Розділ «СЛОВНИК НАЙУЖИВАНІШИХ ТЕРМІНІВ»

ДЕКАН - помічник абата в католицькому монастирі; старший священик у католицькій та англіканській церквах, який відає справами кількох парафій, а також старший кардинал-єпископ.

ДЕСЯТИНА - відрахування десятої частини всіх прибутків віруючого на користь церкви. У наш час зберігається в адвентистів та в інших сектах як примусовий збір. В ісламі різновидом Д. є зак'ят.

ДИЯКОН - третій, нижчий сан священнослужителя, помічник єпископа і священика під час богослужіння в православній, католицькій, англіканській і протестантській церквах. Протодиякон - перший, або старший Д.

ДОГМАТ - основне положення віровчення, яке визнається незаперечною істиною, що має силу непохитного авторитету і не підлягає критиці. Вимога беззастережного визнання догматів, сліпого прийняття їх на віру - одна з головних вимог християнської церкви.

ДОГМАТИКА - систематичний виклад основних догматів.

ДОМІНІКАНЦІ - католицький злидарюючий чернечий орден. Заснований на початку XIII ст. монахом Домініком для боротьби з єретиками. Представники ордену одержали право повсюдної проповіді та викладання в університетах. Із рядів Д. вийшли відомі схоласти (Альберт Больштедт, Тома Аквінський) і містики (Мейстер Екхарт, Сейс, Таулер). Всіляко допомагали папству подавляти анти католицькі та антифеодальні виступи. Нині один з най впливовіших орденів.

ДРУГЕ ПРИШЕСТЯ - у християнському віровченні, яке знайшло своє відображення в "символі віри", очікувана друга поява Христа на землі для посоромлення "нечестивців" і дарування "блаженства" віруючим. Віра в Д. п. поширилася серед християн у міру формування євангельського міфу про земне життя Христа. Вчення про Д. п. широко використовується церковниками і сектантськими проповідниками для зміцнення релігійної віри.

ДУХ - у релігії та міфології безплотна, надприродна сутність, яка уособлює людське мислення, свідомість, психічні здібності. У релігійному та ідеалістичному світогляді Д. розглядається як первинне у відношенні до природи. У релігіях під Д. розуміється особливе, нематеріальне начало, розумне і самодостатнє. Звідси походить і пункт християнського віровчення про третю іпостась Св. Трійці - Дух Святий.

ДУХОВЕНСТВО - служителі культу, які вважаються посередниками між Богом і людьми і здійснюють культові дії - таїнства, а також виконують роль проповідників віровчення даної релігії.

ДЯЧОК - церковний служитель, який допомагає диякону та священику в церковних справах, по-іншому - причетник (паламар). Д. у православній церкві звуться псаломщиками, оскільки їм найчастіше доводиться читати Псалтир у храмах,

ЕДЕМ - за біблійською легендою, земний рай, місце перебування людини до гріхопадіння, з якого перші люди були вигнані за скоєння фіха.

ЕКЗАРХ - 1) у стародавній Греції - глава жерців, які перебували при храмі; 2) у Візантійській імперії - правитель області (діоцезу), а також єпископ, що завідує церквою в діоцезі; 3) у сучасному православ'ї - глава церковного округу, що охоплює адміністративно-територіальну область, яка має свої особливості.

ЕНЦИКЛІКА - послання Римського Папи духовенству та віруючим, присвячене найважливішим соціально-політичним, релігійним і моральним питанням. Е. надається особливе значення, оскільки ці послання значною мірою покликані визначати особливості формування суспільної думки з основних політичних і соціальних проблем сучасності.

ЄЗУЇТИ - члени чернечого католицького ордену "Товариства Ісуса", створеного в 1534 р. іспанцем Іпгатієм Лойолою для боротьби з народними рухами, передовою думкою, для зміцнення авторитету католицької церкви.

ЄКТЕНІЯ - в православній церкві молитва, що входить до складу богослужінь, яка проголошується звичайно дияконом і містить прохання і звертання до Бога. За допомогою Є. у свідомість віруючих вселяється думка про те, що церква нібито здатна допомогти народу позбутися нещасть і всі надії слід покладати па Бога.

ЄПАРХІЯ - церковний адміністративний округ на чолі з архієреєм (єпископом).

ЄПИСКОП (по-іншому - архієрей) - вищий ступінь священства в християнських церквах, які визнають єпископат. Тільки Є. можуть рукопокладати в диякони, священики та єпископи (останнє - разом з іншими єпископами). Є. також призначає на нижчі посади кліру, освячує храми і т. ін., йому підпорядковані всі церковні установи, які перебувають у межах його єпископату (або єпархії, монастирі, духовні семінарії тощо), крім тих, що знаходяться в безпосередньому віданні церковного Центру. В Руській православній церкві Є. обов'язково повинен бути монахом, у грузинській - безшлюбним, але чернецтво не обов'язкове. Нагородні почесні звання для Є.: архієпископ і митрополит. У церкві є три основні ступені священства: диякон, ієрей (священик) та єпископ.

ЄПИТИМІЯ - у православній та католицькій церквах морально-виправна міра у формі посту, тривалої молитви, земних поклонів, ходіння напрошу до "святих" місць чи "святинь" і т. ін., яка добровільно виконувалася віруючими, що розкаялися у своїх гріхах; Є. призначається найчастіше під час сповіді.

ЄПИТРАХИЛЬ - частина обов'язкового для богослужіння одягу священиків усіх трьох ступенів православної ієрархії, у вигляді фартуха з хрестами, зшитого із двох широких стрічок, який одягається на шию і носиться під ризою. Крім цих основних частин одягу священнослужителів кожному ступеню ієрархії належить і ряд інших елементів одягу. Деякі речі служать духовенству як нагороди (подвійний орар, набедреник, палиця, митра).

ЄРЕСЬ - слово, яке використовується церковниками щодо поглядів і вчень, що відступають від прийнятої церквою доктрини в питаннях догматики і культу.