Розділ 2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ГАЛУЗЕВОГО І РЕГІОНАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ПРОМИСЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ

2.1. Класифікація галузей промислових комплексів

Галузь промисловості - це сукупність підприємств, виокремлена за єдністю економічного призначення продукції, що виробляється, однорідністю споживаної сировини і матеріалів, спільністю виробничо-технічної бази, технологічних процесів, специфічним професійним складом кадрів та умовами праці. Економічною основою поділу промисловості на галузі є суспільний поділ праці, її спеціалізація, що зумовлено розвитком продуктивних сил. За своєю суттю галузь промислового комплексу - складова господарського комплексу" вона посідає певне місце в процесі виробництва і відтворення, виконує певні функції в системі народного господарства, перебуває у взаємозв'язку і взаємозалежності з іншими галузями.

Відповідно до прийнятої у статистичній звітності класифікації всі галузі промислового комплексу України об'єднано у так звані укрупнені (комплексні) галузі. До складу кожної з них входять прості галузі, які, у свою чергу, можуть поділятися на групи спеціалізованих підприємств, що не мають ознак галузі. Наприклад, укрупнена група галузей хімічної і нафтохімічної промисловостей охоплює такі самостійні галузі, як гірничохімічна, анілінофарбова, виробництво синтетичних смол і пластмас, хімічних волокон, стиснутих і скраплених газів, хімічних реактивів, синтетичного каучуку, сажі, гумових і азбестових виробів, хіміко-фармацевтичних виробництв та ін.

Для зручності складу і співвідношення класифікації галузей промислових комплексів їх розчленовують на декілька ступенів (згідно із класифікацією А.Т. Хрущова): основна група галузей промисловості, група галузей промисловості, галузь промисловості, група спеціалізованих підприємств. Ці ступені чітко виокремлюються на прикладі машинобудівного комплексу. Перший ступінь - основна група галузей машинобудування (весь машинобудівний комплекс); другий - виокремлення у складі машинобудування таких його груп окремих галузей, як енергетична, транспортна та ін.; третій - вичленування у складі кожної з груп галузей машинобудування (наприклад, у складі транспортного машинобудування - локомотивобудування, суднобудування, автомобілебудування та ін.); четвертий ступінь - визначення груп підприємств машинобудування, що не є окремими галузями. Це зокрема підприємства, які виробляють вантажні і пасажирські вагони, секції електропоїздів тощо.

У сучасних умовах на основі прискореного розвитку науково-технічного прогресу поглиблюється спеціалізація промислового виробництва, розширюються кооперування і комбінування, що веде до ускладнення внутрішньогалузевих і міжгалузевих виробничих зв'язків. Відбувається також просторовий поділ окремих галузей на стадії виробничого процесу. При цьому між підприємствами різних галузей виникають взаємозв'язки, що приводить до формування виробничо-територіальних утворень - промислових комплексів.

Галузі промисловості відрізняються структурою і масштабами виробництва, використанням природних ресурсів, характером виробничих зв'язків, рівнем комплексності, ефективністю територіальної організації виробництва, комплексоутворювальними властивостями, а також ступенем участі в міжрайонному обміні продукцією. Вони виконують різні функції у внутрішньо- і міжрайонному поділах праці та у формуванні районних територіально-виробничих комплексів. Враховуючи функціональні й територіальні особливості різних галузей промисловості, їх поділяють на дві великі групи: міжрайонні та внутрішньорайонні.

Галузі міжрайонного значення відіграють вирішальну роль у формуванні спеціалізації району, показують його місце в територіальному поділі праці. Вони мають велике комплексоутворювальне значення, становлять промисловий "каркас" району. Характерна особливість галузей міжрайонного значення - широка участь у міжрайонному обміні та формуванні вивозу і ввозу промислової продукції району. Варто зазначити, що одні галузі цієї групи можуть бути профілюючими в районі, інші - додатковими. Наприклад, на Уралі виробництво азбесту є унікальною галуззю міжрайонного значення, але воно має додаткове значення і за обсягом виробленої продукції не може порівнюватися з такими профілюючими галузями, як чорна і кольорова металургія та машинобудування, котрі чітко визначають виробничий профіль цього району.

Галузі внутрішньорайонного значення задовольняють потреби районного територіально-виробничого комплексу і забезпечують розвиток галузей спеціалізації, продукція яких надходить у міжрайонний обмін, створюючи при цьому умови для комплексного використання ресурсів. За виконуваними у процесі виробництва функціями галузі внутрішньорайонного значення, у свою чергу, поділяють на: обслуговуючі, суміжні та супутні.

Обслуговуючі галузі виконують функції обслуговування переважно виробництв міжрайонного значення, суміжні забезпечують профілюючі виробництва необхідними матеріалами та устаткуванням, а супутні здійснюють переробку всіх виробничих відходів, що утворюються в результаті профілюючих виробництв.

Класифікація галузей промислових комплексів передбачає їх поділ на добувні й обробні. Добувні видобувають мінеральну сировину (руди чорних і кольорових металів, калійні і кухонні солі, природну сірчану руду, мірабіліт, сировину для промисловості будівельних матеріалів, різні види мінерального палива). Ця сировина є "первинним продуктом", що залягає у природних територіальних комплексах. Обробні галузі обробляють усі види первинної сировини, видобуті з надр земної кори, а також сільськогосподарську і лісову сировину. Залежно від стадій виробничого циклу розрізняють галузі первинної та вторинної обробки.

У методиці класифікації галузей промисловості передбачено виокремлення групи галузей важкої індустрії, що займається виробництвом засобів виробництва (група А), та груп галузей легкої і харчової промисловостей, які виробляють предмети споживання (група Б). Співвідношення цих груп застосовують під час характеристики структури промислових комплексів державного і регіонального рівнів.

У промисловому комплексі України тривалий час застосовувалася схема поділу укрупнених галузей на такі групи: 1) електроенергетика; 2) паливна промисловість; 3) чорна металургія; 4) кольорова металургія; 5) машинобудування й металообробка; 6) хімічна і нафтохімічна промисловості (сюди ж належить і хіміко-фармацевтичне виробництво); 7) лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловості; 8) промисловість будівельних матеріалів; 9) промисловість будівельних конструкцій і деталей; 10) скляна і фарфоро-фаянсова промисловості; 11) легка промисловість; 12) харчова промисловість; 13) мікробіологічна промисловість; 14) борошномельно-круп'яна і комбікормова промисловості; 15) медична промисловість (виробництво медичної апаратури та інструментів); 16) інші галузі промисловості (виробництво музичних інструментів, художніх і ювелірних виробів, іграшок, хімчистка і пральня та ін.).

У кожній групі вирізняють підгалузі. Кількість підгалузей залежить від складності укрупненої групи. Наприклад, у машинобудуванні їх виокремлюють понад 200 (складна група), у чорній металургії - не більше 10.

Починаючи з 2000 р. для вирізнення окремих елементів діяльності людини в економіці України почала діяти класифікація видів економічної діяльності (КВБД). Згідно з нею усі види діяльності поділяються на певні групи, частина яких розмежовує окремі складові промислових видів діяльності, частина - агропромислових, частина - соціальних. Так, відповідно до КВЕД в Україні функціонують такі види економічної діяльності у промисловості:

1) добувна:

- добування паливно-енергетичних корисних копалин;

- добування корисних копалин, окрім паливно-енергетичних;

2) обробна:

- виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів;