Розділ «4.4. Машинобудівний комплекс»

Машинобудування і металообробка охоплюють кілька десятків спеціалізованих галузей, подібних за технологією і використанням сировини. Крім того, до складу цього міжгалузевого комплексу входить "мала металургія" - виробництво сталі й прокату на машинобудівних підприємствах. Комплекси галузей машинобудування розглядаються в межах держави, економічних районів, підрайонів і навіть окремих міст. Це складні міжгалузеві утворення, які відрізняються широким розвитком зв'язків на основі виробничого кооперування. Зв'язки машинобудування з іншими галузями і міжгалузевими комплексами - одна з важливих умов функціонування господарських комплексів економічних районів. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей, машинобудування забезпечує комплексну механізацію й автоматизацію виробництва, реалізує досягнення науково-технічного прогресу. Особливо важливу роль внаслідок цього відіграють верстатобудування, виробництво обчислювальної техніки та електротехнічна промисловість.

Машинобудівний комплекс України характеризується складною галузевою структурою. Залежно від цільового призначення випущеної продукції всі галузі машинобудування поділяють на такі головні групи: енергетичне, транспортне, сільськогосподарське, будівельно-шляхове, виробництво технологічного устаткування для різних галузей промисловості та ін. Кожна група об'єднує декілька галузей, подібних за використанням сировини і технологією виробництва.

Функціонально будь-який машинобудівний комплекс можна поділити за стадіями технологічного процесу на заготовку, механічну обробку і складання. Заготовкою займаються спеціалізовані підприємства і значною мірою роздрібнені цехи невеликої потужності при машинобудівних заводах. Тому очевидно, що в машинобудівних комплексах окремих регіонів варто підвищувати концентрацію і поглиблювати спеціалізацію заготівельних виробництв. Завдяки цьому досягається пропорційність розвитку окремих технологічних етапів єдиного виробничого процесу. Недостатній рівень концентрації випуску спеціалізованих виробів є причиною того, що багато машинобудівних підприємств змушені виробляти їх з підвищеними затратами праці і матеріальних засобів. З урахуванням цього потрібно ефективно розміщувати підприємства машинобудування, раціонально поєднувати складальні підприємства зі спеціалізованими заводами, що випускають вузли і деталі для використання у машинобудуванні.

Розташування підприємств машинобудування залежить від багатьох факторів. Так, низка галузей тяжіє до металургійних баз у зв'язку з високою металомісткістю їх продукції, інші розвиваються в районах високої технічної культури з достатньою чисельністю кваліфікованих кадрів робітників. Переважна більшість виробництв машинобудування зосереджена в районах споживання готової продукції. Вони мають значні переваги порівняно з іншими районами, адже у машинобудуванні витрати сировини на 1 т готової продукції становлять у середньому 1,3-1,5 т, а витрати на транспортування будь-якої машини набагато більші, ніж витрати на транспортування металу, що використовується для її виробництва. Тому досить часто можливі випадки, коли навіть металомісткі виробництва розміщуються в районах споживання.

Оптимальні умови для розвитку машинобудівних комплексів формуються в тих районах, де джерела сировини збігаються з місцями споживання готової продукції. При цьому значно скорочуються транспортні витрати на перевезення сировини (металу), машин і устаткування, встановлюються міцні виробничі зв'язки між підприємствами машинобудування і чорної металурги. Відходи машинобудування широко використовують металургійні підприємства, які спеціалізуються на випуску тих сортів металу і литва, що необхідні машинобудівним заводам.

Розміщення машинобудування і формування машинобудівних комплексів залежать від розвитку спеціалізації та кооперування. Завдяки цим двом формам суспільної організації виробництва виокремлюються певні галузі, досягається чіткий розподіл праці між підприємствами всередині окремо взятої галузі і між різними галузями. На основі різних форм спеціалізації виробництва визначають такі групи галузей машинобудування:

1) предметної спеціалізації (енергетичне, транспортне, сільськогосподарське машинобудування тощо);

2) подетальної спеціалізації (виробництво підшипників, запасних частин для різних деталей);

3) технологічної спеціалізації (виробництво литва, ковальсько-пресових апаратів та ін.);

4) виробництво ремонтних робіт.

Функціональне призначення зазначених груп галузей докорінно відрізняється. Галузі предметної спеціалізації розвивають широкі зв'язки щодо збуту продукції у вигляді готових виробів, тому підприємства цих галузей мають чітко виражену споживну орієнтацію. Для галузей технологічної та подетальної спеціалізацій характерні виробничі зв'язки, на основі яких можна досягти обслуговування потреб одного великого регіону або декількох регіонів. Поглиблення подетальної і технологічної спеціалізацій виробництва веде до змін у розміщенні машинобудівних підприємств і розвитку виробничого кооперування. Збільшується кількість підприємств-суміжників, які забезпечують роботу головних заводів - інтеграторів виробництва. Подетальна спеціалізація широко розвивається в автомобілебудуванні, тракторо- і комбайнобудуванні, у приладобудуванні, радіоелектронній промисловості та інших галузях. У результаті подетальної спеціалізації підприємств-суміжників зростає частка напівфабрикатів у собівартості готової продукції головних заводів. При цьому для машинобудування характерні виробничі зв'язки по лінії кооперування з багатьма галузями промисловості, зокрема з хімічними виробництвами, підприємствами текстильної та лісової промисловостей.

Слід зауважити, що подетально і технологічно спеціалізовані підприємства-суміжники часто розташовуються у невеликих містах і поселеннях міського типу, щоб раціональніше використати трудові ресурси. Головні підприємства розміщуються, як правило, у великих промислових центрах. Такий характер розташування, наприклад, властивий великим промисловим агломераціям - Київській, Харківській, Дніпропетровсько-Дніпродзержинській, Донецько-Макіївській, Львівській, Одеській та ін.

Особливістю територіальної організації машинобудування є формування локальних машинобудівних комплексів на основі кооперування виробництва. Локальні комплекси виникають там, де промислові підприємства об'єднані спільністю транспортно-географічного положення, виробничої інфраструктури і взаємними виробничо-економічними та виробничо-технологічними зв'язками. Деякі автори (А.Т. Хрущов, І.Д. Шаригін) обмежують територію локальних комплексів рамками окремо взятого міста (територіально-промислового центру), інші (А.Л. Ременев, Л.М. Коряцький, М.М. Паламарчук) вважають, що це утворення може формуватися в межах декількох територіально сумісних промислових центрів і пунктів. При цьому в обох випадках звертається увага на те, що головною ознакою комплексів є міцні зв'язки між підприємствами машинобудування, що сприяє їх взаємодії.

Розглядаючи машинобудівний комплекс як складне міжгалузеве утворення, потрібно дотримуватися класифікації всіх галузей за особливостями їх розміщення і ступенем розчленування технологічного процесу. Вирізняють такі групи об'єднаних галузей: важке машинобудування: загальне машинобудування: середнє машинобудування; виробництво точних машин, механізмів, приладів та інструментів: виробництво металічних виробів і заготовок: ремонт машин і устаткування (рис. 4.3).

Група важкого машинобудування охоплює виробництво металургійного, гірничого і підйомно-транспортного устаткування, енергетичних блоків (парових котлів, атомних реакторів, турбін та генераторів), а також інших металомістких і великогабаритних виробів. Підприємства важкого машинобудування мають повний виробничий цикл, що передбачає заготовку, механічну обробку і складання готових виробів. Переважна .їх більшість розміщуєть-

Рис. 4.3. Машинобудівний комплекс

ся у металургійних базах або поблизу них, а в деяких випадках орієнтується і на райони споживання.

Найбільшим підприємством важкого машинобудування в Україні є Новокраматорський завод (м. Краматорськ Донецької області), де випускається устаткування для металургійних заводів та гірничорудної промисловості, ротори для турбін, крокуючі екскаватори, прокатні стани, важкі металорізальні верстати. Друге велике підприємство у Донбасі - Горлівський машинобудівний завод, що виготовляє устаткування для вугільних шахт та інші складні машини для різних галузей гірничої промисловості. Центрами важкого машинобудування є Донецьк, Луганськ, Харків, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Маріуполь та ін. Більшість заводів важкого машинобудування тяжіють до центрів виробництва металу і споживачів готової продукції.

Серед найбільших підприємств енергетичного машинобудування вирізняється Харківський турбінний завод, що є головним виробником турбін потужністю до 1 млн кВт. Потужне підприємство важкого машинобудування розташоване у металургійному центрі Приазов'я - Маріуполі. Тут виробляють устаткування для металургійної та вугільної промисловостей, будівельної індустрії, автомобільної і шляхової промисловостей. Виробництво металургійного устаткування, важких пресів, металоконструкцій зосереджене в містах Придніпров'я - Дніпропетровську, Кривому Розі та Марганці. Чимало центрів випускають устаткування для хімічної та нафтохімічної промисловостей. Зокрема Сумське машинобудівне виробниче об'єднання виробляє технологічні лінії для азотно-тукової промисловості, устаткування для компресорних станцій; виробниче об'єднання "Більшовик" (м. Київ) спеціалізується на виробництві устаткування для переробки полімерних матеріалів; Дрогобицький долотний завод випускає інструмент для буріння нафтових і газових свердловин.