Розділ «2.5. Ринкові механізми вдосконалення функціональної структури промислових комплексів»

Ринкові механізми розвитку промислових комплексів запроваджуються в країнах, де діє значна частка недержавних промислових підприємств та організацій, з метою регулювання їх діяльності, регламентації прав і обов'язків, підтримки чесної конкуренції та підвищення рівня дохідності й економічної ефективності виробництва. Для цього державні та регіональні органи влади активно використовують ринкові важелі регулювання промислового виробництва окремих територій, які можна умовно поділити на такі, що стимулюють, і такі, що забороняють (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Ринкові механізми регулювання розвитку промислових комплексів

Перші лежать у площині надання економічних пільг і стимулів для підтримки тих промислових підприємств, розвиток яких е пріоритетним на певній території, з огляду на особливості її ресурсного потенціалу (природного, трудового, капітального тощо), а також для тих підприємств, діяльність яких забезпечує стійкий розвиток економіки держави, оптимізацію її соціально-економічного середовища. До складу другої групи механізмів входять тільки певні заборони і санкції, що запобігають неконтрольна йому використанню ресурсів, нечесній конкуренції, забрудненню навколишнього середовища і захищають інтереси більшості. Вона заснована на законодавчій і нормативно-правовій базі держави.

Перша група ринкових механізмів регулювання розвитку промислового виробництва певної території в галузі стимулюючих заходів передбачає надання прямої фінансової підтримки та залучення інвестицій з боку держави в пріоритетні види діяльності, їх субсидування, субвентування та податкове кредитування, надання поворотних та безповоротних кредитів і грантів, створення та оплату вагомого державного замовлення на продукцію пріоритетного підприємства, передачу технологій та інновацій, фінансування екологічних та науково-інноваційних витрат тощо.

Останнім часом популярними заходами стимулювання державного регулювання розвитку промислового виробництва в ринкових умовах стало будівництво соціального житла для працівників пріоритетних промислових підприємств, об'єктів транспорту і зв'язку та соціальної інфраструктури з метою активізації підприємницької діяльності в регіоні. Ці заходи спрямовані на підтримку відповідної спеціалізації та концентрації промислового виробництва окремих територій, ліквідацію галузевих і територіальних диспропорцій їх розвитку, що зумовлені недостатньо повним урахуванням особливостей їх функціонування. Вони забезпечують стимулювання тих видів промислової активності, які на певних територіях можуть принести максимальну вигоду, ефективно використовуючи переваги свого розміщення.

Джерелом реалізації заходів стимулювання стають місцеві бюджети окремих міст та адміністративних районів, влада яких залучав ті види промислової підприємницької діяльності, які в умовах певної території можуть отримати найбільші конкурентні переваги та максимальні прибутки, сприяючи своєю діяльністю активізації соціально-економічного розвитку певного адміністративно-територіального утворення.

Серед економічних стимулів регулювання розвитку промислового виробництва важливе значення має створення пільгових умов і режимів функціонування підприємств. До них належать: пільгове кредитування, оподаткування, інвестування, надання пільг при веденні зовнішньоекономічної діяльності, під час просування виробленого товару на ринку, у процесі розміщення рекламної інформації тощо. Пільги використовуються також за реструктуризації заборгованостей пріоритетних для певної території промислових підприємств, установлення ставок орендних платежів і тарифів на тепло-, енерго- та водопостачання.

Важливою складовою стимулювання формування високорозвиненого ринкового середовища в межах промислових комплексів є надання пільгових умов для окремих категорій фізичних та юридичних осіб (насамперед для тих промислових підприємств, які мають стратегічне значення для держави) при торгівлі економічними обов'язками та правами власності (зокрема в галузі нерухомості).

Пільгами переважно користуються ті галузі промислового виробництва, які є профільними для певних територій та можуть максимально повно застосовувати переваги свого розміщення. Джерелом реалізації зазначеного механізму стає державний бюджет та спільний консолідований бюджет територіальних органів управління (на основі місцевих бюджетів), котрі розробляють, приймають та використовують спільні органи влади адміністративних районів та поселень для реалізації загальних стратегічних програм і планів соціально-економічного розвитку території.

Економічні санкції у вигляді штрафів і стягнень застосовуються в механізмах регулювання розвитку промислового виробництва території з метою дотримання вимог чинного законодавства в галузі ведення підприємницької діяльності, природокористування, використання природних, земельних, трудових та інтелектуальних ресурсів тощо. Ці санкції діють на всій території держави, однак у ринкових умовах їх застосування активізується унаслідок загострення конкуренції, дефіциту ресурсів економічного розвитку, високої сконцентрованості різних видів людської діяльності.

Зазначені вище заходи стимулювання та заборони є інструментарієм для оптимізації розвитку промислового комплексу території за допомогою відповідних управлінських рішень, що приймаються на регіональному та державному рівнях. До компетенції регіональних органів влади належать переважно заходи економічного стимулювання промислової та підприємницької активності на підвладній території. Вони випливають зі стратегічних рішень державної влади, що регламентують пріоритетність розвитку певних видів економічної діяльності території на основі загальнонаціональних інтересів.

Оптимізація формування промислового комплексу території має містити, на нашу думку, декілька стратегічних напрямів. Одним з основних є розроблення низки заходів з оптимізації галузевої (компонентної) структури промислового комплексу. Насамперед вони полягають у всебічній підтримці тих промислових підприємств, які працюють з високими показниками економічної ефективності. При цьому перевага має віддаватися тим видам промислової діяльності, які мають високий рівень інноваційності, прогресивності, міжнародної орієнтованості, виготовляють високотехнологічну інтелектуаломістку продукцію, яка є конкурентоспроможною як на вітчизняному, так і на міжнародному рівнях. Менш прибуткові соціально спрямовані види промислової діяльності можуть розраховувати на державну підтримку в другу чергу, але основні ресурси розвитку мають брати від високорентабельних підприємств першої групи.

Економічну підтримку потрібно надавати також тим промисловим підприємствам, які виробляють конкурентну продукцію для забезпечення нагальних потреб населення, в тому числі соціально незахищених його прошарків, у продуктах харчування і непродовольчих товарах народного вжитку. Значну увагу також варто приділяти виробництву продукції для забезпечення інтенсивного розвитку соціального комплексу та інфраструктури території, а також виробництва машин та обладнання, які підвищують технічний рівень інших промислових підприємств. Значні економічні пільги мають отримати ті промислові підприємства, котрі розробляють, виготовляють і впроваджують природоохоронні та ресурсозберігаючі технології, що підвищують екологічну і техногенну безпеку.

Не менш важливою складовою стратегічного планування та управління формуванням промислових комплексів є оптимізація територіальної структури. Ефективним інструментарієм для цього має бути створення технополісів, технопарків, територій пріоритетного розвитку, в межах яких активно підтримуватимуться інноваційні, модульні, високоприбуткові види промислової діяльності. Не менш важливі також процеси деконцентрації промислового виробництва території, оптимізації системи промислового природокористування, збалансованого розвитку промислових агломерацій, вузлів, центрів тощо. Розв'язання цих проблем сприятиме зростанню економічної ефективності промислового виробництва, комплексно-пропорційному розвитку виробничої сфери.

Запропоновані вище заходи з оптимізації формування промислових комплексів території - потужний інструментарій ДЛЯ розробки ефективних управлінських стратегій комплексно-пропорційного розвитку виробництва. їх застосування має бути покладене в основу розробки комплексної програми соціально-економічного розвитку нашої держави.