• 2) психогенних нашарувань, пов'язаних із фактом хвороби і необхідністю тривалого перебування в стаціонарі:
• 3) побічної дії антибактеріальної терапії.
Найбільш типовим психічним порушенням при туберкульозі є астенічні прояви, які можуть іноді виникати раніше проявлення інших клінічних ознак туберкульозу легенів. Як правило, переважає фізична, або соматична астенія. У деяких хворих на тлі астенії виникають ситуативно обумовлені афективні порушення. Вони можуть виявлятися пригніченим настроєм, похмурістю, відчуженістю, іноді надмірною тривожністю. На тлі астенії можуть виникати іпохондричні скарги і істеричні реакції. У взаєминах з лікарем хворі іноді проявляють негативну реакцію, відмовляються від обстежень, бувають злісними та дратівливими, фіксованими на хворобливих відчуттях. Такі пацієнти скаржаться на розлади сну, часті пробудження, численні сновидіння неприємного змісту. У цей найбільш важкий для хворого період відбувається адаптація до нових умов, інтрапсихічна їх переробка, і тому саме в цей час велике значення мають психотерапевтичні бесіди і санітарно-освітня робота у відділенні.
Характер туберкульозного процесу також може сприяти виникненню психічних порушень у хворих. Для фіброзно-кавернозного туберкульозу легень характерні астено-ейфоричні та amne- но-апатичні синдроми (Сергеев 1.1., 1968).
При астено-ейфоричному стані на тлі різкої астенії з'являються піднесений настрій, балакучість, руховий неспокій, недостатня оцінка свого стану Підвищений настрій, як правило, чергується з примхливістю, гнівом або байдужістю. Це пояснюється тим, що на ці афективні порушення чинить вплив різка астенія.
Астено-апатичний стан виражається загальною слабкістю, байдужістю, спонтанністю, мовною і моторною загальмованістю. Коли хворі знаходяться в цьому стані, бесіди для них вкрай втомливі, вони часто відповідають лаконічно, незадоволеним тоном, просять залишити їх у спокої, при наполегливих вимогах обслуговуючого персоналу вступити в контакт можуть спостерігатися короткочасні реакції незадоволеності і дратівливості, які швидко затухають через виражену астенію.
З перебігом хвороби наростають зміни характеру і форм поведінки, типові і для інших хронічних соматичних захворювань: пасивність, байдужість і деяка відгородженість, звуження кола інтересів і контактів разом із підвищеною примхливістю, вибуховістю, що призводить до частих конфліктів з оточуючими.
Поява у деяких хворих на фоні більш менш виражених астенічних порушень, стійких змін характеру часто пов'язана, крім соматогенних чинників, з тривалою психотравмуючою ситуацією, обумовленою захворюванням. Ці стани можуть розцінюватися як патологічний розвиток особистості у зв'язку з туберкульозним процесом. Психічні прояви при цьому різноманітні: істеричні реакції, нав'язливі побоювання, сумніви, підозрілість, паранояльна настроєність, надцінні утворення.
В деяких випадках паранойяльність виявляється недоброзичливим ставленням до лікарів: вони нібито раніше лікували їх "із злочинною халатністю", що призвело до несприятливого результату хвороби. Недоброзичливість і підозрілість можуть поширюватися і на родичів, які нібито спеціально тримають їх в лікарні. Такі хворі часто висловлюють думки про подружню невірність.
Лікарі повинні знати, що для хворих з істеричними проявами характерні так звані рентні установки – прагнення отримати максимальні вигоди з хвороби. Поява істеричних реакцій в картині хвороби не повинна розцінюватися лікарем як свідоме небажання підкорятися режиму, як симуляція і непристойна поведінка хворого. Це хворобливі форми поведінки і реагування на важкі ситуації, на неможливість впоратися із завданнями, що стоять перед хворим. Догани і зауваження хворим з істеричними проявами не досягають бажаного результату, а іноді призводять до ускладненного стану з появою протестних форм поведінки (відмова від лікування, втеча із стаціонару) аж до демонстративних суїцидів.
Обов'язок лікаря – виявити конфлікти і ускладнення, які сприяють появі вказаних форм поведінки і реагування.
Конфлікти, що виникають у хворих із іншими пацієнтами, родичами і обслуговуючим персоналом, є наслідком хвороби, тому разом із психологічною допомогою хворому необхідно проводити роз'яснювальну роботу з людьми, що його оточують. Особливо це стосується рідних і близьких хворого, бесіди з якими мають бути направлені, з одного боку, на захист інтересів хворого в цілях запобігання розпаду сім'ї, а з іншого – на необхідність дотримання гігієнічних правил.
Виникнення психотичних розладів у хворих, частіше деліріозного характеру, може бути пов'язане з токсичною дією медикаментозних засобів, вживаних для лікування туберкульозу. Сприяють цьому змінена реактивність організму, наявність патології інших систем органів, перш за все печінки.
Зміни психіки у пацієнтів кардіологічного профілю
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Клінічна психологія» автора Никоненко Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зміни психіки у пацієнтів із захворюваннями органів дихання“ на сторінці 3. Приємного читання.
