Розділ «4.3. Гірничо-металургійний комплекс»

Металургійна промисловість - одна з найважливіших комплексних галузей у сучасній структурі промислового комплексу України. Ця галузь посідає одне з провідних місць в економіці нашої держави. Продукція гірничо-металургійного комплексу має велике значення у зовнішній торгівлі України, є її головною експортоспроможною галуззю. На сьогодні гірничо-металургійний комплекс дає понад 40 % валових надходжень до бюджету держави.

Роль і значення цього комплексу визначається насамперед тим, що він випускає метал для машинобудування і є фундаментом розвитку всіх його галузей. Металургійне виробництво охоплює чорну І кольорову металургію з такими основними етапами виробничого процесу: видобуток сировини, її збагачення, виплавка металів і прокатне виробництво. Усі галузі металургії мають подібну технологію переробки сировини - пірометалургію та електрометалургію. Застосовується електротермічний (чорна металургія) та електрохімічний (кольорова металургія) способи виплавки металів.

Чорна металургія охоплює процеси видобутку і підготовки сировини, палива, допоміжних матеріалів, виплавлення чавуну, сталі та виробництво прокату. До її складу входять: видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих і хромітових руд; виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі та прокату; виробництво електроферосплавів; вторинна переробка металів; коксування вугілля; виробництво вогнетривів; видобуток допоміжних матеріалів (флюсових вапняків, магнезиту та ін.); випуск металічних виробів виробничого призначення. Головними стадіями виробництва у чорній металургії є виробництво чавуну, сталі й прокату.

Чорна металургія України сформувалась і функціонує в районах залягання палива й залізних руд (Донецький та Придніпровський економічні райони). Для підприємства, що належать до металургійного комплексу, характерні висока концентрація виробництва, великі масштаби використання сировини, палива і допоміжних матеріалів, широкий розвиток комбінування. Райони розвитку чорної металургії виконують роль гірничо-металургійних баз країни.

Головні напрями розвитку чорної металургії на сучасному етапі пов'язані із впровадженням нових технологій виплавлення сталі. Зокрема, це застосування киснево-конверторного й електроплавильного способів і скорочення мартенівського способу; вдосконалення структури прокатного виробництва шляхом випереджаючого зростання випуску холоднокатаного листа, високоточних профілів прокату з термічною обробкою, економічних і спеціальних видів сталевих труб, застосування нового способу виплавлення сталі на основі прямого відновлення заліза із руд, розвиток порошкової металургії та ін.

За рівнем розвитку концентрації виробництва чорних металів Україна випереджає навіть розвинені капіталістичні країни. Майже 98 % чавуну і сталі виплавляється на підприємствах з річною потужністю понад 1 млн т. Сучасні підприємства чорної металургії за характером внутрішніх технологічних зв'язків можна назвати металургійно-енергохімічними комбінатами з повним циклом. Вони розміщені у двох економічних районах України - Донецькому і Придніпровському. Крім комбінатів з повним циклом, працюють також підприємства "переробної металургії", сировиною для яких є металобрухт. На великих машинобудівних підприємствах діють спеціалізовані цехи для виробництва сталі та прокату - "мала металургія" (табл. 4.2).

Чорна металургія з повним циклом - важлива районоутворювальна галузь. Вона притягує до себе низку супутніх галузей: теплову електроенергетику, яка може використовувати відходи доменних газів, кокс, подрібнені коксові залишки; металомістке машинобудування. У металургійних комплексах розміщуються також окремі підприємства легкої та харчової промисловості, завдяки яким можна найраціональніше використовувати трудові ресурси жіночої статі.

Під час розміщення металургійних комбінатів з повним циклом визначальну роль відіграють два фактори: сировинний і паливний. На сировину і паливо припадає 85-90 % усіх затрат під час виплавлення чавуну, з них приблизно 50 % - на кокс і 30-

Таблиця 4.2. Виробництво продукції підприємствами металургійного комплексу України у 1990-2007 pp.1

40 - на залізну руду. В середньому на 1 т чавуну витрачається 1,2-1,5 т вугілля, не менше як 1,5 т залізної руди, 0,5 т флюсових вапняків і ЗО м3 води.

Основою розвитку чорної металургії України є потужна залізорудна промисловість. Головний залізорудний басейн - Криворізький, на який припадає майже 78 % усіх запасів залізних руд і понад 90 % всього їх видобутку. Тут розробляються високоякісні поклади руд із вмістом заліза від 50 до 67 %, а також залягання менш якісних залізних руд і залізистих кварцитів із вмістом заліза 28-35 %. Такі руди потребують збагачення і надходять на гірничозбагачувальні комбінати - Південний, Новокриворізький, Центральний, Північний, Інгулецький. Після збагачення сира руда перетворюється на концентрат із вмістом заліза до 62 %. Концентрат спрямовується на агломераційні фабрики, а з них у вигляді агломерату або окотків - на металургійні комбінати для доменного виробництва.

Крім основного залізорудного басейну - Кривбасу, залізні руди видобувають у Керченському (Автономна Республіка Крим), Кременчуцькому (Полтавська область) та Білозерському (Запорізька область) родовищах. Руди Керченського родовища використовують для виплавки чавуну на металургійних комбінатах Маріуполя, основним їх споживачем є завод "Азовсталь". На базі Кременчуцького залізорудного району споруджено Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат.

Марганцеворудна база чорної металургії України - Придніпровський марганцеворудний басейн (Нікопольський район). Майже 2/3 марганцевої руди видобувається відкритим способом. На збагачувальних фабриках вміст марганцю в руді доводять до 50-60 % і спрямовують на металургійні заводи України та на експорт. Розширюється ви добуток марганцевої руди в Інгулецькому родовищі на Дніпропетровщині та у Токмацькому районі (Запорізька область). Споруджена перша черга найбільшого в Україні Таврійського гірничо-збагачувального комбінату, який переробляє руди Токмацького родовища.

У Донецькому і Придніпровському районах розвинена коксохімічна промисловість, що забезпечує металургійні заводи бездимним паливом - коксом. Розміщення коксохімії приурочене до районів залягання коксівного вугілля (Донбас) і до центрів металургійного виробництва (Придніпров'я, Приазов'я). Найвища концентрація коксохімічних комбінатів у Донецькій області (Макіївка, Горлівка, Маріуполь, Стаханов та ін.). У Придніпров'ї центрами коксохімії є: Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпропетровськ. Більше половини коксу виробляється на коксохімічних підприємствах Донбасу, де видобувають коксівне вугілля. Кокс використовується у металургійному виробництві, при виплавці чавуну, а відходи коксохімії - коксовий газ - як висококалорійне паливо і як сировина для хімічної переробки.

Складовою гірничо-металургійного комплексу є видобування флюсів і вогнетривких глин - нерудної сировини. Залягання високоякісних флюсових вапняків та доломітів є у Донецькій (Докучаєвськ, Комсомольськ, Первомайськ, Новотроїцьк) і Дніпропетровській (Криворізький район) областях. У Донбасі зосереджені також родовища вогнетривких глин (Часів Ярське, Новорайське і Веселківське родовища) і кварцових пісків. Великі запаси флюсових вапняків розвідані в Автономній Республіці Крим. Флюси використовують для виплавлення чавуну (доменний процес) і вилучення шкідливих сполук із залізної руди, вогнетривкі глини та кварцові піски - для виробництва вогнетривів. Витрати вогнетривких матеріалів у металургійному виробництві становлять у середньому 150 кг на 1 т виплавленої сталі. Найбільший завод вогнетривів розміщений у Запоріжжі.

Металургійні заводи України зосереджені у трьох галузевих районах чорної металургії - Придніпровському, Донецькому та Приазовському (рис. 4.2).

Придніпровський металургійний район простягся вздовж Дніпра від Дніпродзержинська до Нікополя, поблизу родовищ залізної та марганцевої руд. Він розташований у межах перетину важливих залізниць, які пов'язують Придніпров'я з Донбасом, Харковом, Києвом, південними областями України, і займає проміжне положення між районами видобутку вугілля та залізних руд. Головні фактори розміщення металургії у цьому районі - це залізорудна база, вода й електроенергія. Тут сформувався надзвичайно насичений комплекс із великими металургійними і трубними заводами (всього 14). Центрами розташування підприємств із повним циклом є Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ і Запоріжжя. Трубні заводи працюють у Новомосковську та Нікополі. В районі вирізняються три великі промислові вузли з профілюючими галузями металургії: Дніпропетровський, до складу якого входять металургійні заводи Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Новомосковська; Запорізький (заводи "Запоріжсталь", електроплавильний, "Дніпроспецсталь", феросплавний завод, "Дніпросталь"); Криворізький (кар'єри, шахти, гірничозбагачувальні комбінати, аглофабрики, металургійний завод, коксохімзавод у Кривому Розі, Південнотрубний і феросплавний заводи у Нікополі).

Донецький металургійний район сформувався на території Донецької та Луганської областей (13 великих заводів). Поряд із металургійними заводами або поблизу них розміщені коксохімічні підприємства. Район добре забезпечений паливом та флюсами. Залізні та марганцеві руди надходять сюди з Придніпров'я. Лімітуючим фактором розвитку металургійного виробництва є недостатня забезпеченість підприємств водою. В межах Донбасу функціонують такі великі металургійні центри і вузли: Донецько-Макіївський, Горлівсько-Єнакієвський, Алчевсько-Алмазнянський, Харцизький, Костянтинівський, Краматорський. Найпотужнішими металургійними заводами є Донецький і Макіївський. Тут працюють установки безперервного розливу сталі, заготівельний стан, у вузлі створено трубопрокатне виробництво, коксохімію, налагоджено виробництво вогнетривів. На підприєм-

Рис. 4.2. Гірничо-металургійний комплекс