрів національних економік має низку недоліків. Проте ці показники дають змогу виявити характерні риси економік країн, побачити спільне і відмінне в їх розвитку.

Встановити сучасний стан економіки країни допомагає показник темпів приросту ВВП за рік, що обчислюється у відсотках (в Україні у 2009 р. він скоротився відносно 2008 р. на 15 %).

Використовуються й інші показники, що характеризують стан економіки країни:

— інфляція — знецінення грошей ( в останні роки в Україні вона становить 10—15 % і є досить значною);

— дефіцит бюджету — перевищення видатків над доходами (у 2010 р. в бюджеті України він перевищив 170 млрд грн);

— рівень безробіття — співвідношення між безробітними і працездатним населенням (в Україні становить понад 9 %);

— сальдо торгового балансу — різниця між експортом та імпортом (в Україні в 2009 р. воно було від'ємним — 5,7 млрд дол.)-

Чим більше позитивне сальдо, тим краще, бо це основний шлях надходження валюти в країну;

— рівень державного боргу (відсоток до ВВП). У 2010 р. обсяг сукупного зовнішнього боргу України становив 85,7 % ВВП, або 117,3 млрд дол. При цьому майже 85 % становить заборгованість приватного сектору економіки. Згідно з дослідженнями, проведеними МВФ, максимально допустимою для країн з низьким і середнім рівнем доходів є сума зовнішнього боргу на рівні 49,7 % ВВП; у разі перевищення цього рівня можливість поширення фінансових криз становить близько 70 % [1].

Дедалі частішими є спроби узагальненої оцінки стану національних та регіональних економік, їх стійкості та тенденцій розвитку. Зокрема, цікавий рейтинг конкурентоспроможності країн світу, що кожного року проводиться Міжнародним інститутом розвитку менеджменту в Лозанні. Він здійснюється на основі восьми груп чинників:

1. Характеристика національної економіки (додана вартість, обсяг інвестицій, рівень споживання, прогноз розвитку).

2. Рівень інтернаціоналізації господарства країни, відкритість економіки.

3. Стабільність політичної системи країни.

4. Фінансова система.

5. Інфраструктура.

6. Ефективність управління економікою.

7. Розвиток науки і технологій.

8. Характеристика трудових ресурсів країни.

У цьому рейтингу Україна постійно посідає дуже низькі позиції.

У наш час зросла зацікавленість учених у порівнянні соціально-економічного розвитку країн і регіонів. Серед різних методик зокрема поширена оцінка гуманітарного (людського) розвитку окремих країн.