Етіологія психічних розладів та пограничних порушень психіки пацієнтів
Соціально-психологічні, чинники захворювань
У лексиконі психологів та психотерапевтів часто зустрічаються вказівки щодо впливу психічної травми (психотравми) на виникнення і перебіг багатьох психосоматичних та психічних розладів. Психічна травма – це ті зовнішні подразники, що спричиняють хворобливу дію на індивіда (А.А. Співаковська). Розуміння впливу цих подразників дає змогу визначити закономірності існування та функціонування психіки особистості як з медичної, так і з психотерапевтичної та психіатричної точки зору.
У науковій літературі та у практичній роботі є кілька підходів до розуміння поняття психотравма і у зв'язку з цим існують певні відмінності у її визначенні та трактуванні. Та, незважаючи на те, що психотравму розглядають як порушення психіки, викликане зовнішніми стресовими для організму людини подіями, чи як ураження основних психічних функцій людини, або як наявність хворобливих змін психічних процесів під дією зовнішніх чинників внаслідок дезадаптації особистості, усі фахівці погоджуються з тим, що певні зовнішні чинники можуть виступати як пусковий механізм для виникнення психічного, соматичного або психосоматичного розладу та ускладнювати їх перебіг.
Загальновідомий патогенний вплив на психіку зовнішніх подій – смерті близьких людей, важкої хвороби, розлучення, участі у бойових діях, позбавлення волі, вимушеної (і добровільної) еміграції, втрати роботи, майна або житла, природних катастроф, соціальних негараздів тощо. В результаті подібних психотравмуючих подій у людей відзначають характерні клінічні ознаки неврозу, психічних чи психосоматичних порушень.
На побутовому рівні під психотравмою зазвичай розуміють гострі психотравми, тобто болісні, дуже сильні переживання, пов'язані з несподіваними незворотніми втратами. Однак при хронічній психотравмі (т. зв. психотравмуюча ситуація) дія патогенного подразника не настільки сильно виражена, як при гострій, але в результаті тривалості та поступового накопичення невідреагованих негативних емоцій виникають не менш складні та важкі розлади здоров'я особистості. Психотравмуюча дія на психіку особистості дуже відмінна у різних людей, навіть за наявності такої ж психотравми. Сприймання зовнішнього подразника відрізняється і з анатомо-фізіологічної точки зору, і з психопатологічної. Часто оточення (навіть близькі люди) не можуть збагнути, чому хтось так болюче реагує на певну ситуацію, і навіть можуть підозрювати перебільшення або й симуляцію переживань. Однак не існує жодної залежності між силою дії психотравмуючого чинника та інтенсивністю відповіді на нього. Не лише фаховий, а й життєвий досвід показує нам, що деякі люди в результаті дуже інтенсивного психотравмуючого впливу (наприклад, раптова одночасна втрата усіх близьких в результаті нещасного випадку), гостро відреагувавши на нього, після нетривалого періоду виходять із ситуації, сповнені нових надій та готові до активного соціального, професійного та особистісного життя. (Щоправда, психотерапевтичний досвід доводить, що зазвичай вихід з подібних ситуацій ніколи не буває повним і майже завжди призводить у майбутньому до серйозних психологічних проблем чи психічних розладів.) В інших випадках, незначна з точки зору оточення психотравма, може дуже істотно вплинути на психічний стан особистості. Отже, визначаючи патогенність впливу психотравми, в першу чергу треба зважати, на кого, на яку особистість, а точніше, на яку систему значимих переживань і особистісних смислів скерований даний вплив, тобто, для якої людини і чому дана ситуація виявилась психотравмуючою.
Хоча беззаперечним є те, що залежно від сприймання і зворотної реакції особистості вплив психотравми на особистісні прояви може актуалізувати внутрішні резервні сили особистості і стимулювати її до подолання наслідків кризи шляхом самоактуалізації та самореалізації, він також може призвести до негативного результату внаслідок блокування певних аспектів особистісних проявів людини. Але більш важливим є те, що психотравма спричиняє трансформацію особистісних проявів у негативний план – призводить до неадекватних реакцій, девіантної поведінки, психічних та психосоматичних розладів.
Особливо важливо намагатися запобігати психічному травмуванню дітей. Гострі психотравми у дитячому віці переважно пов'язані з переляком або насильством, а хронічні – з сімейними конфліктами, конфліктами з однолітками, а також із ситуаціями обмеження свободи дитини чи приниження її гідності. Якщо йдеться про дитячі гострі психотравми, то запобігти їхньому впливові, як у випадку з дорослими, неможливо, адже вони виникають в результаті сторонніх впливів, якими люди не спроможні керувати (війна, стихійне лихо). У випадку хронічних психотравм у дітей в першу чергу йдеться про тривале насилля над дитиною. Причиною може виступати: алкоголізм батьків, сутички із делінквентними групами молоді, намагання змусити дитину поводитися так, як це подобається іншим, надмірна опіка батьків, перекладання на плечі дитини необхідності реалізувати не здійснені батьками мрії, завищені вимоги батьків, неадекватне оцінювання фізичних та інтелектуальних можливостей дитини та багато інших.
В результаті психотравмуючого впливу у людей з'являються: хвороблива тривожність, агресивність, депресивність, порушення уваги, сприймання, пам'яті, розлади мислення, а також виникають психічні реакції, неадекватні життєвим ситуаціям: порушення звичного для неї функціонування психіки та відповідні хворобливі особистісні прояви, а також психосоматичні захворювання.
Наслідки психічної травми (т.зв. посттравматичний синдром) Б. Колодзін запропонував об'єднати у такі групи на підставі наявних клінічних симптомів:
I. Прояви, пов'язані зі станами страху, підвищеної тривожності:
• загальна тривожність, що виявляється у постійному почутті страху щодо різних сфер життя та у почутті невпевненості у власних силах і провини:
• невмотивована настороженість, що виявляється у безпідставній надмірній підозрілості щодо всього оточення.
II. Симптоми, що характеризують різні стани та прояви агресивності:
• загальна агресивність, що виявляється у намаганні вирішення всіх проблем за допомогою брутальної сили, незалежно від ситуації;
• вибухова реакція, що виявляється у раптових неадекватних вчинках, які виникають при найменшій загрозі; може набувати форми агресивного захисту або наполегливого пошуку захисту;
• напади люті, що виявляються у вибухоподібній неадекватній реакції люті на перешкоди, що виникають у стосунках чи життедіяльності.
III. Депресивні стани та прояви:
• депресивний стан, що виявляється у ангедонії та тужливому настрої:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Клінічна психологія» автора Никоненко Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. Психологія хворої людини“ на сторінці 1. Приємного читання.
