Розділ «3.3. Науково-інноваційні передумови»

3.3.1. Сутність науково-інноваційного потенціалу держави та його роль у формуванні промислових комплексів

Науково-технічний прогрес неможливий без активізації інноваційних процесів, прискореного впровадження у виробництво передових технологій і новітніх розробок. Сучасними провідними інноваційними тенденціями в промисловості є такі:

1) створення нових зразків техніки та новітніх речовин і матеріалів, які сприяють зменшенню собівартості продукції, підвищенню її якості, скороченню затрат природних, трудових та фінансових ресурсів, реорганізації та технічному переоснащенню промислових підприємств;

2) супроводження розробки нових методів виробництва великомасштабними інвестиціями у створенні нових виробів із селективних базових критичних напрямів;

3) постійне ускладнення механізму здійснення нововведень;

4) оптимізація різних інноваційних господарських систем за стадіями інноваційного циклу;

5) інтернаціоналізація реалізації інноваційних процесів, яка прогресує.

Для їх реалізації винятково важливе значення має науково-інноваційний потенціал, яким володіє держава. Він полягає не лише в загальній чисельності науковців країни та кількості установ, у яких вони працюють, а й насамперед у тих обсягах новітніх знань, технологій, дослідних та конструкторських розробок, новітніх зразків техніки, речовин, матеріалів та ін., які вони впроваджують у життя.

Науково-інноваційний потенціал визначає:

1) інтенсивність і характер структурних змін у промисловому комплексі (скорочення застарілих, сировинномістких та енергоємних виробництв, розвиток високотехнологічних видів діяльності);

2) прогресивність технологічного оснащення промислового комплексу країни, його спрямованість на ресурсозберігаючі економічно ефективні технології;

3) підвищення рівня рентабельності та продуктивності праці у промисловому виробництві, зростання показників фондоозброєності та фондовіддачі;

4) активізацію ролі промислового комплексу країни на міжнародній арені з експорту та впровадження інновацій.

Під дією науково-інноваційного потенціалу в промисловому комплексі відбуваються такі позитивні трансформаційні тенденції:

1) оптимізація малих і великих підприємств за техніко-економічними критеріями спонукає до постійного удосконалення організаційної структури фірм та зміцнення їх корпоративних зв'язків;

2) зростання взаємозв'язку інноваційних процесів підвищує значущість великих господарських утворень, які формують "інноваційний каркас" економіки та ініціюють поетапне створення міжрегіональних господарських утворень;

3) інноваційні процеси істотно змінюють світовий ринок. По-перше, він насичується різними інноваціями, в тому числі нематеріального характеру (ідеї, ноу-хау, кваліфікація, патенти, проекти, інформація). По-друге, якісно змінюється характер конкуренції (зміцнюється співробітництво, змінюється розподіл ролей конкурентів у здійсненні інноваційних проектів та організації інноваційних процесів). По-третє, ринок нововведень стає все більш прогнозованим, передбачуваним, регульованим;

4) прогресивні інноваційні процеси зміцнюють технологічну базу, посилюючи взаємозалежність національних економік, галузевих і міжгалузевих господарських систем;

5) зростає модульність виробництва, підвищується його гнучкість на ринку, формуються підприємства нового зразка, що мають невелику чисельність працівників і переробляють незначну кількість природних ресурсів, однак у міру своєї інноваційності характеризуються тільки високими показниками рентабельності та продуктивності праці.