Психогігієна – наука про забезпечення, збереження і підтримку психічного здоров'я людини (Лакосіна Н.Д., Ушаков Г.К., 1984). Вона є складовою частиною загальної медичної науки про здоров'я людини – гігієну. Специфічною особливістю психогігієни є її тісний зв'язок з клінічною психологією, яка В.Н. Мясищевим (1969) розглядається як наукова основа психогігієни. У системі психологічних наук, що запропонована відомим вітчизняним психологом К.К. Платоновим (1972), психогігієна включена в медичну психологію.
Елементи психічної гігієни з'явилися в житті людини задовго до того, як почалася систематична розробка принципів психогігієни як науки. Над необхідністю підтримувати власне душевне здоров'я і рівновагу у взаємодії з навколишнім світом замислювалися ще античні мислителі. Значення для психіки людини "гарного урівноваженого життя" підкреслював Демокріт, а Епікур називав це "атараксією", спокоєм мудрої людини. Філософський світогляд практично завжди був пов'язаний з пошуком засобів досягнення гармонії внутрішнього світу людини. Пізніше чинником, що стабілізує і певним чином гармонізує психічне, внутрішнє життя людини, стала релігія.
Саме поняття "психічна гігієна" виникло в XIX столітті, коли американець К. Бірс, будучи багатолітнім пацієнтом клініки для душевнохворих, написав в 1908 році книгу "Душа, яка знайшлася знову". У ній він розглянув недоліки в поведінці медичних працівників по відношенню до хворих, а в подальшому і вся його діяльність була направлена на поліпшення умов життя психічно хворих не лише в клініці, але і поза стінами лікарні. Слід, проте, відзначити, що ще до К. Бірса вирішальний крок для цього зробив Філій Пінель (1745–1826), який зняв 24 травня 1792 року ланцюги з 49 хворих, що знаходилися на лікуванні в психіатричній лікарні Бісетр в Парижі. У 1948 році в Лондоні була створена Всесвітня федерація психічного здоров'я, яка збирає інформацію про стан психічного здоров'я населення і розробляє основи та концепції збереження психічного здоров'я.
Психогігієна займається дослідженням впливу зовнішнього середовища на психічне здоров'я людини, визначає шкідливі фактори в природі і суспільстві, на виробництві, в побуті, вивчає і організовує шляхи і засоби подолання несприятливих впливів на психічну сферу. На практиці досягнення психогігієни можуть реалізовуватися шляхом:
• 1. Створення для державних і суспільних закладів науково обгрунтованих нормативів і рекомендацій, що регламентують умови забезпечення різних видів соціального функціонування людини;
• 2. Передача психогігієнічних знань і навчання психогігієнічним навичкам медичних працівників, педагогів, батьків та інших груп населення, які можуть істотно впливати на психогігієнічну ситуацію в цілому;
• 3. Санітарно-освітня психогігієнічна робота серед широких верств населення, залучення до пропаганди психогігієнічних знань різних громадських організацій.
Існує різноманітна систематика розділів психогігієни. У психогігієні зазвичай виділяють особисту (індивідуальну) і суспільну (соціальну) психогігієну. У системі психогігієнічних знань частіше виділяють окремо психогігієну дитинства, юнацтва, зрілого віку, психогігієну літніх людей. Крім того, виділяють психогігієну розумової і фізичної праці, психогігієну побуту і родинних стосунків. Існує також багато і специфічних розділів психогігієни праці – психогігієна інженерна, спортивна, військова і так далі.
Психогігієна виховання
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Клінічна психологія» автора Никоненко Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Роль психогігієни в профілактиці порушень психологічного здоров'я пацієнтів“ на сторінці 1. Приємного читання.
