Розділ 2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ГАЛУЗЕВОГО І РЕГІОНАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ПРОМИСЛОВИХ КОМПЛЕКСІВ

Дослідження територіальної структури промислових комплексів спрямовані на встановлення рівня концентрації окремих господарських (виробничих) функцій, а також їх територіальної взаємопов'язаності на основі дослідження конфігураційних особливостей територій, зон їх взаємного впливу та комунікаційних властивостей. Одним із традиційних для суспільної географії показників, що оцінює територіальну структуру промислового комплексу, є коефіцієнт територіальної концентрації. Ploro застосовують в аналізі рівня сформованості територій промислових комплексів і розраховують за формулою

де Кк - коефіцієнт територіальної концентрації виробництва; Еі - показник розвитку виробництва на території району (або в його частині); Е - сукупний показник розвитку виробництва в країні в цілому; Ті - площа території району (або його частини); Т - загальна площа країни. За цим показником визначається рівень концентрації господарської діяльності, що свідчить про інтенсивність, характер освоєності та можливості подальшого розвитку окремих територій держави.

У практиці регіональних досліджень прийнято користуватись порівняльними показниками ефективності виробництва. Так, характеризуючи економіку окремих районів України, можна встановити, що собівартість видобутку палива, хімічної сировини, виробництва сільськогосподарської сировини та окремих видів готової продукції в багатьох районах відрізняється. Зіставляючи собівартість (витрати) виробництва в районах із середніми витратами в країні, можна визначити порівняльну ефективність спеціалізації районів (індексний метод). Для цього В.В. Кістанов запропонував систему порівняльних показників:

С - відношення витрат (або прибутку) виробництва на одиницю продукції в районі (І) до такого самого показника в країні

(КУ-

де Се -показник (індекс) ефективності спеціалізації району; / - витрати виробництва на одиницю продукції в районі; / - витрати виробництва на одиницю продукції в країні.

Індекс показує, у скільки разів середньорайонні витрати (або одержаний ефект) на одиницю виробленої продукції менші або більші від середніх у країні.

Щоб визначити, яку роль галузь відіграє у міжрайонному обміні, застосовують коефіцієнт міжрайонної товарності, який є відношенням чистого вивозу продукції (різниця між вивозом і ввозом аналогічної продукції) до загального обсягу її виробництва в певному районі:

де Ь[ - коефіцієнт міжрайонної товарності і-ї галузі (і = 1, 2, 3,... т) у г-му районі (г = 1, 2, 3,... п); ¥.г - вивіз продукції і-ї галузі із г-го району; У.г - ввіз продукції і-ї галузі в г-й район; Х{ - обсяг виробництва і-ї галузі в г-му районі.

Економічне обґрунтування розміщення і територіальної організації підприємств і галузей промисловості передбачає також визначення рівня комплексності окремих галузей промислових комплексів.

Поняття "рівень комплексності" промисловості характеризує глибину переробки сировини і напівфабрикатів у готовий продукт з метою досягнення максимального економічного ефекту. Визначення рівня комплексності дає змогу встановити, в якому технологічному й економічному стані перебуває виробництво промислової продукції в окремих галузях і промислових комплексах, визначити обсяг затрат суспільно корисної праці на випуск виробів промисловими підприємствами. Рівень комплексності залежить значною мірою від завершеності виробничих циклів і переробки всіх відходів на стадіях виробничого процесу. Підвищення рівня комплексності супроводжується зростанням частки обробних галузей, які спеціалізуються на виробництві засобів виробництва і предметів споживання.

Для визначення рівня комплексності використовується коефіцієнт, який розраховується як відношення обсягу продукції добувних галузей до обсягу продукції обробних підприємств у грошовому вираженні. Тобто потрібно обчислити співвідношення затраченої суспільної праці на сировину і завершений на виробництві продукт від початкового і до кінцевого етапу виробничого процесу. Отже, чим більша кратність обсягу затрат на обробку до обсягу затрат на сировину, тим вищий ступінь, або рівень, комплексності, тим ефективніше використовується сировина, що надходить на переробку.

Щоб вирахувати коефіцієнт рівня комплексності, застосовують таку формулу:

де Крк - коефіцієнт рівня комплексності; Т - заробітна плата; Ф - амортизація; ін. - інші затрати; С - сировина; П - комплектуючі (напівфабрикати).

У загальному вигляді ця формула відображає відношення затрат на обробку до затрат на сировину і напівфабрикати.

Приклад

У табл. 2.2 наведено розрахунки рівня комплексності галузей промисловості у промисловому районі.

Таблиця 2.2. Розрахунок рівня комплексності галузей промисловості у промисловому районі

З наведених розрахунків видно, що найвищий рівень комплексності має перша галузь (2,3), а найнижчий - третя (0,4).

Аналогічно можна визначити рівень комплексності будь-якого промислового вузла чи району. Після цього групують промислові райони і вузли за рівнем комплексності. Порівнюючи вартість затрат на сировину і напівфабрикати з вартістю затрат на їх обробку в різних районах і промислових вузлах, можна з'ясувати, які з них мають високий, середній та низький рівні комплексності. При цьому за базовий приймається рівень комплексності промисловості в Україні.