Розділ «3.2. Природні передумови»

3.2.1. Роль і значення сировинних баз у формуванні промислових комплексів

Розвиток промисловості значною мірою залежить від природних ресурсів, зокрема від мінеральної сировини, палива, водних, у тому числі гідроенергетичних, лісових, сільськогосподарських, морських ресурсів. Процес праці у сфері промислового виробництва передбачає необхідну кількість предметів праці і засобів праці. Предмети праці - це речовини природи, які за допомогою засобів праці піддаються обробці. Головними предметами праці у промисловості є різноманітні види сировини, матеріалів палива. Усі відомі види сировини одержують з природи шляхом видобутку і переробки природних ресурсів. Сировина - складова засобів виробництва; як продукт праці вона переробляється в інші продукти і становить матеріальне підґрунтя усієї виробленої промисловістю продукції - знарядь праці і предметів споживання.

В умовах науково-технічної революції залежність між розвитком промисловості, наявністю сировини і палива посилюється. Споживання сировини, матеріалів, паливних ресурсів, незважаючи на застосування нових ресурсозберігаючих технологій, зростає високими темпами. У структурі виробничих затрат промисловості України поки що збільшується частка матеріалів і зменшується частка затрат на робочу силу й амортизацію засобів праці. Тому головним завданням раціональної територіальної організації ресурсних галузей промисловості є зниження витрат сировини і палива на одиницю продукції, зменшення відходів виробництва, а також заміна дорогих видів сировини дешевшими.

У господарській практиці розрізняють основну і допоміжну сировину, або матеріали. В основі такого поділу лежить участь сировинних матеріалів у виробництві кінцевого готового продукту. Наприклад, залізна руда - головний матеріал для доменного виробництва, адже вона є матеріальною основою чавуну - продукції цього виробництва. Флюси (вапняки і доломіти) - це допоміжна сировина, що сприяє відновленню заліза із руди в доменному виробництві.

Характерно, що один і той самий матеріал може слугувати основним видом сировини для однієї галузі і допоміжним - для іншої. Наприклад, глина в керамічній промисловості - головний матеріал, з якого виготовляють глиняний посуд, а в металургійній промисловості - допоміжний матеріал, що використовують для футерування печей (вогнетривка глина) або виробництва спеціальних форм. Відомо, що паливо для більшості галузей промисловості відіграє другорядну роль і є допоміжним матеріалом, а для електростанцій - це основна сировина, з якої виробляється електроенергія і тепло.

За походженням сировина, що використовується у промисловості, поділяється на дві великі групи: промислова і сільськогосподарська. Головна частина сировини видобувається і виробляється промисловістю (майже 70%), а частка сільськогосподарської сировини становить трохи більше 30 %. Таке співвідношенні характерне для промислових комплексів високорозвинених індустріальних країн, воно відображає прогресивні тенденції у розвитку продуктивних сил суспільства. Розрізняють дві групи промислової сировини:

1) сировина, що видобувається промисловістю шляхом освоєння природних ресурсів, або природна сировина;

2) сировина, що виробляється промисловістю штучним шляхом із природних ресурсів.

До першої групи належить продукція добувної промисловості, до другої - продукція органічного синтезу. Сировина, що видобувається промисловістю шляхом освоєння природних ресурсів (природна сировина), може бути, у свою чергу, поділена за погодженням на три підгрупи: тваринного, рослинного і мінерального походження. Сировина тваринного походження - це в основному продукція рибної промисловості і мисливського промислу. До природної сировини рослинного походження належить деревина, дикорослі ягоди і гриби; до сировини мінерального походження - природні мінеральні речовини органічного та неорганічного походження, які містяться в земній корі і можуть бути видобуті й ефективно використані у промисловому виробництві. Вони одержали назву корисних копалин.

До складу сировини сільськогосподарського походження входять дві групи:

1) сировина рослинного походження (зерно, бавовник, льон, соняшник, цукровий буряк, картопля, фрукти та ін.);

2) сировина тваринного походження (вовна, шкіра, хутро, м'ясо, молоко).

Усі види сільськогосподарської сировини належать до агропромислового комплексу. На сьогодні використання такої сировини для промислової переробки розширюється. Створені нові галузі промисловості, які ґрунтуються на переробці найрізноманітніших видів сільськогосподарської сировини. Йдеться про промисловість, що переробляє овочі та фрукти, молочну, сиро- і маслоробну промисловості та ін. Розширення промислової переробки сільськогосподарської сировини свідчить про індустріальний розвиток країни.

Забезпеченість промисловості сировиною - одна з головних умов подальшого розвитку всіх її галузей і формування промислових комплексів. Тому дослідження властивостей природних сировинних ресурсів є важливим завданням учення про територіальну організацію виробництва.

3.2.2. Запаси та умови залягання мінерально-сировинних ресурсів

Мінерально-сировинні ресурси як складова природних ресурсів мають значний вплив на розміщення промислового виробництва, зокрема на формування промислових комплексів. їх роль у розвитку і розміщенні промисловості в період зростання науково-технічного прогресу та інтенсифікації виробництва не зменшується, а лише видозмінюється.

Ступінь впливу залежить від особливостей технології в різних галузях, що розміщуються біля джерел сировини, енергії чи в районах споживання, а також від характеру самих ресурсів. У міру розвитку продуктивних сил нашої планети значення корисних копалин у розвитку промислового виробництва, порівняно з іншими видами природних ресурсів, постійно зростає.

У процесі вивчення промислового значення певних корисних копалин доводиться враховувати загальний рівень розвитку продуктивних сил і технічного прогресу, рівень економічного розвитку й особливості матеріально-технічної бази виробництва в економічних районах і в країні. Одночасно потрібно досконало досліджувати гірничотехнічні, гідрогеологічні та всі інші умови конкретних родовищ. Отже, для взаємозв'язків між раціональним використанням мінерально-сировинних ресурсів і процесами промислового комплексоутворення характерна складність, адже корисні копалини - одна з важливих матеріальних основ розвитку промислового виробництва.

Мінеральні ресурси об'єднують велику групу різних корисних копалин, на основі яких розвиваються галузі промисловості. Освоєння корисних копалин веде до виникнення підприємств з їх видобутку, збагачення і переробки, до формування міжгалузевих утворень із розгалуженими зв'язками. Інтенсивність цих зв'язків залежить від комплексоутворювальної здатності мінеральної сировини і техніко-економічних особливостей її переробки. Якщо розвиток певної галузі потребує розміщення супутніх, допоміжних і обслуговуючих виробництв, то можна прогнозувати підвищення рівня комплексності в межах території, де функціонуватимуть промислові об'єкти. Найчастіше такі об'єкти розташовуються в районах видобутку руд чорних і кольорових металів, кам'яного вугілля, нафти, газу, сірчаних руд, калійних солей та інших корисних копалин, які є основною сировиною в циклі переробки з метою випуску кінцевої продукції. Тяжіння підприємств до місць і районів видобутку мінеральної сировини зумовлене високою матеріаломісткістю основного виробництва. Якщо ж технологічна схема переробки корисної копалини пов'язана з високою енергоємністю чи трудомісткістю, то розміщення підприємств передбачає наближення їх до енергетичних баз і центрів зі значним трудоресурсним потенціалом (наприклад, виробництво алюмінію чи титаномагнієва промисловість).