Принцип-альтернатива "хвороба-особа" е основним в діагностичному феноменологічно орієнтованому процесі. Він зумовлює підхід до будь-якого психологічного феномену з двох альтернативних сторін: або спостережуваний феномен е психопатологічним симптомом (ознакою психічної хвороби), або він є ознакою особистих особливостей, наприклад, світогляду людини, традиційного для її етносу, культурної або релігійної групи, стереотипу поведінки.
Особливо яскраво альтернатива "хвороба-особа" може бути продемонстрована на прикладі такого феномену як переконаність в чому-небудь, яку можна представити у вигляді альтернативи марення-світогляд, марення-забобон. Як відомо, марення – це помилковий висновок, що не піддасться корекції і що виникає на хворобливій основі. Проте, поширене визначення марення натрапляє на серйозні складнощі при проведенні диференціації між маренням та іншими ідеями, думками, висновками, що не піддаються корекції. Наприклад, релігійна ідея в представленні атеїста може бути визнана помилковою і такою, що не піддасться корекції, тобто атеїстові не переконати віруючого. Чи виходить з цього факту, що віра – це марення? Критерій хворобливої основи в даному випадку нічого не дає для диференціації, оскільки незрозуміло як визначити хворобливу основу, якщо ще не вироблений діагностичний пошук, не з'ясовано чи є симптоми хвороби. З іншого боку, близьким за значенням до наведеного вище визначення слід визнати дефініцію світогляду. Світогляд – система принципів, поглядів, цінностей, ідеалів і переконань, що визначають напрям діяльності і відношення до діяльності окремої людини, соціальної групи або суспільства в цілому. Де ж кордон між релігійним переконанням як світоглядною системою і маревними ідеями?
Сучасна психіатрія, намагаючись обійти подібний риф на дорозі діагностики, ввела нове визначення марення. Марення – це помилкова, непохитна упевненість в чому-небудь, не дивлячись на безперечні і очевидні докази і свідоцтва протилежного, якщо ця упевненість не властива іншим членам даної культури або субкультури. Найбільш істотною в даному визначенні є не традиційна оцінка марення як помилкового висновку, а вказівка на значущість этнокультурального аналізу. Отже, хворобливою подібна упевненість буде визнана лише в разі неспростовних доказів, або тоді, коли для мікросоціального середовища, вихідцем з якого є обстежуваний, подібне переконання є чужорідним.
Особливо складною є диференціація в рамках альтернативи "марення-забобон". Основним опорним пунктом в даному випадку також повинен стати этнокультуральный підхід. Якщо конкретний забобон типовий для даного мікросоціуму, то переконаність не може стати основою для діагностики психопатологічного симптому. Необхідно буде шукати інші психічні феномени і доводити їх психопатологічний характер. Тобто для того, щоб з високою вірогідністю віднести переконаність в чому-небудь до маревних ідей, необхідно оцінити її (переконаність) як унікальне і суб'єктивне явище, що не знаходить аналогів в субкультурі аналізованої людини. Наприклад, переконаність людини в тому, що її погане самопочуття пов'язане з "наведенням порчі" частіше трактується в нашому культуральному середовищі на теперішньому історичному етапі як забобон, а не як симптом, оскільки переконання в можливості "наводити порчу, пристріт" є досить типовою світоглядною установкою. В той же час переконаність людини в тому, що подібне погане самопочуття і навіть хвороба обумовлені тим, що на вулиці повз неї проїхали три машини червоного кольору неможливо обгрунтувати традиційними віруваннями і внаслідок цього високо вірогідною є оцінка їх з точки зору психопатологічних позицій.
Декілька десятиліть тому переконаність людини в тому, що вона знаходиться під впливом "енергетичних вампірів" тлумачилась би психіатрами як маревна, сьогодні – вона найчастіше трактується як світоглядна установка..
Нозос-патос
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Клінічна психологія» автора Никоненко Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хвороба-особа“ на сторінці 1. Приємного читання.
