Розділ «Ефіопська Церква»

Відповідно до древнього переказу, першим великим християнським просвітителем ефіопів був Св. Фрументій, римський громадянин з Тиру, що зазнав корабельної аварії на африканському узбережжі Червоного моря. Він отримав довіру імператора Аксума і незабаром привернув до християнства його сина, майбутнього імператора Езану, що й оголосив у 330 році християнство державною релігією. Фрументій був згодом посвячений у єпископи Св. Панасом Александрійським і повернувся в Ефіопію, де продовжив євангелізацію країни.

Близько 480 року в Ефіопію прибуло "Дев'ять Святих" і почали тут свою місіонерську діяльність. Відповідно до переказу, вони були з Рима, Константинополя й Сирії, яким через опозицію христології Халкідона довелося покинути. Якийсь час вони перебували в монастирі Св. Пахомія в Єгипті. Їхній вплив (поряд із традиційним зв'язком з коптами в Єгипті), пояснює чому Ефіопська Церква відкинула Халкідон. "Дев'ять Святих", як думають, остаточно покінчили із залишками язичництва в Ефіопії, прищепили монастирську традицію й внесли величезний вклад у розвиток релігійної літератури: вони перевели Біблію й інші релігійні твори на класичну ефіопську мову. По всій країні поширилися монастирі, які швидко стали важливими духовними й інтелектуальними центрами.

Ефіопська Церква досягла розквіту в XV столітті, коли з'явилося багато талановитої богословської й духовної літератури, а Церква активно займалася місіонерською діяльністю.

Край негативний досвід контактів з католиками-португальцями в XVI столітті (див. Ефіопська Католицька Церква. Г/. С. 3) привів до багатовікової ізоляції, з якої Ефіопська Церква тільки недавно почала виходити.

Ця Церква унікальна тим, що вона зберегла деякі іудейські обряди, такі як обрізання й дотримання біблійних законів про вкушання їжі, а також святкування, поряд з Воскресінням Суботи. Імовірно, це пов'язане з тим, що християнство прийшло в Ефіопію прямо з Палестини через Південну Аравію.

Існує думка, що іудаїзм був відомий в Ефіопії ще до приходу християнства. В Ефіопії існували й незвичайні христологічні теорії, включаючи вчення про те, що з'єднання Божественної й людської природи в Христі відбулося тільки після Його помазання при Водохрещенні. Ці навчання ніколи офіційно не визнавалися й здебільшого зникли.

Ефіопська літургія має олександрійське (коптське) походження, але вона піддалася впливу сірійської традиції. Донедавна літургію служили древньою мовою гєез. Нині в приходах все частіше використають сучасну амхарську мову. Зберігся потужний чернечий рух.

Із давніх часів всі єпископи в Ефіопії були єгиптянами-коптами, призначеними Коптським патріархатом. Більше того, протягом багатьох століть єдиним єпископом в Ефіопії був митрополит-копт. З початку ХХ століття Ефіопська Церква стала вимагати більшої автономії й обрання місцевих єпископів. В 1929 році були посвячені чотири місцевих єпископи-ефіони в допомогу коптському митрополитові. У 1948 році за допомогою імператора Хайле Селайсі (правив з 1930 року по 1974 рік) було досягнуто згоди з коптами про обрання після смерті митрополита Кирила, місцевого митрополита. Коли в 1951 році він умер, збори кліриків і мирян обрало митрополитом ефіопа Василя. Так була встановлена автономія Ефіопської Церкви. В 1959 році Коптський патріархат затвердив митрополита Василя першим патріархом Ефіопської Православної Церкви.

В університеті в Аддис-Абебі існував ефіопський православний факультет богослов'я (Коледж Св. Трійці), однак в 1974 році уряд його закрив. У тому ж році Церква заснувала в Аддис-Абебі Коледж Св. Павла для навчання богослов'ю майбутніх священиків. Бажання стати священиком серед православних ефіопів - справа звичайна; в 1988 році в країні налічувалося 250000 священнослужителів. Щоб дати їм належне утворення, недавно в різних районах Ефіопії було відкрито шість "Центрів навчання священиків". Майже в кожному приході є недільна школа.

Після падіння в травні 1991 року комуністичного уряду патріарх Меркурії (обраний в 1988 році) був обвинувaчений у співробітництві з режимом Менгісту й був змушений зняти із себе повноваження патріарха. 5 липня 1992 року Святійший Синод обрав п'ятим патріархом Ефіопської Православної Церкви Абуна Павла. При марксистському режимі він сім років провів у в'язниці після того, як патріарх Феофіл (зміщений в 1976 році, убитий у в'язниці в 1979 році) посвятив його в 1975 році в єпископи без дозволу держави. В 1983 році Павло був випущений з в'язниці й кілька років провів у США. Патріарх Меркурій, що емігрував у Кенію, відмовився визнати обрання Павла. Архієпископ Ієзехак, ефіопський архієпископ СЩА, також не визнав це обрання й в 1992 році перервав літургічне спілкування з патріархатом, як відповідна міра Ефіопський Священний Синод позбавив його повноважень і призначив архієпископом США й Канади Абуна Маттпаса. Оскільки архієпископ Ієзехак користується підтримкою багатьох православних ефіопів в Америці, в ефіопській громаді цієї країни відбувся розкол.

У жовтні 1994 р. у присутності патріарха Павла був заново відкритий Богословський Коледж Св. Трійці в Аддис-Абебі. 50 студентів, що навчаються в цьому коледжі, одержать богословський ступінь, а 100 - дипломи.

Відомості, що наведені нижче, про, чисельність віруючих дані Всесвітньою Радою Церков, ефіопськими джерелами, що згідно заслуговує довіри, ця чисельність оцінюється в 30 мільйонів чоловік, тобто православні ефіопи становлять близько 60% від загального числа населення в 55 мільйонів чоловік.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: ЕФІОПІЯ, НЕЧИСЛЕННА ДІАСПОРА

ГЛАВА: ПАТРІАРХ ПАВЕЛ (НАРОДИВСЯ В 1935 РОЦІ, ОБРАНИЙ В 1992 РОЦІ)

ТИТУЛ: ПАТРІАРХ ЕФІОПСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

РЕЗИДЕНЦІЯ: АДДИС-АБЕБА (ЕФІОПІЯ)

ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 16000000