Розділ «Релігія людства і космізм»

Релігія людства, або релігія прогресу - секулярне вчення про сенс життя, найбільш близьке до аналогічних релігійних вчень. Близькість ця зумовлена спробами представників релігії людства імітувати ритуальну практику й організаційну структуру релігійних громад (насамперед християнства), а також майже повною відсутністю (за винятком Фоєрбаха) прагнення радикально протиставити себе світові релігій (як це зробив, наприклад, комунізм).

Родоначальником релігії людства вважається француз Огюст Конт (1798-1857), який у 1817-1822 рр. був секретарем Сен-Симона. Від нього Конт засвоїв ідею безупинного прогресу людства, зумовленого зміною важливих форм духу (теологія - метафізика - наука). Конт став фундатором позитивізму як філософської течії, що визнає реальними тільки "позитивні знання", що здобуваються наукою знання про зв'язки природи, пізнаваної в безпосередньому досвіді, а також родоначальником соціології як науки, що виявляє аналогічні зв'язки в людському суспільстві. У 40-х рр. XIX ст. Конт вирішує розширити соціологію і перетворити її на практичну науку перетворення суспільства на основі культу людського як єдиної істоти. Конт підтверджує, що узята сама по собі людина - лише "зоологічний вид", її щира природа розкривається тільки в людстві як величезному організмі, складеному із сукупності минулих і нинішніх поколінь людей. Вихід у світ "Системи позитивної політики", або "Трактату про соціологію", де викладена релігія людства (1815,1854 рр.), став головною віхою розвитку нової релігії.

1830 р. Людвіг Андреас Фоєрбах (1804-1872) анонімно опублікував твір, у якому відхиляв ідею безсмертя душі. Першоджерело релігійних уявлень Фоєрбах вбачав у почутті залежності людини від непідконтрольних їй сил. Безсилля шукає вихід у породжуваних фантазією надії й розраді - так виникають уявлення про богів як джерела здійснення людських сподівань. Бог, за Фоєрбахом, є лише проекцією людського духу, ідеалізованою людиною, що через жорсткі умови буття, яка заважають досягненню ідеалу, відчужується від останнього. Релігія, на думку Фоєрбаха, паралізує прагнення людини до кращого життя в реальному світі, тобто у світі безпосереднього і повсякденного досвіду, і до перетворення цього світу, підміняє його покірним і терплячим чеканням прийдешньої надприродної винагороди. Заперечуючи релігійний культ, Фоєрбах протиставляє йому культ людини, її обожнення. Він зазначає, що прагнення людини до власного щастя переростає рамки егоїзму, оскільки щастя недосяжне поза людським єднанням. Фоєрбах вбачав рушійну силу розвитку суспільства в релігійній свідомості і проповідував антропотеїзм (людинобожжя).

Об'єднувачем вчень Фоєрбаха і Конта став Фридрих Йодль (1849-1914), котрий вважав, що Бог - це не сама природа і не її творець, але уявлення, що виростає з найглибшої природи людини: він - у людських серцях, у людському дусі, там, де є любов, що об'єднує людей.

Релігія людства в результаті активних пропагандистських зусиль Контане тільки набула маси послідовників, а й на порівняно короткий період стала державною релігією в Бразильській імперії