Розділ «Сірійська Католицька Церква»

В епоху хрестових походів між католицькими й сірійськими єпископами нерідко встановлювалися теплі відносини. Деякі сірійські єпископи, схоже, прихильно ставилися до ідеї унії з Римом, хоча нічого конкретного тут досягнуто не було.

Відомий декрет про унії між Сірійською Церквою й Римом (Мultа et Armirablia), підписаний 30 листопада 1444 року на Флорентійському соборі, але й він залишився на папері.

Місіонери єзуїти й капуцини почали свою діяльність серед сирійців в Алеппо в 1626 році. При цьому в католицтво перейшло так багато сирійців, що в 1662 році католицька партія зуміла обрати патріархом свого представника Андрія Ахиджяна. Це привело до розколу громади, і після кончини Ахиджяна в 1677 році було обрано два патріархи (дядько й племінник), що представляли дві конкуруючі групи. Однак в 1702 році, після кончини католицького патріарха, лінія сірійських католицьких патріархів перервалася.

Турецький уряд підтримувало східних християн проти католиків, і протягом XVIII століття сіро-католики перетерпіли чимало гонінь і страждань. Відомі часи, коли жодного діючого сіро-католичного єпископа не залишалося, і громада існувала підпільно.

В 1782 році Сірійський Священний Синод обрав патріархом митрополита Алеппського Михайла Джарвиха. Незабаром після цього він оголосив себе католиком, біг у Ліван і побудував (і нині існуючий) монастир Богородиці в Шарфі. Після Джарвіха лінія сіро-католичних патріархів вже не переривалася.

В 1829 році турецький уряд офіційно визнав Сіро-Католичну Церкву, в 1831 році резиденцією патріарха стало Алеппо. Відновилася католицька місіонерська діяльність. Через жорстокі гоніння на християнську громаду в Алеппо патріархат перебрався в 1850 році в Мардин (нині Південна Туреччина).

Постійний приріст чисельності сіро-католиків за рахунок нехалкідонітів припинився в результаті гонінь і різанини під час Першої світової війни. На початку 1920-х років резиденцію патріарха перенесли в Бейрут, куди перебралися й багато сіро-католиків.

Сіро-католичні патріархи завжди додають до свого імені ім'я Ігнатіїі. На Синоді 1888 року в Шарфі була прийнята постанова про безшлюбність духовенства, однак у цей час у Церкві було чимало одружених священиків. Патріарша семінарія й видавництво, розташовані у Шарфейському монастирі (Ліван).

Найбільше сіро-католиків проживає в Сирії, Лівані й Іраку. їхня загальна мова - арабська, хоча подекуди в східній Сирії й північному Іраку дотепер говорять сірійською.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: ЛІВАН, СИРІЯ, ІРАК

ГЛАВА: ПАТРІАРХ ІГНАТІЄВІ МУСУ І ДАУД (НАРОДИВСЯ В 1930 РОЦІ, ОБРАНИЙ В 1998 РОЦІ)

ТИТУЛ: СІРІЙСЬКИЙ ПАТРІАРХ АНТІОХІЇ

РЕЗИДЕНЦІЯ: БЕЙРУТ (ЛІВАН)

ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 129000