• умови взаємодії: наприклад, час і місце бесіди, оформлення кабінету, одяг і інші важливі деталі, більшість з яких впливає на характер взаємин між двома людьми;
• інформаційний потік: наприклад, важлива інформація часто приходить до нас у формі невербальної комунікації, але набагато частіше невербальна комунікація модифікує сенс і переставляє акценти в словесному контексті;
• інтерпретація: кожен індивід, що належить до будь-якої культури, має абсолютно різні способи інтерпретації невербальної комунікації. Те, що сприйняв з невербальної мови один, може повністю відрізнятися від того, що зрозумів інший.
Дослідження в західній психологічній науці по вивченню навичок вислуховування показали, що стандарти візуального контакту, нахилу тулуба, середній тембр голосу можуть абсолютно не підходити в спілкуванні з деякими клієнтами. Коли лікар працює з депресивним хворим або з людиною, що говорить про делікатні речі, візуальний контакт під час взаємодії може бути недоречним. Інколи мудрим рішенням буде відвести погляд від пацієнта.
Візуальний контакт. Не забуваючи про культуральні відмінності, слід все ж відзначити важливість того, коли і чому індивід перестає дивитися вам в очі. "Саме рух очей – ключ до того, що відбувається в голові клієнта, – вважає А. Айві, – Зазвичай, візуальний контакт припиняється, коли людина говорить на лоскітливу тему. Проте, аби точніше визначити значення зміни невербальної поведінки або візуального контакту потрібна не одна бесіда, інакше можливий великий ризик зробити помилкові висновки."
Мова тіла. За цим параметром відрізняються представники різних культур. Різні групи вкладають неоднаковий смисл в одні і ті ж жести. Вважається, що найбільш інформативною в мові тіла є зміна нахилу тулуба. Клієнт може сидіти природно, і потім, без всякої видимої причини стискувати долоні, схрестити ноги або сісти на край крісла. Часто ці начебто незначні зміни є індикаторами внутрішньоособистісного конфлікту.
Інтонація і темп мови. Інтонація і темп мови людини може стільки ж сказати про неї, особливо про її емоційний стан, скільки і вербальна інформація. Те, наскільки голосно або тихо виголошуються пропозиції, може служити індикатором сили відчуттів. Швидка мова зазвичай асоціюється із станом нервозності і гіперактивністю; тоді як сповільнена мова може свідчити про млявість і депресію.
Відзначимо услід за А. Айві значущість таких параметрів як побудову мови в процесі інтерв'ю. Те, як люди будують пропозиції, є важливим ключем до розуміння їх сприйняття світу. Наприклад, пропонується відповісти на запитання: "Що Ви скажете контролерові, коли він почне перевіряти наявність квитків, а Ви виявитеся в скрутному положенні?", запропонувавши наступні варіанти відповідей: а) "Квиток "порваний"; б) "Я порвав квиток"; в) "Машина порвала квиток"; г) "Щось сталося"?
Пояснення навіть такої незначної події може послужити ключем до розуміння того, як людина сприймає себе і навколишній світ. Кожна з наведених вище пропозицій відповідає дійсності, але кожна ілюструє різний світогляд. Перша пропозиція – просто опис того, що сталося; друга –демонструє людину, що бере відповідальність на себе і вказує на внутрішній локус контролю; третя представляє зовнішнє управління, або "Я не робив цього"; і четверта вказує на фаталістичне, навіть містичне світосприймання.
Аналізуючи структуру пропозицій, ми можемо прийти до важливого висновку відносно психотерапевтичного процесу: слова, якими оперує людина, описуючи події, часто дають про неї більше інформації, ніж сама подія. Граматична структура речень теж є індикатором особистого світогляду.
Дослідження і спостереження Річарда Бендлера і Джона Гріндера – основоположників нейролінгвістичного програмування – акцентували увагу психологів і психотерапевтів на лінгвістичних аспектах діагностики і терапії. Вперше було відмічено значення використовуваних пацієнтом (клієнтом) слів і побудови фраз в процесі розуміння структури його розумової діяльності, а значить і власних особливостей. Учені відмітили, що люди по-різному розповідають про подібні явища. Одна жінка, наприклад, скаже, що "бачить", як її чоловік до неї погано відноситься; інша застосує слово "знаю"; третя – "відчуваю"; четверта – скаже, що чоловік не "прислухається" до її думки. Подібна мовна стратегія вказує на переважання певних репрезентативних систем, наявність яких необхідно враховувати з метою "підключення" до пацієнта і створення дійсного взаєморозуміння в рамках інтерв'ю.
Використання вербальної і невербальної комунікації сприяє точнішому розумінню проблем пацієнта і дозволяє створити взаємно сприятливу ситуацію під час клінічного інтерв'ю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Клінічна психологія» автора Никоненко Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клінічне інтерв'ю“ на сторінці 4. Приємного читання.
