Розділ «Частина ІІ. РОЗВИТОК І РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ»

Регіональна економіка

Відсоток українців серед населення різних регіонів України показано на рис. 7.2.

Понад 7,5 млн українців мешкають у близькому і майже 4 млн — у далекому зарубіжжі. На території України українці розміщені майже рівномірно. В областях Поділля (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька), Полісся (Волинська, Житомирська, Київська, Рівненська, Чернігівська), Прикарпаття (Івано-Франківська, Львівська), Центральній частині (Кіровоградська, Черкаська, Полтавська) вони становлять понад 90 % населення. Значно менше українців у національному складі населення східних та південних областей, де завжди був значним приплив мігрантів з інших регіонів колишнього СРСР. Особливо мала частка українців у АР Крим та м. Севастополі (24,3 та 22,4 % відповідно).

Серед національних меншин перше місце посідають росіяни. Вони почали селитися в Україні ще з XV ст. Найбільша їх частка в М.Севастополі (71,6 %), АР Крим (58,3 %), Луганській (39,0 %), Донецькій (38,2 %), Харківській (25,6 %), Запорізькій (24,7 %) та Одеській (20,7 %) областях. Найменша їх кількість в західних областях України (від 1,2 до 3,6 %).

Другою за чисельністю національною меншиною в Україні є білоруси. Найбільше їх проживає в Донецькій та Дніпропетровській областях та АР Крим (більше третини всіх білорусів України).

Найбільше молдаван проживає в прикордонних з Молдовою областях України — Одеській та Чернівецькій областях (47,8 та 26.0 % молдаван України відповідно).

3 1989 до 2001 р. зросла чисельність кримських татар, які після проголошення Україною незалежності отримали можливість повернутися на свої старі місця проживання в АР Крим. Зараз їх чисельність досягла майже 250 тис. осіб.

Болгари проживають компактно на території Одеської та Запорізької областей, поляки — в областях давньої осілості (на Волині, Поділлі, в Галичині, зокрема у Житомирській, Хмельницькій, Львівській областях). Щодо угорців, то 96,7 % від загальної чисельності їх в Україні проживає в Закарпатській області; 97.1 % румун — в Чернівецькій та Закарпатській областях. Євреї з'явилися в Україні ще за часів Київської держави. Вони прибували сюди з кримських, грецьких колоній та хазарських областей. Сьогодні понад 15 % євреїв проживає в м. Києві, значна

Частка українців серед населення різних регіонів України

Рис. 7.2. Частка українців серед населення різних регіонів України

кількість їх в Одеській, Дніпропетровській та Харківській областях. Однак від часу останнього перепису чисельність євреїв в Україні значно скоротилась, що пов'язано з їх масовим виїздом на свою прабатьківщину — в Ізраїль. Внаслідок цього євреї за чисельністю займають зараз одинадцяте місце серед усіх національностей України — проти четвертого у 1989 р.

Згідно з даними Всеукраїнського перепису населення, українську мову вважали рідною 67,5 % населення України, що на 2,8 % більше, ніж за даними перепису 1989 р. (дод. 8). Російську мову визначили як рідну 29,6 % населення, порівняно з минулим переписом населення цей показник знизився на 3,2 %. Частка інших мов, які були вказані як рідна, за міжпереписний період збільшилася на 0,4 % і становила 2,9 %.


Міське і сільське розселення



Трудовий потенціал


До останнього часу широко вживалось поняття "трудові ресурси", яке вперше запропонував академік С.Г. Струмилін. До них включали переважно працездатне населення у працездатному віці. Нижня межа працездатного віку встановлена на рівні 16 років, а верхня — 55 років для жінок та 60 років для чоловіків. До трудових ресурсів належать також пенсіонери, зайняті в суспільному виробництві, а також підлітки віком 14—15 років, які з тих чи інших причин працюють у сфері матеріального виробництва або у сфері послуг. До трудових ресурсів не входять інваліди праці чи дитинства працездатного віку, які не зайняті в господарстві, а також незайняті пенсіонери працездатного віку. Зауважимо, що в розвинених країнах ринкової економіки замість терміна "трудові ресурси" застосовується поняття "економічно активне населення".

Серед зайнятого населення виділяють частину населення, яка є реальним активним чинником продуктивних сил, створює необхідний для проживання і відтворення національний продукт, що є основою доходу зайнятих і незайнятих в економіці. Цю категорію називають економічно активним населенням.

Економічно активне населення (ЕАН) — працездатне населення, зайняте суспільно корисною діяльністю, яка приносить дохід.

Закономірною є природна незайнятість, зумовлена браком робочих місць, способом виробництва та іншими чинниками. Незайнятим вважають населення працездатного віку, яке готове до праці. Це безробітне населення, яке не має доходів і певний час отримує матеріальну підтримку держави.

Безробітне населення — частина населення працездатного віку, тимчасово не зайнята в суспільно корисній діяльності, яка не отримує доходів.

Національні, соціальні, економічні категорії населення є основою аналізу демографічних, національних, соціально-культурних та господарських процесів в Україні.

Економічна категорія населення — це група населення, об'єднана за певними якісними ознаками здатності до праці, рівня професійної підготовки, складності виконання праці, зайнятості.

В Україні ЕАН у 2009 р. становило 22 150,3 тис. осіб, з них зайнятих було 20191,5 тис. осіб, безробітних — 1 958,8 тис. осіб (за методологією МОП)

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Регіональна економіка» автора Качана С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина ІІ. РОЗВИТОК І РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • 1.2. Предмет і об'єкти дослідження, мета, завдання й методи сучасної регіональної економіки

  • 1.3. Теорії та концепції регіональної економіки

  • Розділ 2. ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРИНЦИПИ І ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ

  • Розділ 3. НАУКОВІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА Й ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

  • 3.2. Методи аналізу соціально-економічного розвитку регіонів (регіональна діагностика)

  • 3.3. Методи прогнозування розміщення продуктивних сил та економіки регіонів

  • 3.4. Районне планування

  • Розділ 4. РЕГІОН У СИСТЕМІ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ

  • 4.2. Територіальний поділ праці й територіальна організація господарства

  • 4.3. Види економічних регіонів. Проблеми типології

  • 4.4. Структура економічного регіону

  • 4.5. Проблемні регіони та їх типологія

  • 4.6. Регіони зі спеціальним режимом інвестування — спеціальні економічні зони

  • Розділ 5. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ Й ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСТВА

  • Розділ 6. СУТНІСТЬ, МЕТА І ЗАВДАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

  • Частина ІІ. РОЗВИТОК І РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
  • 7.2. Природно-ресурсний потенціал України

  • 7.3. Виробничий потенціал

  • 7.4. Науковий потенціал: суть, структура, динаміка

  • Розділ 8. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ, ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ І ТРАНСФОРМАЦІЇ В РИНКОВИХ УМОВАХ

  • Розділ 9. МІЖГАЛУЗЕВІ ГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ Й РОЗМІЩЕННЯ

  • 9.2. Металургійний комплекс України

  • 9.3. Машинобудівний комплекс

  • 9.4. Хіміко-лісовий комплекс України

  • 9.5. Будівельний комплекс

  • 9.6. Агропромисловий комплекс України

  • 9.7. Легка промисловість України

  • 9.8. Соціальний комплекс України

  • 9.9. Транспортний комплекс і зв'язок

  • Розділ 10. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ УКРАЇНИ, ЇЇ ІНТЕГРАЦІЯ В ЄВРОПЕЙСЬКІ ТА ІНШІ СВІТОВІ СТРУКТУРИ

  • Розділ 11. ФАКТОРИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

  • Частина III. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ

  • Розділ 13. ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

  • 13.2. Донецький економічний район

  • 13.3. Придніпровський економічний район

  • 13.4. Північно-Східний економічний район

  • 13.5. Причорноморський економічний район

  • 13.6. Карпатський економічний район

  • 13.7. Подільський економічний район

  • 13.8. Центральний економічний район

  • 13.9. Волинський економічний район (Північно-Західний)

  • Частина IV. ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА

  • 14.7. Спеціальні функції державного екологічного управління

  • Розділ 15. ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ І СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

  • Розділ 16. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • 16.4. Податкова екологічна політика та екологічні інструменти митної політики держави

  • 16.5. Система штрафних санкцій за порушення вимог екологічного законодавства

  • 16.6. Надання субсидій, дотацій, грандів і премій на природоохоронні цілі

  • 16.7. Цінові інструменти в контексті розвитку економічного механізму природокористування

  • 16.8. Екосистемні виплати і відшкодування

  • 16.9. Екологічне страхування

  • 16.10. Фонди охорони навколишнього природного середовища

  • Розділ 17. ЕКОНОМІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ

  • Розділ 18. СВІТОВИЙ ДОСВІД І МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи