Розділ «Імперіалізм»

Імперіалізм (від лат. ітрегійт - влада, панування) у його пізнішому значенні розуміється як історична ситуація поділу сфер влади на землі між великими імперіями або як характеристика політики великих імперій, спрямованої на захоплення влади над усією землею. Однак цинічна активність імперій може бути зведена до особливого віровчення - імперіалізму, що розуміється як позиція людей, які утворюють імперії і вкладають свої життєві сили в їхнє існування і розвиток.

Відповідно до положень цього віровчення, байдужий до людини природний порядок змушує людину боротися з усіма за знаходження приємного. Проте ризик програти в цій боротьбі занадто великий, щоб присвячувати цьому все життя. Тому, якщо людина хоче уникнути поразки в боротьбі за приємне, вона має належати до групи людей, чиї організовані зусилля постійно спрямовані на досягнення приємного й ефективного і протистоять аналогічним зусиллям суперників. Якщо така група існує, людина має примкнути до неї; якщо такої групи немає, вона має її створити.

Втіленнями імперіалістичного ідеалу є легендарні батьки-фундатори могутніх імперій, які збирали свої команди з нуля і дали їхньому розвиткові імпульс на багато поколінь вперед. Формула імперіалізму дозволяє відступ від цього ідеалу аж до скромної посильної участі в діяльності імперії на своєму, нехай і не найзначнішому і найпомітнішому для інших, місці. По суті усі державні діячі (за найрідшим винятком) поділяються на два типи. Погані політики - це індивідуалісти, що прикриваються ідеями турботи про себе і готові зрадити будь-якій ідеї заради особистих інтересів; добрі політики - це імперіалісти, що піклуються насамперед про егоїстичні інтереси нації, а вже потім про себе. Насамперед лідер імперії мусить піклуватися про головну запоруку успіхів у своїй імперії - її єдність.

Зберігання і зміцнення єдності імперії може бути забезпечене загальним сенсом існування, що потребує такої єдності. Тому, по-перше, імперії найчастіше складаються на основі націй, а по-друге, на основі сповідання єдиної віри, з якої випливають об'єднувальні соціальні висновки. В останньому випадку імперіаліст мімікрує, активно пропагуючи обране для імперії віросповідання. Тому імперіалісти завжди намагаються підібрати для своїх імперій віровчення, яке б мобілізувало сили людей на творення, збереження й експансію, імперії. Тому відношення між імперіями укладаються на основі не тільки реального співвідношення сил, але й специфіки панівних у них віросповідань.

У XIX ст. історія людства, увійшла в ту фазу, коли розвиток імперій призвів до поділу між ними усього світу. Відтоді вони, хоча і провели багато воєн за переділ світу (включаючи дві світові війни), увесь час шукають прийнятну форму поступки. Проте очевидно, що така поступка може бути тільки тимчасовим перемир'ям, якщо тільки усі до єдиного "добрі політики" не зникнуть з землі.

З погляду імперіалістів усі інші групи людей також є імперіями. Так, євреї з погляду імперіалізму являють собою не етнос і не релігійну спільність, але імперію, що паразитує на інших імперіях. Основою організації імперії може бути не тільки територія, етнос, рід, але й ідея. Імперії можуть бути відкритими і таємними; відкриті імперії (Німеччина, Росія, Америка і т. п.) побоюються проникнення у свій організм таємних імперій, що не мають чітких меж, і тому намагаються тримати на очах мафіозі, масонів, комуністів, гомосексуалістів та ін., які з імперіалістичної точки зору, об'єднані загальною ознакою в єдину силу, підтримують один одного і протистоять відкритим імперіям або паразитують на них.

Крім того, можна виділити закриті та внутрішньо справедливі імперії, що не прагнуть до постійного розширення, але розподіляють справедливо завойоване усередині себе, і відкритті та внутрішньо несправедливі імперії, що жертвують внутрішнім порядком заради безупинного нарощування своєї сили.

Імперіалістичне віровчення може бути виражене такою формулою: людське життя визначається панівним у світі законом причинності і/або світовими стихіями, тому людина має намагатися належати до групи людей, що безупинно розширює свої завоювання приємного.