Основною фізіологічною функцією, яку виконують органи дихання, є насичення крові киснем і підтримання кислотно-лужної рівноваги, що спільно з серцево-судинною діяльністю забезпечує реакції пристосування організму до навколишнього середовища. Відомо, що респіраторні прояви є чи не основним способом вираження психоемоційного стану та переживань людини. Обмеження свободи людини ототожнюють з браком повітря, переляк, захоплення, збентеження – зі збільшенням частоти дихання, неможливість вербально виявити свої емоції – з відчуттям спазму в горлі. Отже, при психічній травмі, переляку, тривозі виникають виражені порушення дихання, які вказують на зміни внутрішнього стану людини, зумовлені психогенними чинниками. Навіть такі незначні респіраторні порушення, як зітхання, виникають при потребі людини виявити відчуття смутку та журби – зітхання на висоті вдиху або полегшення на висоті видиху (Е. Straus).
Психогенна задишка – найбільш поширений симптом респіраторних розладів, що виявляється у скаргах на брак повітря, потребу у глибоких вдихах, утруднений вдих і/або видих, сухий надривний кашель, сухість у горлі, обмеженості дихання через "відчуття клубку" у горлі та відчутті стиснення в грудях (т. зв. "дихальний корсет"), які виникають при незначних фізичних або емоційних навантаженнях. Водночас хворі відзначають неприємні відчуття та заніміння в кінцівках, спазми верхньої губи. Розлад переважно формується у дорослих людей молодого та середнього віку. Дослідження свідчать, що причиною появи психогенної задишки зазвичай стає надмірна тривожність.
Хворі часто переживають нездоланну потребу безпричинного збільшення частоти та глибини дихання, яке не лише не дає їм відчуття полегшення, а й супроводжується подальшою нетривалою затримкою дихання, що неймовірно їх лякає та одразу стає об'єктом іпохондричної фіксації. Пацієнти відзначають зв'язок між появою задишки та зміною настрою, тривожними чи депресивними думками, особливо на тлі пригнічення, тривоги, страху (особливо страху смерті від задухи).
При нелікованому розладі спостерігається значне погіршення стану пацієнта. Розлад не піддається лікуванню за допомогою традиційних методів пульмонології, однак за умови адекватної психотерапії, яка призводить до нормалізації афективного статусу, повністю зникає.
Невротична бронхіальна астма, У значної частини хворих на бронхіальну астму при патопсихологічному та клінічному дослідженні діагностується так звана уявна невротична астма, яка клінічно імітує бронхіальну астму – проявляється бронхоспазмом, порушенням секреції, набряком слизових оболонок, – але яка завжди має психогенну, а не алергічну причину виникнення. На сьогодні немає єдиної точки зору щодо природи формування бронхіальної астми, адже активізувати макрофаги, що призведе до вивільнення медіаторів, які викличуть локальну реакцію у трахеобронхіальному дереві, можуть різні причини – і психологічні (стрес, психотравма), і вплив алергену. Однак, зазвичай, приводом до появи нападу стає страх пацієнта. На користь психогенного походження також свідчать раптові переходи від рівномірного до прискореного поверхневого дихання і навпаки, залежно від появи чи зникнення психотравмуючого фактора. Клінічно напад невротичної бронхіальної астми виявляється у стійкій нестачі повітря з затруднении видихом, але супроводжується специфічними "шумовими ефектами" (стогін, гикавка, зітхання) і завершується патологічною сонливістю.
Деякі науковці вважають, що астматичний стан виникає як умовнорефлекторна відповідь на подразники (стрес, страх, гнів, а також алергени, різкі запахи, інфекції). Інші вважають (Ф. Александер), що він пов'язаний з внутрішнім конфліктом через брак материнської любові. До формування цього розладу більш схильні особистості, яких з дитинства примушували до оцінювання результатів власної діяльності та спонукали до пригнічення будь- яких прилюдних проявів власних емоцій, особливо негативних. Даний психотип особистості через страх "осоромитися", постійне намагання приховати власну агресивність, зазвичай також схильний до формування сексуальних дисфункцій. Патопсихологічні дослідження хворих із невротичною астмою також свідчать про високий рівень депресивності, істеричності та низьку самооцінку, зниження соціальних контактів.
На відміну від неврогенної бронхіальна астма існує як психосоматичне захворювання, з аналогічною назвою, яке характеризується періодичними нападами задухи внаслідок спазму бронхів.
Бронхіальна астма – захворювання, відоме давно, про нього згадується ще в працях Гіппократа. В середині XVII століття Гельмонт і Ні ліс ввели поняття спазматичної астми, що характеризується раптовими нападами.
Природа захворювання в основному інфекційно-алергійна. Стан підвищеної чутливості може виникнути під впливом речовин, які з'являються в організмі внаслідок життєдіяльності бактерій при інфекційних захворюваннях органів дихання. Алергенами можуть бути квітковий пилок, хімічні речовини, ліки, побутовий пил, гриби, ягоди, вовна тварин і таке інше.
Психосоматичні фактори також беруть участь у патогенезі алергійної бронхіальної астми. У хворих бронхіальною астмою невротичні реакції відіграють важливу роль. Емоційні конфлікти часто служать причиною чергового загострення астми. У клінічній практиці зустрічаються хворі, у яких перший приступ виник у результаті стресу. Так, серед факторів, що мають значення в її розвитку, ЗО % становлять психологічні, 40 % – інфекційні та ЗО % – алергічні.
Бронхіальна астма може виникати в будь-якому віці, але найчастіше вона розвивається в перші десять років життя. Занедужують в 2-3 рази частіше хлопчики, ніж дівчатка. У половині випадків астма виліковується в пубертатному періоді.
При приступі бронхіальної астми різко змінюється механізм дихання, особливо видих, повітря повністю не виходить із легенів. Це призводить з кожним вдихом до збільшення повітря в альвеолах, здуття легень, недонасиченості крові киснем і недостатнім звільнення її від вуглекислого газу. Хворому не вистачає повітря, виникає страх задихнутися, він блідне, згодом обличчя стає синюшним. Дихання відбувається з великим зусиллям. Під кінець приступу починається відкашлювання мокротиння, що зібралося внаслідок надмірного виділення слизу в бронхах. Через кілька годин після приступу хворий відчуває себе практично здоровим. Однак прогресуюче захворювання може привести до зниження еластичності легень, хронічного бронхіту, легеневої й серцевої недостатності. У деяких хворих приступи виникають рідко, у певний період року, в інших – по кілька разів на добу. Іноді виникає "астматичний статус" – приступи не проходять протягом декількох днів. Сам приступ може тривати від декількох хвилин до декількох годин і більше. Лікування бронхіальної астми спрямовано на попередження приступу (медикаменти, фізична та психологічна реабілітація). При хронічній астмі спостерігається наростаюча тенденція хворих до самоізоляції.
Як зазначають С.М. Вороніна та Г.С. Маскова, емоційна сфера психосоматичних хворих відрізняється слабкою диференційованістю. Вони виявляють нездатність до точного опису власного емоційного етану й емоційного етану інших людей. Тому, на нашу думку, основна психологічна робота із хворими спрямована на зниження почуття страху у зв'язку з можливістю виникнення приступу, оволодіння методами саморегуляції емоційних станів.
В силу специфічності даного захворювання у хворих спостерігаються деякі патопсихологічні особливості особистості. На думку В.Д. Менделевича, люди, що страждають на бронхіальну астму часто мають істеричні або іпохондричні риси характеру, але вони не здатні при цьому "випустити гнів у повітря", що провокує приступи задухи.
На думку, Д.Н. Ісаева, у більшості хворих на бронхіальну астму (83 %), яка протікає в тяжкій або середньотяжкій формі, спостерігаються зміни особистості, невропатичні прояви: підвищена чутливість, збудливість, тривожність, лякливість, дратівливість, швидка зміна настрою з переважанням зниженого, вразливість. Більш виражені ці риси у дівчат, які хворі на важку форму бронхіальної астми, а також у тих, хто хворіє більше п'яти років та чітко усвідомлює своє захворювання. Більшості хворим властиві істероїдні риси особистості: демонстративна поведінка, прагнення завойовувати увагу, негайно одержати бажане, прагнення досягти успіху, переоцінка власної особистості, вразливість та бурхлива емоційність.
Таким чином, у внутрішній картині хвороби людини з даними соматичними захворюваннями спостерігаються переважно зміни у особистісній сфері.
Психологія і поведінка хворих бронхіальною астмою багато в чому визначаються особистісними реакціями на хворобу. Реакція на хворобу залежить від тих же чинників, що і при інших захворюваннях та вичерпується основними варіантами у вигляді гіпер- або гіпонозогнозії.
Специфіка внутрішньої картини хвороби при бронхіальній астмі полягає в тому, що вона включає два види реакцій – реакцію на астматичний напад і реакцію на хворобу. Вираженість розладів у більшості випадків обумовлена гостротою і раптовістю нападу. При раптовому гострому нападі найчастіше з'являються страх смерті від задухи або зупинки серця, страх нападу, що не зникає (Костюніна З.Г., 1971). Причому рідкі, але важкі напади астми супроводжуються більш вираженими проявами страху, що виникає не тільки під час нападу але і в очікуванні його. Короткочасні неважкі напади задухи, що не пов'язані з найбільш поширеними трігерами (психічними чинниками, алергенами та ін.) і легко знімаються інгаляцією протиаетматичних засобів, навпаки, частіше супроводжуються гіпонозогнозтичними реакціями.
При подальшому хронічному перебігу хвороби і необхідності у зв'язку з цим тривалий час лікуватися, зокрема, в умовах соматичних стаціонарів, у багатьох хворих можлива фіксація уваги на своїх відчуттях і переживаннях з формуванням тривожно-фобічних і депресивних реакцій. Виражений страх стосується вже не тільки можливого нападу, але і свого здоров'я в цілому, своєї подальшої долі. Хворі фіксовані на власній дихальній функції, постійно зайняті аналізом відчуттів. У деяких з них з'являються страхи не тільки перед нападом бронхіальної астми, але і інші іпохондричні страхи, наприклад "за серце". Хворі побоюються, що діяльність серця порушиться у зв'язку з прийомом ліків, які можуть "зіпсувати серце". Через ці страхи часто виникають ускладнення з медикаментозною терапією, і тому великого значення набуває психотерапевтична робота.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Клінічна психологія» автора Никоненко Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зміни психіки у пацієнтів із захворюваннями органів дихання“ на сторінці 1. Приємного читання.
