Особистісно-оріентована (реконструктивна) психотерапія

Клінічна психологія

В даний час як за кордоном, так і в нашій країні відмічається все зростаюча тенденція до узагальнення позитивного досвіду різних психотерапевтичних шкіл і напрямів. Прикладом такого синтезу в нашій країні з'явилася особистісно-оріентована (реконструктивна) психотерапія, що має в своїй основі систему патогенетичної психотерапії, що спирається на "Я"-концепцію і систему міжособистісних стосунків (по В.Н. Мясищеву). Поетапне усвідомлення і емоційне відреагування психотравмуючої ситуації, в системі патогенетичної психотерапії служить основою регуляції, потреб, яка на своїх вищих рівнях пов'язана з самовихованням, формуванням свідомих відносин (М'ясищев В.Н., 1960). Поняття "реконструктивна" розглядається в плані відтворення минулого досвіду пацієнта для розуміння причин, які призвели до безвиході в розвитку особи з подальшою розробкою стратегії відновлення і подальшого будівництва майбутнього.

Цілями і завданнями особистісно-орієнтованої (реконструктивної) психотерапії є:

• 1) глибоке і всесторонне вивчення особистості хворого, особливостей його емоційного реагування, мотивації, функціонування системи стосунків;

• 2) виявлення і вивчення механізмів, що сприяють виникненню і збереженню стану дезадаптації особистості (невротичної симптоматики);

• 3) досягнення у пацієнта усвідомлення і розуміння причинно-наслідкового зв'язку між особливостями його системи відносин і його захворюванням (проблемою):

• 4) допомога пацієнтові в розумних рамках в осмисленні психотравмуючої ситуації, зміні відношення до неї, корекція неадекватних реакцій і форм поведінки:

• 5) допомога пацієнтові в зміні стосунків у напрямку зростання їх зрілості, що веде до відновлення повноцінності його соціального функціонування.

В особистісно-оріентованій психотерапії сам психотерапевтичний процес заснований на збалансованому використанні впливу на когнітивні, емоційні і поведінкові механізми функціонування цілісної особи. Вважають, що зміни на якому-небудь одному рівні спричиняють відповідні перебудови на інших і. як наслідок – ліквідацію конкретних симптомів з відновленням психосоціального функціонування. Сфера впливу, з врахуванням трьох площин очікуваних змін, визначає вибір методів, прийнятих у відповідних напрямах психотерапії.

На кожному з перерахованих рівнів вирішуються відповідні завдання як для індивідуальної, так і для групової психотерапії:

I. Пізнавальна сфера (когнітивний рівень, інтелектуальне усвідомлення) – процес психотерапії повинен допомогти пацієнту усвідомити зв'язок між психогенними чинниками і виникненням, розвитком та збереженням невротичних розладів: неконструктивность ряду своїх звичних стереотипів поведінки і її мотивів: внутрішні психологічні проблеми і конфлікти; характерні захисні психологічні механізми; більш глибокі причини переживання, способів поведінки і емоційного реагування, починаючи з дитинства, та ін.

II. Емоційна сфера – процес психотерапії повинен допомогти пацієнтові отримати емоційну підтримку, емоційно відреагувати і пережити позитивні емоції, навчити пацієнта розуміти і вербалізувати свої відчуття, більш вільно виражати їх, виробити емоційну корекцію своїх стосунків і т. п.

III. Поведінкова сфера – процес психотерапії повинен допомогти пацієнтові побачити власні неадекватні поведінкові стереотипи, навчитися їх долати, розвинути навички більш вільного спілкування і ефективної саморегуляції на основі досягнень в пізнавальній і емоційній сферах.

Механізми лікувальної дії в ході психотерапії, що орієнтована на особистісні зміни, можуть бути позначені як конфронтація, що коригує емоційний досвід і навчання.

Конфронтація розуміється як зіткнення із самим собою, своїми проблемами, конфліктами, стосунками і установками, емоційними і поведінковими стереотипами. Вона здійснюється за рахунок забезпечення зворотного зв'язку між учасниками психотерапевтичного процесу в групі або з лікарем при індивідуальній психотерапії. Матеріалом для усвідомлення проблем є всіляка інформація пацієнта про самого себе – як його сприймають інші, наскільки адекватним є його сприйняття інших людей і їх і тому подібне.

Коригуючий емоційний досвід включає переживання і аналіз свого минулого, (включаючи дитинство), і теперішнього емоційного досвіду, а також емоційну підтримку. Емоційне прийняття пацієнта групою (психотерапевтом) сприяє розвитку співпраці, зменшує опір, полегшує засвоєння психотерапевтичних норм, створює умови для саморозкриття. Аналіз і опрацювання різних емоційних ситуацій в групі, явищ проекції дитячого емоційного досвіду в психотерапевтичні ситуації дозволяє пацієнтові глибше зрозуміти себе і виробити адекватніші способи емоційного реагування.

Навчання в рамках психотерапії здійснюється як прямим, так і не прямим методами. Групова психотерапія більше сприяє реалізації поведінкових механізмів порівняно з індивідуальною. У групі пацієнт виявляє свої неконструктивні стереотипи, в групі він також має можливість їх коригувати. Все це створює сприятливі передумови для використання отриманих поведінкових навичок в різних ситуаціях реального життя.

Протягом всього курсу психотерапії постійно здійснюються два взаємопов'язані процеси – усвідомлення і реконструкція відносин особистості. Усвідомлення (інсайт) полягає в поступовому розширенні сфери самосвідомості хворого в плані розуміння ним дійсних джерел своїх хворобливих симптомів, конфліктів. Усвідомлення і емоційне відреагування психотравмуючої ситуації є основою для регуляції і перебудови стосунків особистості на пізнавальному, емоційному і поведінковому рівнях. Глибина усвідомлення може бути різного рівня:

• 1-й рівень може стосуватися розуміння пацієнтом лише деяких уявлень про свою дезадаптивну поведінку в умовах патогенної ситуації:

• 2-й рівень відображає осмислення пацієнтом тих неадекватних стосунків, які лежать в основі його невротичної поведінки:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Клінічна психологія» автора Никоненко Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особистісно-оріентована (реконструктивна) психотерапія“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретико-методологічні основи клінічної психології

  • Зв'язок клінічної психології із суміжними дисциплінами

  • Особливості, систематика, функції клініко-психологічної діагностики

  • Функції клініко-психологічної діагностики

  • Методи дослідження в клінічній психології

  • Клінічне інтерв'ю

  • Експериментально-психологічні (пато- і нейропсихологічні) методи дослідження

  • Нейрологічні та нейропсихологічні тести

  • Генетико-моделюючий метод

  • Дослідження окремих випадків хвороби

  • Завдання і функції психодіагностичного дослідження в клінічній психології

  • Основні вимоги та умови використання тестів як засобів дослідження

  • Основні вимоги і процедура проведення спостереження

  • Види спостереження та специфіка його реалізації

  • Анкетні методи

  • Дослідження особистості хворого біографічним методом

  • Клінічні прояви психічної норми та патології

  • Хвороба-особа

  • Нозос-патос

  • Реакція-стан-розвиток

  • Психотичне – непсихотичне

  • Екзогенне-ендогенне-психогенне

  • Дефект-одужання-хроніфікація

  • Адаптація-дезадаптація, компенсація-декомпенсація

  • Негативне-позитивне

  • Феноменологія клінічних проявів

  • Визначення психічного та психологічного здоров'я

  • Розділ 2. Психологія лікувально-діагностичного процесу

  • Клініко-психологічна інтервенція як частина лікування та психологічного консультування пацієнтів

  • Поняття про психопрофілактику та її види

  • Роль психогігієни в профілактиці порушень психологічного здоров'я пацієнтів

  • Психогігієна виховання

  • Психогігієна навчання

  • Психогігієна праці

  • Психогігієна сім'ї

  • Психогігієна дитячого і підліткового віку

  • Психогігієна юнацького віку

  • Психогігієна зрілого віку

  • Психогігієна при наданні медичної допомоги

  • Психогігієна медичного працівника

  • Основи психопрофілактики

  • Медична деонтологія. Особливості взаємин лікар – медичний персонал – хворий

  • Особистість лікаря

  • Взаємини в медичному колективі

  • Особливості взаємин лікар – медичний персонал – хворий

  • Взаємини медичної сестри і хворого

  • Моделі психотерапії в лікуванні психічних порушень у хворих

  • Симптоматична і патогенетична психотерапія

  • Симптоматична психотерапія

  • Патогенетична психотерапія

  • Класичний психоаналіз

  • Психоаналітична психотерапія

  • Логотерапія (від старогрец. logos – сенс)

  • Психосинтез

  • Голотропна терапія

  • Особистісно-оріентована (реконструктивна) психотерапія
  • Розділ 3. Психологія хворої людини

  • Концепція констеляції особистісних рис, або "персонального профілю особистості"

  • Антиципаціїна концепція виникнення порушень психологічного здоров'я.

  • Кризи становлення особистості

  • Кризи особистісної автономії

  • Роль емоцій у виникненні психосоматичних порушень. Теорія функціональних систем Π. К Анохіна.

  • Стрес як причина захворювання. Поняття та види стресу

  • Роль процесів опанування (копінг-механізмів) у виникненні психогеній

  • Розлади, пов'язані зі стресом

  • Психологічні особливості хворих з пограничними психічними розладами та з невротичними порушеннями

  • Етіологія та класифікація невротичних (дисоціативних) порушень

  • Класифікація неврозів

  • Особливості проявів та перебігу дисоціативних розладів

  • Сучасна класифікація дисоціативних (конверсійнихрозладів)

  • Психосоматичні порушення і захворювання

  • Соматопсихічні впливи

  • Етіологія і патогенез психосоматичних розладів

  • Концепція особистісних профілів Ф. Данбар

  • Нейропсихологічні теорії

  • Соматопсихічні впливи

  • Клінічна діагностика та класифікація психосоматичних та соматопсихічних синдромів

  • Психологічні особливості соматично хворих

  • Психічні, порушення при соматичних захворюваннях

  • Непсихотичні розлади психіки у соматичних хворих

  • Нозогенії (психогенні реакції) при соматичних захворюваннях

  • Розділ 4. Клінічна психологія та реабілітація терапевтичних хворих

  • Виразка дванадцятипалої кишки та шлунка

  • Розлади харчової поведінки

  • Зміни психіки у пацієнтів із захворюваннями органів дихання

  • Зміни психіки у пацієнтів кардіологічного профілю

  • Психогенна артеріальна гіпотензія

  • Психогенна артеріальна гіпертензія

  • Розділ 5. Клінічна психологія в реабілітації хворих дітей, пацієнтів з дефектами тіла, зору та слуху

  • Психологічні особливості пацієнтів з порушеннями слуху та зору

  • Клінічна психологія в дерматології

  • Реакція на хворобу у дітей та особливості надання їм психотерапевтичної допомоги

  • Поведінкові та емоційні розлади

  • Розділ 6. Психологічні складові ендокринології

  • Психологічні особливості хворих на цукровий діабет

  • Розділ 7. Психологічні особливості хірургічних, онкологічних, гінекологічних хворих

  • Емоція страху у хірургічних хворих

  • Больовий синдром

  • Психологічні особливості та реакція на хворобу онкологічних хворих

  • Психологічні складові акушерства та гінекології

  • Психічні порушення під час пологів

  • Післяпологові психози

  • Психологічні особливості жінок, хворих на гінекологічні захворювання

  • Менархе і первинна аменорея

  • Функціональні розлади овуляції

  • Аборт і передчасні пологи