Клініко-психологічна інтервенція як частина лікування та психологічного консультування пацієнтів

Клінічна психологія

Клініко-психологічна інтервенція знаходиться в ширших рамках інтервенції взагалі, причому розмежування форм інтервенції частково обгрунтовано емпірично, а частково – відповідно професійному статусу (наприклад, медики займаються переважно медикаментозною терапією, психології – психотерапією). У сфері психічних розладів передбачаються, згідно основним принципам охорони здоров'я, комплексні інтервенції, куди входять окрім клі- ніко-психологічної інтервенції також медична, соціально-трудова інтервенція і так далі. При комбінованих або альтернативних інтервенціях у сфері психічних розладів першочергове значення мають психофармакологічні засоби.

Коли інтервенції комбінуються одна з іншою, то, як виявляється при комбінації клініко-психологічної інтервенції і психофармакотерап її, це може призвести до наступних ефектів (Klerman et al, 1994):

• Немає ефекту комбінації: окремі інтервенції ефективні рівно настільки ж, наскільки і їх комбінація.

• Позитивний ефект комбінації: комбінація окремих інтервенцій ефективніша, ніж кожна з них окремо; ефект комбінації може при цьому: 1) бути сумою окремих ефектів; 2) бути меншою, ніж сума, але більшою, ніж найсильніший з окремих ефектів; 3) бути більшою, ніж сума окремих ефектів (потенціюючий ефект).

• Негативний ефект комбінації: комбінація окремих інтервенцій менш ефективна, ніж кожна інтервенція окремо.

Який варіант є правомірним – це питання емпіричної природи, причому слід враховувати, що після закінчення терапії результати можуть виглядати інакше, ніж через якийсь час в катамнезі. До того ж окремі інтервенції інколи переслідують різні цілі, і залежно від цього питання про комбіноване лікування може ставитися по-різному.

Ще один вид послуг, який пропонується охороною здоров'я, – це консультування (генетичне консультування, консультування вагітних, педагогічне консультування). Професія консультанта існує з давніх часів і не лише в галузі охорони здоров'я, педагогіки (наприклад, професійне консультування, шкільне консультування); займаються цією діяльністю і психологи. Питання про розмежування консультування та клініко-психологічних форм інтервенції (і перш за все психотерапії) особливо гостро постає у сфері охорони здоров'я. В цьому відношенні висуваються різні думки: консультування і психотерапію не можна однозначно відокремити один від одного; психотерапія є окремий випадок консультування; консультування і психотерапія перетинаються одне з одним, причому ця загальна галузь інколи є досить значною. Консультування можна описати таким чином – хай не зовсім точно, але все таки розставивши деякі акценти:

• 1) Засоби. Точка дотичності – теж в емоціях і поведінці, але серед психологічних засобів на першому місці стоїть передача інформації людині, що звернулася за консультацією.

• 2) Функції інтервенції. Консультування в галузі охорони здоров'я перш за все має відношення до гігієни і профілактики; але інколи йдеться і про лікування та реабілітацію.

• 3) Цільова орієнтація. В рамках консультації виробляються альтернативні засоби вирішення запропонованої проблеми з метою удосконалення підстав щодо ухвалення рішення або дій, причому рішення або зміни як такі повинна здійснити сама людина, що звернулася за порадою, і вже не в рамках консультування, а самостійно. У більшості ж випадків при клініко-психологічній інтервенції (тренінг, лікування/психотерапія) і фармакотерапії фахівець допомагає не лише удосконалити підставу для дій або ухвалення рішень; головним змістом інтервенції є також впровадження в життя запланованих змін. У цьому процесі фахівець теж відіграє активну роль, а наскільки активну – залежить від теоретичної орієнтації.

На наш погляд, головна ознака, що відрізняє консультування у вужчому сенсі цього слова від клініко-психологічної інтервенції, полягає в тому, що в першому випадку процес зміни відбувається після закінчення самого консультування, без супроводу фахівця, а в другому випадку – єством є сам процес зміни, що супроводжується фахівцем. У практиці ми часто бачимо, що консультування і клініко-психологічна інтервенція перетинаються одне з одним, і інколи дуже сильно: при консультуванні теж здійснюються інтервенції. По технічних причинах (професійний відбір, фінансування і т. д.) в деяких країнах інколи застосовують адміністративний поділ (наприклад, консультаційні бюро і психотерапевтичні центри фінансуються з різних джерел).


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Клінічна психологія» автора Никоненко Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клініко-психологічна інтервенція як частина лікування та психологічного консультування пацієнтів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретико-методологічні основи клінічної психології

  • Зв'язок клінічної психології із суміжними дисциплінами

  • Особливості, систематика, функції клініко-психологічної діагностики

  • Функції клініко-психологічної діагностики

  • Методи дослідження в клінічній психології

  • Клінічне інтерв'ю

  • Експериментально-психологічні (пато- і нейропсихологічні) методи дослідження

  • Нейрологічні та нейропсихологічні тести

  • Генетико-моделюючий метод

  • Дослідження окремих випадків хвороби

  • Завдання і функції психодіагностичного дослідження в клінічній психології

  • Основні вимоги та умови використання тестів як засобів дослідження

  • Основні вимоги і процедура проведення спостереження

  • Види спостереження та специфіка його реалізації

  • Анкетні методи

  • Дослідження особистості хворого біографічним методом

  • Клінічні прояви психічної норми та патології

  • Хвороба-особа

  • Нозос-патос

  • Реакція-стан-розвиток

  • Психотичне – непсихотичне

  • Екзогенне-ендогенне-психогенне

  • Дефект-одужання-хроніфікація

  • Адаптація-дезадаптація, компенсація-декомпенсація

  • Негативне-позитивне

  • Феноменологія клінічних проявів

  • Визначення психічного та психологічного здоров'я

  • Розділ 2. Психологія лікувально-діагностичного процесу

  • Клініко-психологічна інтервенція як частина лікування та психологічного консультування пацієнтів
  • Поняття про психопрофілактику та її види

  • Роль психогігієни в профілактиці порушень психологічного здоров'я пацієнтів

  • Психогігієна виховання

  • Психогігієна навчання

  • Психогігієна праці

  • Психогігієна сім'ї

  • Психогігієна дитячого і підліткового віку

  • Психогігієна юнацького віку

  • Психогігієна зрілого віку

  • Психогігієна при наданні медичної допомоги

  • Психогігієна медичного працівника

  • Основи психопрофілактики

  • Медична деонтологія. Особливості взаємин лікар – медичний персонал – хворий

  • Особистість лікаря

  • Взаємини в медичному колективі

  • Особливості взаємин лікар – медичний персонал – хворий

  • Взаємини медичної сестри і хворого

  • Моделі психотерапії в лікуванні психічних порушень у хворих

  • Симптоматична і патогенетична психотерапія

  • Симптоматична психотерапія

  • Патогенетична психотерапія

  • Класичний психоаналіз

  • Психоаналітична психотерапія

  • Логотерапія (від старогрец. logos – сенс)

  • Психосинтез

  • Голотропна терапія

  • Особистісно-оріентована (реконструктивна) психотерапія

  • Розділ 3. Психологія хворої людини

  • Концепція констеляції особистісних рис, або "персонального профілю особистості"

  • Антиципаціїна концепція виникнення порушень психологічного здоров'я.

  • Кризи становлення особистості

  • Кризи особистісної автономії

  • Роль емоцій у виникненні психосоматичних порушень. Теорія функціональних систем Π. К Анохіна.

  • Стрес як причина захворювання. Поняття та види стресу

  • Роль процесів опанування (копінг-механізмів) у виникненні психогеній

  • Розлади, пов'язані зі стресом

  • Психологічні особливості хворих з пограничними психічними розладами та з невротичними порушеннями

  • Етіологія та класифікація невротичних (дисоціативних) порушень

  • Класифікація неврозів

  • Особливості проявів та перебігу дисоціативних розладів

  • Сучасна класифікація дисоціативних (конверсійнихрозладів)

  • Психосоматичні порушення і захворювання

  • Соматопсихічні впливи

  • Етіологія і патогенез психосоматичних розладів

  • Концепція особистісних профілів Ф. Данбар

  • Нейропсихологічні теорії

  • Соматопсихічні впливи

  • Клінічна діагностика та класифікація психосоматичних та соматопсихічних синдромів

  • Психологічні особливості соматично хворих

  • Психічні, порушення при соматичних захворюваннях

  • Непсихотичні розлади психіки у соматичних хворих

  • Нозогенії (психогенні реакції) при соматичних захворюваннях

  • Розділ 4. Клінічна психологія та реабілітація терапевтичних хворих

  • Виразка дванадцятипалої кишки та шлунка

  • Розлади харчової поведінки

  • Зміни психіки у пацієнтів із захворюваннями органів дихання

  • Зміни психіки у пацієнтів кардіологічного профілю

  • Психогенна артеріальна гіпотензія

  • Психогенна артеріальна гіпертензія

  • Розділ 5. Клінічна психологія в реабілітації хворих дітей, пацієнтів з дефектами тіла, зору та слуху

  • Психологічні особливості пацієнтів з порушеннями слуху та зору

  • Клінічна психологія в дерматології

  • Реакція на хворобу у дітей та особливості надання їм психотерапевтичної допомоги

  • Поведінкові та емоційні розлади

  • Розділ 6. Психологічні складові ендокринології

  • Психологічні особливості хворих на цукровий діабет

  • Розділ 7. Психологічні особливості хірургічних, онкологічних, гінекологічних хворих

  • Емоція страху у хірургічних хворих

  • Больовий синдром

  • Психологічні особливості та реакція на хворобу онкологічних хворих

  • Психологічні складові акушерства та гінекології

  • Психічні порушення під час пологів

  • Післяпологові психози

  • Психологічні особливості жінок, хворих на гінекологічні захворювання

  • Менархе і первинна аменорея

  • Функціональні розлади овуляції

  • Аборт і передчасні пологи