Голотропна терапія

Клінічна психологія

Лікувальний процес реалізується при цілеспрямованій трансформації емоційних симптомів в комплекс реакцій в зміненому стані свідомості (ЗСС). Посилене дихання, спеціально підібрана музика і робота з тілом по зняттю м'язових блоків використовуються для досягнення виражених форм ЗСС. Глибинне опрацювання психічних і фізичних травм, їх переживання і візуалізація з символічним заміщенням дозволяють здійснити процес інтеграції і адаптації пацієнта. Техніка наближується до методів біоенергетичної терапії, має ряд спірних моментів (наприклад, гіпервентиляція може призводити до різкого порушення гомеостазу і провокувати психопатологічні порушення). Використовується при лікуванні неврозів, афективних розладів, психосоматичних захворювань та ін.

Поведінковий напрям в психотерапії

Особистість, з точки зору научіння, – це той поведінковий досвід, який людина придбала протягом життя. Біхевіоріальна терапія також базується на принципах теорії научіння, включаючи вироблення оперантного умовного рефлексу (Торндайк Е., Скіннер Б.) і умовного рефлексу по методу І.П. Павлова. Цей вид тераї іії грунтується на припущенні про те, що для дезадаптивних форм поведінки не обов'язково розуміти їх визначальні причини. Поведінкова терапія найбільш ефективна при чітко визначених, структурованих дезадаптивних поведінкових розладах, наприклад, таких, як фобії, компульсивні дії, переїдання, тютюнопаління, заїкання або сексуальні дисфункції. При лікуванні гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми та інших хвороб, де істотне місце у виникненні і проявах хвороби займають афективні порушення, широко використовуються поведінкові методи для забезпечення релаксації і зниження проявів стресу, що посилює ці стани.

На перших етапах п ід терм іном "поведінка" в біхевіоральній тераї і ії розумілося все, що мало зови і спостережувані характеристики. В наш час в поняття поведінки включаються емоційно-суб'єктивні, мотиваційно-афективні, когнітивні і вербально-когнітивні прояви. Спроба врахувати ці "проміжні змінні", розташовані між стимулом і реакцією, в психотерапії привела до створення в 60- 70-х роках методик, що отримали назву "приховане кондиціонування" ("приховане обумовлення", саморегуляція). їх суть полягає в тренуваннях уявної демонстрації пацієнтом тієї поведінки, яка здається йому небажаною. Це допомагає йому регулювати емоційну відповідь, аби в реальній обстановці зменшити психотравмуючу дію ситуації. Метод застосовується для лікування фобій, підвищеної тривожності, невпевненості в собі.

У поведінковій психотерапії широко використовуються різні форми позитивного підкріплення бажаної поведінки або вживання аверсивних (негативних) стимул-реакцій для усунення небажаних поведінкових стереотипів. Бажана поведінка пацієнта (наприклад, відвідини сеансів групової терапії при стаціонарному лікуванні) винагороджується різними позитивними знаками (зняттям яких-небудь обмежень, їжею та ін.). Аверсивна терапія з поєднанням введення блювотних засобів з прийомом алкоголю використовується для лікування алкоголізму.

При активній психічній десенсибілізації пацієнт з поведінкою у вигляді уникнення, пов'язаною із специфічними чинниками (наприклад, страх висоти або польоту в літаку), створює в своїй уяві ієрархію обумовлюючих тривогу образів від менш до більш лякаючих, залишаючись на кожному рівні до тих пір, поки тривога не зникне (проведення процедури в реальній, а не в уявній ситуації називається градуйованою експозицією). Ієрархічна конструкція часто використовується у поєднанні з методиками релаксації, оскільки встановлено, що тривога і релаксація виключають одна одну – це призводить до відриву образів, що уявляються пацієнтом, від тривожних відчуттів (взаємне гальмування).

При зростанні інтесивності обумовлюючих тривогу чинників пацієнт безпосередньо піддається їх впливу, наприклад, перебування на верхньому поверсі високої будівлі при страху висоти. У випадку, якщо цей метод заснований на зіставленні уявної і реальної ситуації, він називається імплозією. Головною умовою терапії є здатність пацієнта витримати пов'язану з терапевтичним впливом тривогу.

Подальший розвиток поведінкового напряму в психотерапії пов'язаний із все більшим посиленням уваги дослідників до ролі в поведінці когнітивних проміжних змінних. У раціонально-емоційній психотерапії А. Елліса (1962) це – раціональні і емоційно-іраціональні когніції. Психотерапія в цих випадках направлена на подолання іраціональності в мисленні, усвідомлення ("інсайт-техніки") зв'язку між життєвими подіями і психологічними реакціями. Аналогічно в когнітивній психотерапії А. Бека (1976) визначальними є реалістичні і нереалістичні, тобто зв'язані з абераціями мислення, думки. Під аберацією мислення тут розуміється порушення на когнітивній стадії обробки інформації (позначення, селекція, інтерпретація), які спотворюють правильне бачення об'єкту або ситуації. В будь-якому разі центром психотерапевтичної дії в різних варіантах когнітивно-поведінкової психотерапії мають бути проміжні когнітивні змінні, які опосередковують багато поведінкових проблем. Дезадаптивна поведінка може бути змінена за допомогою різних особистісних самонавчальних прийомів, що активізують когнітивні структури.

Когнітивна терапія – заснована на взірцях та уявленнях, відповідно до яких поведінка людини визначається думками про саму себе і її роль в суспільстві. Дезадаптивна поведінка обумовлена укоріненими стереотипними думками, спотворенням або помилками в мисленні. Терапія направлена на корекцію когнітивних викривлень і їх наслідків – самозахисних поведінкових установок і стереотипів. Психотерапія є короткочасним методом лікування, як правило, розрахованим на 15-20 сеансів, що проводяться протягом 12 тижнів. У цей період пацієнти повинні усвідомити свої спотворені уявлення і установки. Відвідини лікаря поєднуються з домашніми завданнями. Пацієнтів просять написати, що вони відчувають в певних ситуаціях (типу "я недосконалий" або "нікому до мене немає діла") і визначити, які припущення лежать в їх основі (частково неусвідомлювані), що провокують появу негативних установок. Цей спосіб називається розпізнаванням і корекцією мимовільних думок. Наприклад, при депресії у людини мимоволі виникають уявні спотворення, що включають негативне відношення до самого себе, негативну інтерпретацію теперешнього і минулого життєвого досвіду і песимістичний погляд на майбутнє (депресивна когнітивна тріада). Когнітивна терапія найбільш ефективна при лікуванні непсихотичних депресій легкого і середнього ступеня вираженості. Вона може бути також ефективною як допоміжний засіб лікування пацієнтів, що зловживають психоактивними речовинами.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Клінічна психологія» автора Никоненко Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Голотропна терапія“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретико-методологічні основи клінічної психології

  • Зв'язок клінічної психології із суміжними дисциплінами

  • Особливості, систематика, функції клініко-психологічної діагностики

  • Функції клініко-психологічної діагностики

  • Методи дослідження в клінічній психології

  • Клінічне інтерв'ю

  • Експериментально-психологічні (пато- і нейропсихологічні) методи дослідження

  • Нейрологічні та нейропсихологічні тести

  • Генетико-моделюючий метод

  • Дослідження окремих випадків хвороби

  • Завдання і функції психодіагностичного дослідження в клінічній психології

  • Основні вимоги та умови використання тестів як засобів дослідження

  • Основні вимоги і процедура проведення спостереження

  • Види спостереження та специфіка його реалізації

  • Анкетні методи

  • Дослідження особистості хворого біографічним методом

  • Клінічні прояви психічної норми та патології

  • Хвороба-особа

  • Нозос-патос

  • Реакція-стан-розвиток

  • Психотичне – непсихотичне

  • Екзогенне-ендогенне-психогенне

  • Дефект-одужання-хроніфікація

  • Адаптація-дезадаптація, компенсація-декомпенсація

  • Негативне-позитивне

  • Феноменологія клінічних проявів

  • Визначення психічного та психологічного здоров'я

  • Розділ 2. Психологія лікувально-діагностичного процесу

  • Клініко-психологічна інтервенція як частина лікування та психологічного консультування пацієнтів

  • Поняття про психопрофілактику та її види

  • Роль психогігієни в профілактиці порушень психологічного здоров'я пацієнтів

  • Психогігієна виховання

  • Психогігієна навчання

  • Психогігієна праці

  • Психогігієна сім'ї

  • Психогігієна дитячого і підліткового віку

  • Психогігієна юнацького віку

  • Психогігієна зрілого віку

  • Психогігієна при наданні медичної допомоги

  • Психогігієна медичного працівника

  • Основи психопрофілактики

  • Медична деонтологія. Особливості взаємин лікар – медичний персонал – хворий

  • Особистість лікаря

  • Взаємини в медичному колективі

  • Особливості взаємин лікар – медичний персонал – хворий

  • Взаємини медичної сестри і хворого

  • Моделі психотерапії в лікуванні психічних порушень у хворих

  • Симптоматична і патогенетична психотерапія

  • Симптоматична психотерапія

  • Патогенетична психотерапія

  • Класичний психоаналіз

  • Психоаналітична психотерапія

  • Логотерапія (від старогрец. logos – сенс)

  • Психосинтез

  • Голотропна терапія
  • Особистісно-оріентована (реконструктивна) психотерапія

  • Розділ 3. Психологія хворої людини

  • Концепція констеляції особистісних рис, або "персонального профілю особистості"

  • Антиципаціїна концепція виникнення порушень психологічного здоров'я.

  • Кризи становлення особистості

  • Кризи особистісної автономії

  • Роль емоцій у виникненні психосоматичних порушень. Теорія функціональних систем Π. К Анохіна.

  • Стрес як причина захворювання. Поняття та види стресу

  • Роль процесів опанування (копінг-механізмів) у виникненні психогеній

  • Розлади, пов'язані зі стресом

  • Психологічні особливості хворих з пограничними психічними розладами та з невротичними порушеннями

  • Етіологія та класифікація невротичних (дисоціативних) порушень

  • Класифікація неврозів

  • Особливості проявів та перебігу дисоціативних розладів

  • Сучасна класифікація дисоціативних (конверсійнихрозладів)

  • Психосоматичні порушення і захворювання

  • Соматопсихічні впливи

  • Етіологія і патогенез психосоматичних розладів

  • Концепція особистісних профілів Ф. Данбар

  • Нейропсихологічні теорії

  • Соматопсихічні впливи

  • Клінічна діагностика та класифікація психосоматичних та соматопсихічних синдромів

  • Психологічні особливості соматично хворих

  • Психічні, порушення при соматичних захворюваннях

  • Непсихотичні розлади психіки у соматичних хворих

  • Нозогенії (психогенні реакції) при соматичних захворюваннях

  • Розділ 4. Клінічна психологія та реабілітація терапевтичних хворих

  • Виразка дванадцятипалої кишки та шлунка

  • Розлади харчової поведінки

  • Зміни психіки у пацієнтів із захворюваннями органів дихання

  • Зміни психіки у пацієнтів кардіологічного профілю

  • Психогенна артеріальна гіпотензія

  • Психогенна артеріальна гіпертензія

  • Розділ 5. Клінічна психологія в реабілітації хворих дітей, пацієнтів з дефектами тіла, зору та слуху

  • Психологічні особливості пацієнтів з порушеннями слуху та зору

  • Клінічна психологія в дерматології

  • Реакція на хворобу у дітей та особливості надання їм психотерапевтичної допомоги

  • Поведінкові та емоційні розлади

  • Розділ 6. Психологічні складові ендокринології

  • Психологічні особливості хворих на цукровий діабет

  • Розділ 7. Психологічні особливості хірургічних, онкологічних, гінекологічних хворих

  • Емоція страху у хірургічних хворих

  • Больовий синдром

  • Психологічні особливості та реакція на хворобу онкологічних хворих

  • Психологічні складові акушерства та гінекології

  • Психічні порушення під час пологів

  • Післяпологові психози

  • Психологічні особливості жінок, хворих на гінекологічні захворювання

  • Менархе і первинна аменорея

  • Функціональні розлади овуляції

  • Аборт і передчасні пологи