Розділ «2.4. Методичні засади структурного аналізу промислових комплексів економічних районів»

Промислові комплекси - найважливіші підрозділи міжгалузевої структури і водночас невід'ємна територіальна частина народного господарства країни. Тому їх досліджують у нерозривному зв'язку з усіма народногосподарськими об'єктами, що безпосередньо пов'язані з промисловим виробництвом, а також із тими об'єктами, які опосередковано впливають на їх функціонування.

Значення структурного аналізу промисловості як складної системи полягає у тому, що він дає змогу оцінити зв'язки між її елементами, проаналізувати внутрішньо- та міжсистемні потоки інформації і виявити структурні одиниці, що визначають функціонування та управління системою. Структурний аналіз відкри-

Рис. 2.1. Виробничі зв'язки пірометалургійного циклу

ває широкі можливості для встановлення ефективного співвідношення галузевих і територіальних аспектів розвитку промислового виробництва.

Обов'язковою умовою структурного аналізу промислових комплексів є виявлення первинних елементів системи і принципів їх об'єднання в підсистеми. Системний підхід найбільш широко використовують для аналізу галузевої і територіальної структур промисловості та взаємозв'язків між ними.

З погляду загальної теорії систем елемент є об'єктом, який не можна (за такого рівня розгляду системи) поділяти на частини, а внутрішня структура елемента не є предметом дослідження. У такому випадку мають значення лише ті властивості елемента, які визначають його взаємодію з іншими елементами системи і мають вплив на характер її функціонування в цілому.

Структурне розчленування промислових комплексів країни і великих регіонів передбачає виділення як галузевих, так і територіальних підсистем. Для аналізу галузевої структури потрібно розглянути основні положення класифікації галузевих підсистем:

1) галузевими підсистемами можуть бути такі сукупності промислових підприємств, які є відносно самостійними елементами галузевої структури певного регіону. Для них характерна спільність участі у внутрішньо- і міжрайонному поділах праці;

2) класифікація галузевих підсистем передбачає, що кожне підприємство з властивою йому спеціалізацією має належати лише до однієї з підсистем. Однак підсистеми із суттєвими і якісними відмінностями належать до різних структурних рівнів;

3) ієрархія структурних елементів обов'язково пов'язана з метою вирішення певних практичних завдань територіальної організації виробництва;

4) при виявленні елементів галузевої структури промисловості варто враховувати їх взаємозв'язки з елементами територіальної структури.

Аналіз галузевої структури промислового комплексу регіону (країни, економічного району), що розглядається як система, передбачає такі Ті головні структурні ієрархічні рівні (ступені):

а) міжгалузеві промислові підсистеми - групи галузей (підгалузей) та окремих виробництв, об'єднаних однією метою і єдиною програмою розвитку для досягнення оптимальних пропорцій між окремими галузями на основі їх збалансованого розвитку. У сфері промислового виробництва країни (регіонів) вирізняють такі агреговані міжгалузеві промислові комплекси: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий, будівельний, легкої промисловості, переробні ланки агропромислового комплексу. Для міжгалузевих промислових підсистем характерна найбільша складність структури, вони охоплюють найрізноманітніші виробництва та галузі як добувної, так і обробної промисловостей;

б) спеціалізовані галузі - групи виробництв, подібних між собою за призначенням виробленої продукції (скажімо, паливної промисловості), спільністю використовуваної сировини (наприклад, галузі машинобудування) або характером технології (наприклад галузі хімічної промисловості). їх називають комплексними галузями. До них належать окремі галузі паливної промисловості, електроенергетична, металургійна, низка галузей машинобудування, хімічна і нафтохімічна, лісова, деревообробна і целюлозно-паперова, будівельних матеріалів, галузі легкої промисловості, текстильна, швейна, шкіряно-взуттєва, харчова, харчосмакова, м'ясна, молочна, рибна тощо.

Галузева структура характеризується складом і кількісним співвідношенням галузей промисловості в загальному обсязі промислової продукції. Головними показниками галузевої структури промисловості є: співвідношення продукції груп "А" і "Б", співвідношення продукції добувної та обробної галузей промисловості. Для визначення галузевої структури промисловості використовують три групи економічних показників: 1) частки валової, умовно чистої та чистої продукцій промисловості; 2) частки основних і оборотних фондів галузі у загальному обсязі основних і оборотних фондів промисловості; 3) частки працівників, зайнятих у певній галузі промисловості, у загальній чисельності працівників, зайнятих у промисловості. Найчастіше застосовується перша група показників.

Важливим завданням територіальної організації промислового виробництва е вдосконалення галузевої структури промислових комплексів, що можна розглядати як зростання економічної ефективності розвитку промислових утворень. Так, прискорений, порівняно з темпами зростання промисловості в цілому, розвиток таких галузей, як електротехніка, електроніка, приладобудування та інші, що забезпечують технічний прогрес у народному господарстві, сприяє підвищенню рівня економічної ефективності суспільного виробництва. У процесі формування економічно ефективної галузевої структури промисловості досягається максимальне задоволення суспільних потреб.

Усі галузі промисловості відрізняються за рівнем матеріало-, фондо-, капітало- і трудомісткості, енергоємності своєї продукції. Зміна галузевої структури промисловості - важливий фактор, що визначає динаміку цих показників у промисловості. Якщо, наприклад, у загальному обсязі продукції промисловості зростає частка галузей з рівнем фондомісткості продукції вище середнього у промисловості, то це свідчить про підвищення загального рівня фондомісткості промислової продукції.

Витрати окремих ресурсів і випуск нової продукції визначають у вартісному або натуральному вираженні. Для їх розрахунків використовують такі показники:

1) матеріаломісткість виробництва: