Психогігієна при наданні медичної допомоги

Клінічна психологія

Психогігієна в медицині бере свій початок з психіатрії. Як самостійна наука сформувалася в XIX столітті завдяки активній діяльності К. Бірса, який, будучи протягом багатьох років пацієнтом однієї з американських психіатричних клінік, написав книгу "Душа, яка знайшлася знову". У ній він виклав недоліки поведінки лікарів і обслуговуючого персоналу щодо хворих. У 1948 р. була створена Всесвітня організація психічного здоров'я, основним завданням якої є розробка концепції психічного здоров'я і заходів щодо його збереження.

Що ж до інших галузей медицини, та увага, що присвячена збереженню психічного здоров'я пацієнтів, попередженню психогенних розладів і психосоматичних захворювань, як і раніше, залишає бажати кращого. Те ж саме можна сказати і про психічне здоров'я самих лікарів, робота яких нерідко протікає в умовах емоційного стресу.

Психогігієна хворого

Дотримання психогігієнічних вимог є обов'язковим у всіх сферах і на всіх етапах медичної допомоги.

Вже сама атмосфера медичної установи повинна сприяти швидшому одужанню. Безумовно, лікарняна обстановка, що є результатом недостатньої матеріальної забезпеченості медицини, сірі стіни, що давно обшарпалися, погано вимита підлога, важкий запах, давно не прані медичні халати не можуть не викликати певного емоційного пригнічення у пацієнта.

Перебування людини в медустанові не повинне бути схожим на вирок або ув'язнення, коли перешкоджають вільному переміщенню пацієнтів у межах відділення (просто тому, що це дратує медперсонал), без необхідності обмежують відвідини їх рідними і друзями, переглядання телепередач і т.д. Медичний персонал при цьому виступає не в ролі вірних помічників лікаря, які піклуються, щоб хворий скоріше видужав, а в ролі бездушних сторожів і розпорядників. Безумовно, медичний персонал повинен забезпечувати порядок у роботі відділення, але при цьому не повинен ставитися до пацієнтів зарозуміло-поблажливо.

Першорядне значення має психогігієна взаємин лікаря і пацієнта, Іноді пацієнт, що переживає виражені больові відчуття або тривогу і страх, не може чітко викласти свої скарги, що викликає роздратування лікаря і ускладнює його спілкування з хворим. Ригідна особистісна установка лікаря, небажання повністю і уважно вислухати скарги пацієнта, відсутність емоційної реакції і, тим більше, нешанобливі вислови на адресу хворого сприяють додатковій травматизації останнього.

Успішність лікування значною мірою залежить від ставлення самого хворого як до конкретного лікаря, конкретної медичної установи, так і до медицини в цілому, а також від його прагнення до одужання. У цьому плані важливу роль грає минулий досвід пацієнта, його особиста установка щодо медичних працівників. На жаль, іноді сам лікар свідомо або неусвідомлено залякує навіть дорослих пацієнтів, допускаючи вислови, що мають елементи сугестії: "Чому так пізно звернулися? Хіба можна так запускати хворобу?!" і т.п. Страх і тривогу викликає очевидне небажання лікаря надати пацієнтові інформацію про стан його здоров'я.

Значний вплив (причому не завжди позитивний) на психічний стан пацієнтів спричиняє обговорення лікарями клініко-діагностичних особливостей захворювання під час обходів, клінічних розглядів та консультацій. Треба пам'ятати, що хворий надає значення не тільки змісту висловлювань учасників консиліуму, але і психологічним нюансам їх поведінки. Використання специфічних термінів, не зрозумілих хворому, без подальшого пояснення їх суті в доступній для нього формі може призвести до виникнення різних симптомів ятрогенної природи.

Нарешті, важливою ланкою психогігієнічних заходів, що впливають на ефективність допомоги хворому, є подолання відчуженості і механістичності маніпуляцій, що проводяться з діагностичною і лікувальною метою. Особливо це стосується інструментальних методів дослідження, коли складна апаратура викликає у пацієнта змішане відчуття поваги і страху. Якщо при проведенні дослідження або лікувальної процедури фахівець зосереджений лише на апаратурі і важливих параметрах, забуваючи при цьому, що перед ним конкретна людина з своїми думками і відчуттями, у пацієнта виникає важке відчуття відчуженості, він починає усвідомлювати себе ніби неживим, об'єктом маніпуляцій. Тому важливо, щоб необхідна зосередженість на дослідженні поєднувалася із співпереживанням пацієнтові, пошаною до його особистості.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Клінічна психологія» автора Никоненко Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Психогігієна при наданні медичної допомоги“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретико-методологічні основи клінічної психології

  • Зв'язок клінічної психології із суміжними дисциплінами

  • Особливості, систематика, функції клініко-психологічної діагностики

  • Функції клініко-психологічної діагностики

  • Методи дослідження в клінічній психології

  • Клінічне інтерв'ю

  • Експериментально-психологічні (пато- і нейропсихологічні) методи дослідження

  • Нейрологічні та нейропсихологічні тести

  • Генетико-моделюючий метод

  • Дослідження окремих випадків хвороби

  • Завдання і функції психодіагностичного дослідження в клінічній психології

  • Основні вимоги та умови використання тестів як засобів дослідження

  • Основні вимоги і процедура проведення спостереження

  • Види спостереження та специфіка його реалізації

  • Анкетні методи

  • Дослідження особистості хворого біографічним методом

  • Клінічні прояви психічної норми та патології

  • Хвороба-особа

  • Нозос-патос

  • Реакція-стан-розвиток

  • Психотичне – непсихотичне

  • Екзогенне-ендогенне-психогенне

  • Дефект-одужання-хроніфікація

  • Адаптація-дезадаптація, компенсація-декомпенсація

  • Негативне-позитивне

  • Феноменологія клінічних проявів

  • Визначення психічного та психологічного здоров'я

  • Розділ 2. Психологія лікувально-діагностичного процесу

  • Клініко-психологічна інтервенція як частина лікування та психологічного консультування пацієнтів

  • Поняття про психопрофілактику та її види

  • Роль психогігієни в профілактиці порушень психологічного здоров'я пацієнтів

  • Психогігієна виховання

  • Психогігієна навчання

  • Психогігієна праці

  • Психогігієна сім'ї

  • Психогігієна дитячого і підліткового віку

  • Психогігієна юнацького віку

  • Психогігієна зрілого віку

  • Психогігієна при наданні медичної допомоги
  • Психогігієна медичного працівника

  • Основи психопрофілактики

  • Медична деонтологія. Особливості взаємин лікар – медичний персонал – хворий

  • Особистість лікаря

  • Взаємини в медичному колективі

  • Особливості взаємин лікар – медичний персонал – хворий

  • Взаємини медичної сестри і хворого

  • Моделі психотерапії в лікуванні психічних порушень у хворих

  • Симптоматична і патогенетична психотерапія

  • Симптоматична психотерапія

  • Патогенетична психотерапія

  • Класичний психоаналіз

  • Психоаналітична психотерапія

  • Логотерапія (від старогрец. logos – сенс)

  • Психосинтез

  • Голотропна терапія

  • Особистісно-оріентована (реконструктивна) психотерапія

  • Розділ 3. Психологія хворої людини

  • Концепція констеляції особистісних рис, або "персонального профілю особистості"

  • Антиципаціїна концепція виникнення порушень психологічного здоров'я.

  • Кризи становлення особистості

  • Кризи особистісної автономії

  • Роль емоцій у виникненні психосоматичних порушень. Теорія функціональних систем Π. К Анохіна.

  • Стрес як причина захворювання. Поняття та види стресу

  • Роль процесів опанування (копінг-механізмів) у виникненні психогеній

  • Розлади, пов'язані зі стресом

  • Психологічні особливості хворих з пограничними психічними розладами та з невротичними порушеннями

  • Етіологія та класифікація невротичних (дисоціативних) порушень

  • Класифікація неврозів

  • Особливості проявів та перебігу дисоціативних розладів

  • Сучасна класифікація дисоціативних (конверсійнихрозладів)

  • Психосоматичні порушення і захворювання

  • Соматопсихічні впливи

  • Етіологія і патогенез психосоматичних розладів

  • Концепція особистісних профілів Ф. Данбар

  • Нейропсихологічні теорії

  • Соматопсихічні впливи

  • Клінічна діагностика та класифікація психосоматичних та соматопсихічних синдромів

  • Психологічні особливості соматично хворих

  • Психічні, порушення при соматичних захворюваннях

  • Непсихотичні розлади психіки у соматичних хворих

  • Нозогенії (психогенні реакції) при соматичних захворюваннях

  • Розділ 4. Клінічна психологія та реабілітація терапевтичних хворих

  • Виразка дванадцятипалої кишки та шлунка

  • Розлади харчової поведінки

  • Зміни психіки у пацієнтів із захворюваннями органів дихання

  • Зміни психіки у пацієнтів кардіологічного профілю

  • Психогенна артеріальна гіпотензія

  • Психогенна артеріальна гіпертензія

  • Розділ 5. Клінічна психологія в реабілітації хворих дітей, пацієнтів з дефектами тіла, зору та слуху

  • Психологічні особливості пацієнтів з порушеннями слуху та зору

  • Клінічна психологія в дерматології

  • Реакція на хворобу у дітей та особливості надання їм психотерапевтичної допомоги

  • Поведінкові та емоційні розлади

  • Розділ 6. Психологічні складові ендокринології

  • Психологічні особливості хворих на цукровий діабет

  • Розділ 7. Психологічні особливості хірургічних, онкологічних, гінекологічних хворих

  • Емоція страху у хірургічних хворих

  • Больовий синдром

  • Психологічні особливості та реакція на хворобу онкологічних хворих

  • Психологічні складові акушерства та гінекології

  • Психічні порушення під час пологів

  • Післяпологові психози

  • Психологічні особливості жінок, хворих на гінекологічні захворювання

  • Менархе і первинна аменорея

  • Функціональні розлади овуляції

  • Аборт і передчасні пологи