Виразка дванадцятипалої кишки та шлунка

Клінічна психологія

Бачаточисленні вивчення психологічних особливостей осіб, захворівших виразковою хворобою шлунка, дванадцятипалої кишки та виразковим (спастичним) колітом, виявили певні зміни психологічної діяльності. Частіше за все хворі стають дратівливими, образливими, у них порушується сон, знижується працездатність у результаті швидкої стомлюваності та виснаження. У деяких з них ці порушення настільки виражені, що змушують звернутися до невропатолога, в інших, навпаки, вираженість зазначених розладів незначна, тому ні вони самі, ні лікарі не надають їм значення і жодної спеціальної терапії не призначають. Лише при детальному розпитуванні вдасться вияснити, що в цих хворих стали частіше виникати конфлікти вдома та на роботі, а також в тих лікувальних установах, куди вони звертаються. Контакти з лікарями та іншим медичним персоналом в процесі лікувально-діагностичної роботи ще більше ускладнюються, якщо у хворих чітко проявляються вибуховість, іпохондрична налаштованість та явища канцерофобії.

Доведено, що в розвитку виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки більше значення відіграє порушення центральних механізмів нервової регуляції. Кортико-вісцеральна теорія К.М. Бнкова та І.Т. Курцина отримала визнання більшості вітчизняних та закордонних вчених. Виявлено конституційно обумовлені риси визначеної нервової стигматизації або психосоматичної готовності у хворих. Невропатичні явища полягають в розладі регуляції, що призводить до дискінезій, схильності до спазмів. Вказується, що в патогенезі виникаючих розладів вагому роль відіграють емоційні фактори. На думку багатьох дослідників, шлунково-кишковий тракт являє собою своєрідний емоційний резонатор, з допомогою якого психічна напруга проявляється в соматичній сфері: зникає апетит, з'являється нудота, пронос і т.д. Такі емоції, як тривога, злість, почуття провини та сорому, здатні посилювати шлункову секрецію.

У більшості наукових робіт вказується на зв'язок між стресовою ситуацією та змінами в дванадцятипалій кишці; для виразки шлунка подібний зв'язок менш характерний. Крім того, у осіб, які по виду своєї діяльності пов'язані з частими ситуаціями стресу (наприклад, авіадиспетчерів), виразкова хвороба дванадцятипалої кишки зустрічається вдвічі частіше в порівнянні із загальною популяцією.

Вивчення преморбідних особливостей показує, що, поруч із зовнішньою стриманістю, цілеспрямованістю, врівноваженістю, які спостерігались до хвороби, у хворих відмічається дратівливість, ригідність, прямолінійність, формальне розуміння обов'язку. Під час конфліктів у них частіше виникають реакції гніву, роздратування, ніж занепокоєння. В преморбіді осіб, які страждають неспецифічним виразковим колітом, описуються м'якість з рисами підвищеної загальмованості та вираженим "почуттям неповноцінності" в життєвих ситуаціях, які вимагають рішучих дій (Александер Ф., 1950). У деяких хворих до хвороби відмічаються, разом із впертістю та недовірою до оточуючих вибуховість та паранояльність.

Ще 100 років тому Апсігаї вказав на тісний зв'язок між змінами в нервовій системі і виникненням виразки дванадцятипалої кишки. В сучасній л ітературі дослідники різних шкіл і напрямків надають значну роль властивостям особистості та різноманітним потрясінням в житті хворих у виникненні цієї хвороби. Так, наприклад, психічні фактори виявляють значний вплив на секрецію шлунку. Особливо часто доводиться зустрічатися з виразковою хворобою шлунку у депресивних хворих, а також у людей з вираженою тривожністю, егоцентризмом, тривожно-фобійніїм синдромом. І все ж стрес і надалі вважають основним етіологічним фактором у формуванні виразкової хвороби.

При виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, у випадках їх повільного початку і в'ялого протікання, психічні порушення зазвичай вичерпуються соматогенною астенією. У таких хворих спостерігаються слабкість, підвищена стомлюваність, неглибокий сон, образливість, плаксивість. Вибуховість та роздратованість в цих випадках нечітко виражені.

В інших хворих появі виразкової хвороби передують реактивні стани, часто характерна картина невротичної депресії, яка включає скарги на біль та неприємні відчуття в ділянці шлунка і серця. До поміщення в стаціонар такі хворі краще себе почувають поза психотравмуючою ситуацією, відзначається пряма залежність між погіршенням соматичного стану та психічними розладами. Хворі зазвичай тривожно сплять, бувають вибухові та дратівливі, але загалом відчувають пригніченість та слабкість. Присутні добові коливання стану. Частіше зранку стан гірший, ніж ввечері. Але це не туга, як буває при циклотимії, а в'ялість, слабкість, як при неврастенії.

При ускладненні протікання виразкової хвороби, появі кровотеч, схудненні, болях, втраті працездатності можуть виникнути реактивні стани з тривогою, відчаєм, іноді з суїцидальними думками. В таких випадках хворих необхідно консультувати у психіатра та призначати антидепресанти в комбінації з транквілізаторами для купірування тривожної депресії та нормалізації сну.

Соматонозогнозія при виразковій хворобі багато в чому залежить від вираженості клінічних проявів. Вираженіеть больового синдрому, прогресуюча втрата ваги сприяють гінереоматонозогнозії з проявами фобійних (частіше канцерофобії) або іпохондричних розладів. Слабка вираженість клінічних ознак, навпаки, може слугувати причиною гіпоеоматонозогнозії.

Необхідність оперативного втручання може виникнути раптово. У зв'язку з цим у хворого неминуче з'являється емоційна реакція хвилювання та тривоги. Травмує психіку людини як неминучість самої операції, так і обстановка, пов'язана з нею: необхідність прийнятії швидке рішення, вигляд лікарні, лікарів, переляканих родичів. Від правильного психотерапевтичного підходу лікарів в даній ситуації не лише до хворого, але й до його близьких залежить багато в поведінці і подальшому стані хворого. Тому необхідно, по можливості, враховувати особистість хворого, вміти заспокоїти його, переконати в необхідності оперативного втручання, дати зрозуміти, що іншого виходу немає. Лікар має прагнути до того, щоб максимально пом'якшити страх хворого і перед плановою операцією. Такий хворий шукає підтримки в лікаря, у рідних, тому розмови з близькими хворого мають носити суворо продуманий характер, щоб через них психотерапевтично впливати на нього. У багатьох хворих перед операцією виникає відчуття страху за своє життя. Розмови з іншими хворими, вісті про загиблих під час операції можуть не лише викликати у хворого страх, але й виявити несприятливий вплив на результат операції.

Після операції з приводу виразкової хвороби шлунку та резекції шлунка необхідно пам'ятати про можливість розвитку у хворого клінічної картини демпінг-синдрому: через 10-20 хвилин після прийому їжі з являються приступи гострих болей, слабкість, пітливість, нудота, рвота, серцебиття, запаморочення, які іноді мають виражений характер та нагадують колаптоїдні стани. Від цих порушень відрізняються розлади, які вкладаються в картину гіпоглікемії, яка виникає зазвичай через 1,5 – 3 години після їжі та носить також характер приступів. У розмежуванні цих станів більшу роль відіграє вміння лікаря детально розпитати хворого, вмовити провести додаткові дослідження. Хворому необхідно пояснити причини прушень, шо в нього виникають.

1. Overbeck і Biebl пропонують п'ять типів гастроентерологічних хворих: до першого типу відносяться психічно здорові люди, у яких виразкова хвороби виникла при значній регресії "Я": до другого – хворі на невроз з формуванням псевдонезалежних реакцій, обсесивно-депресивними рисами, в стані психічної декомпенсації внаслідок особливих переживань образи, невдачі, любовної втрати; до третього – хворі з соціопатією, схильні до надмірної залежності; до четвертого – психосоматичні хворі, які завжди на психотравми та психічні навантаження реагують соматично; до п'ятого – нормопатичні хворі, у яких на тлі хронічного психічного стресу в результаті надмірної орієнтованості на "норму" поведінки формується виразка.

Найчастіше клінічна картина виразкової хвороби маскує приховану депресію, пов'язану з невідреагованою дитячою психотравмою.

У численних наукових дослідженнях зроблені спроби виокремити психологічні типи хворих з виразковою хворобою. Більшість авторів (Freyberger, Balint, Loch) виокремлюють гіперактнвний і пасивний типи, які ґрунтуються на внутрішньому конфлікті, основаному на неможливості поєднати протилежні потреби – у залежності та страху виявити свою залежність. Пацієнти з пасивним типом задоволені своїм залежним становищем і бояться його втратити, а з гіперактивним – уникають залежності, намагаючись зробити залежними інших людей

Пасивний "виразковий" тип особистості схильний до субдепресивного тла настрою і прямо виражає свої потреби в залежності. Він вважається маніфестно-залежним. Виразковий напад настає, "коли підсвідомі чи свідомі бажання залежності зустрічають відмову" (Freyberger, 1972).

Кроки до самостійності і незалежності не починаються. Хворий насолоджується перевагами залежності і відмовляється від усякого ризику. Життєва стратегія полягає в тому, щоб бути захищеним.

Цей маніфестно-залежний, пасивний "виразковий" тип хворого часто походить з родини, у якій ним опікувалась дуже турботлива матір. Хворому не вдається досягти переривання "психологічної пуповини", стати незалежним від матері. Він залишається з бажанням захисту і допомоги, сильно прив'язаним до материнської опіки, у той час як батько може зайняти лише другорядне положення.

При гіперактивному "виразковому" типі особистості бажання залежності дуже сильні, однак заперечуються хворими. Вони відмовляються від своїх бажань і тим самим фруструють самі себе. Гіперактивний тип позбавлений спокою. Хворий агресивно переслідує свою мету, компенсаторно прагне до незалежності і постійно прагне довести свою силу. Пацієнт має потребу в такому підтвердженні, оскільки не в змозі забезпечити собі почуття захищеності іншим способом, крім досягнення успіху. Цей тип хворого шукає успіху, але в цілому є неуспішним, оскільки предметом його прагнень є визнання і престиж. Вони одночасно активні і невпевнені в собі.

F. Alexander (1932) висловив припущення, що хронічна фрустрація при явній потребі у залежності формує характерний несвідомий конфлікт. Останній переростає у інтенсивну потребу в залежності, турботі, що викликає хронічний підсвідомий регресивний голод або гнів. Ця реакція проявляється фізіологічно стійкою вагусною гіперактивністю, яка призводить до гіперсекреції шлункового соку та обумовлює розвиток виразки шлунку та дванадцятипалої кишки.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Клінічна психологія» автора Никоненко Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Виразка дванадцятипалої кишки та шлунка“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретико-методологічні основи клінічної психології

  • Зв'язок клінічної психології із суміжними дисциплінами

  • Особливості, систематика, функції клініко-психологічної діагностики

  • Функції клініко-психологічної діагностики

  • Методи дослідження в клінічній психології

  • Клінічне інтерв'ю

  • Експериментально-психологічні (пато- і нейропсихологічні) методи дослідження

  • Нейрологічні та нейропсихологічні тести

  • Генетико-моделюючий метод

  • Дослідження окремих випадків хвороби

  • Завдання і функції психодіагностичного дослідження в клінічній психології

  • Основні вимоги та умови використання тестів як засобів дослідження

  • Основні вимоги і процедура проведення спостереження

  • Види спостереження та специфіка його реалізації

  • Анкетні методи

  • Дослідження особистості хворого біографічним методом

  • Клінічні прояви психічної норми та патології

  • Хвороба-особа

  • Нозос-патос

  • Реакція-стан-розвиток

  • Психотичне – непсихотичне

  • Екзогенне-ендогенне-психогенне

  • Дефект-одужання-хроніфікація

  • Адаптація-дезадаптація, компенсація-декомпенсація

  • Негативне-позитивне

  • Феноменологія клінічних проявів

  • Визначення психічного та психологічного здоров'я

  • Розділ 2. Психологія лікувально-діагностичного процесу

  • Клініко-психологічна інтервенція як частина лікування та психологічного консультування пацієнтів

  • Поняття про психопрофілактику та її види

  • Роль психогігієни в профілактиці порушень психологічного здоров'я пацієнтів

  • Психогігієна виховання

  • Психогігієна навчання

  • Психогігієна праці

  • Психогігієна сім'ї

  • Психогігієна дитячого і підліткового віку

  • Психогігієна юнацького віку

  • Психогігієна зрілого віку

  • Психогігієна при наданні медичної допомоги

  • Психогігієна медичного працівника

  • Основи психопрофілактики

  • Медична деонтологія. Особливості взаємин лікар – медичний персонал – хворий

  • Особистість лікаря

  • Взаємини в медичному колективі

  • Особливості взаємин лікар – медичний персонал – хворий

  • Взаємини медичної сестри і хворого

  • Моделі психотерапії в лікуванні психічних порушень у хворих

  • Симптоматична і патогенетична психотерапія

  • Симптоматична психотерапія

  • Патогенетична психотерапія

  • Класичний психоаналіз

  • Психоаналітична психотерапія

  • Логотерапія (від старогрец. logos – сенс)

  • Психосинтез

  • Голотропна терапія

  • Особистісно-оріентована (реконструктивна) психотерапія

  • Розділ 3. Психологія хворої людини

  • Концепція констеляції особистісних рис, або "персонального профілю особистості"

  • Антиципаціїна концепція виникнення порушень психологічного здоров'я.

  • Кризи становлення особистості

  • Кризи особистісної автономії

  • Роль емоцій у виникненні психосоматичних порушень. Теорія функціональних систем Π. К Анохіна.

  • Стрес як причина захворювання. Поняття та види стресу

  • Роль процесів опанування (копінг-механізмів) у виникненні психогеній

  • Розлади, пов'язані зі стресом

  • Психологічні особливості хворих з пограничними психічними розладами та з невротичними порушеннями

  • Етіологія та класифікація невротичних (дисоціативних) порушень

  • Класифікація неврозів

  • Особливості проявів та перебігу дисоціативних розладів

  • Сучасна класифікація дисоціативних (конверсійнихрозладів)

  • Психосоматичні порушення і захворювання

  • Соматопсихічні впливи

  • Етіологія і патогенез психосоматичних розладів

  • Концепція особистісних профілів Ф. Данбар

  • Нейропсихологічні теорії

  • Соматопсихічні впливи

  • Клінічна діагностика та класифікація психосоматичних та соматопсихічних синдромів

  • Психологічні особливості соматично хворих

  • Психічні, порушення при соматичних захворюваннях

  • Непсихотичні розлади психіки у соматичних хворих

  • Нозогенії (психогенні реакції) при соматичних захворюваннях

  • Розділ 4. Клінічна психологія та реабілітація терапевтичних хворих

  • Виразка дванадцятипалої кишки та шлунка
  • Розлади харчової поведінки

  • Зміни психіки у пацієнтів із захворюваннями органів дихання

  • Зміни психіки у пацієнтів кардіологічного профілю

  • Психогенна артеріальна гіпотензія

  • Психогенна артеріальна гіпертензія

  • Розділ 5. Клінічна психологія в реабілітації хворих дітей, пацієнтів з дефектами тіла, зору та слуху

  • Психологічні особливості пацієнтів з порушеннями слуху та зору

  • Клінічна психологія в дерматології

  • Реакція на хворобу у дітей та особливості надання їм психотерапевтичної допомоги

  • Поведінкові та емоційні розлади

  • Розділ 6. Психологічні складові ендокринології

  • Психологічні особливості хворих на цукровий діабет

  • Розділ 7. Психологічні особливості хірургічних, онкологічних, гінекологічних хворих

  • Емоція страху у хірургічних хворих

  • Больовий синдром

  • Психологічні особливості та реакція на хворобу онкологічних хворих

  • Психологічні складові акушерства та гінекології

  • Психічні порушення під час пологів

  • Післяпологові психози

  • Психологічні особливості жінок, хворих на гінекологічні захворювання

  • Менархе і первинна аменорея

  • Функціональні розлади овуляції

  • Аборт і передчасні пологи