Клінічне інтерв'ю

Клінічна психологія

Враховуючи вантаж відповідальності з боку клінічного психолога, в першу чергу морально-етичної, нам здається доречним привести основні етичні положення Американської психологічної асоціації, що стосуються консультування і інтерв'ювання:

• 1. Дотримуватися конфіденційності: поважати права клієнта і його особисте життя. Не обговорювати сказане ним під час інтерв'ю з іншими клієнтами. Якщо ж ви не зможете виконати вимоги конфіденційності, то необхідно повідомити про це клієнтові до розмови; хай він сам вирішить, чи можна на це піти. Якщо з вами поділилися інформацією, що містить відомості про небезпеку, яка загрожує клієнтові або суспільству, то етичні принципи дозволяють порушити конфіденційність заради безпеки. Проте, треба завжди пам'ятати, що відповідальність психолога перед клієнтом, який довірився йому, завжди первинна.

• 2. Усвідомте межі своєї компетентності. Психологи-початківці відразу намагаються глибоко копатися в душах своїх друзів і своїх клієнтів. Це потенційно небезпечно. Психологу-початківцю слід працювати під спостереженням професіонала; шукати поради і пропозицій з поліпшення стилю роботи. Перший крок до професіоналізму – усвідомлення своїх меж.

• 3. Уникайте розпитувати про неістотні деталі. Психолог-початківець зацікавлений деталями і "важливими історіями" своїх клієнтів, інколи ставить дуже інтимні питання про сексуальне життя. Для початківця або невмілого психолога характерне те, що він надає великого значення деталям з життя клієнта і одночасно пропускає те, що клієнт відчуває і думає. Консультування призначене перш за все для користі клієнта, а не для збільшення вашого об'єму інформації.

• 4. Відноситеся до клієнта так, як ви хотіли б, аби відносилися до вас. Поставте себе на місце клієнта. Кожен хоче, щоб до нього відносилися з повагою, поважаючи його почуття власної гідності. Глибокі стосунки і душевна розмова починається після того, як клієнт зрозумів, що його думки і переживання вам близькі. Стосунки довіри розвиваються із здатності клієнта і консультанта бути чесними.

• 5. Беріть до уваги індивідуальні і культуральні відмінності. Можна сказати, що практика терапії і консультування без врахування того, з якою групою ви маєте справу, взагалі не можна назвати етичною практикою. Чи досить ви підготовлені для того, щоб працювати з людьми, що відрізняються від вас?

Сучасне положення в суспільстві дозволяє говорити про потенційно або явно існуючі конфлікти у сфері спілкування. Клінічне інтерв'ю в цьому відношенні не є виключенням. Потенційні психологічні складнощі при проведенні інтерв'ю можливі на різних рівнях – вчора вони охоплювали одну галузь; сьогодні – другу; завтра – можуть поширитися на третю. Без довірчої атмосфери, терапевтичної емпатії між психологом і пацієнтом неможливе кваліфіковане інтерв'ювання, постановка діагнозу і психотерапевтичний ефект.

Слід зазначити, що основний деонтологічний принцип проведення клінічного інтерв'ю – це проведення бесіди із пацієнтом з позиції презумпції його психічної повноцінності.

У теорії Жака Лакана робиться припущення, що інтерв'ю – це не просто стосунки між двома людьми, фізично присутніми на сеансі. Це ще і взаємовідношення культур. Тобто в процес консультування залучені як мінімум четверо, і те, що ми приймали за бесіду терапевта і клієнта, може виявитися процесом взаємодії між їх культурно-історичним корінням.

Відзначимо, що консультування – предмет складніший, ніж просто видача клієнтові рекомендацій. Культуральна належність пацієнта завжди повинна враховуватися. Терапевт і клієнт – це те, що ми бачимо і чуємо в процесі інтерв'ю. "Але ніхто не може піти від свого культурного спадку. Деякі психологічні теорії мають тенденцію до антиісторизму і недооцінюють вплив культуральної приналежності на клієнта. Вони фокусуються в основному на стосунках клієнт – психолог, не беручи до уваги цікавіші факти їх взаємодії" (Ж. Лакан).

Емпатія вимагає, аби ми розуміли як особисту неповторність, так і культурно-історичні особливості свого клієнта. Історично емпатія фокусувалася на особистій неповторності, а другий аспект виявився забутим. Наприклад, для психологів США і Канади характерне очікування, що всі клієнти незалежно від їх належності до певної культури, однаково реагуватимуть на одне і те ж лікування.

У ідеальному варіанті обоє – психолог і клієнт – усвідомлюють і використовують культурно-історичний аспект. Емпатію ж не можна вважати необхідною і достатньою умовою, якщо не приділяти уваги і культуральному аспекту.

В процесі клінічного інтерв'ю, як показує досвід і підтверджує теорія Ж. Лакана, можуть стикатися такі складові історико-культурних баз психолога (лікаря) і клієнта (пацієнта) як: стать, вік, релігійні переконання і віросповідання, расові особливості (у сучасних умовах – національність). Ефективність інтерв'ю в цих випадках залежатиме від того, як психолог і пацієнт з різними переконаннями і особливостями порозуміються, який стиль спілкування запропонує діагност для створення атмосфери довіри. Сьогодні ми маємо справу з відносно новими проблемами в галузі лікувальної взаємодії. Пацієнти часто не довіряють лікарям, а лікарі – пацієнтам лише на підставі відмінностей по національним, релігійним, та іншим ознакам. Лікар (також як і психолог) повинен орієнтуватися на поточну ситуацію в галузі етнокультурних взаємин і вибирати гнучку тактику" спілкування, що уникає обговорення гострих глобальних і немедичних проблем, зокрема національних, релігійних, тим більше не нав'язувати своєї точки зору на ці питання.

Існують різні методологічні підходи до проведення інтерв'ю. Вважається, що по тривалості перше інтерв'ю має тривати близько 50 хвилин. Подальші інтерв'ю з тим же клієнтом (пацієнтом) можуть бути трохи коротшими. Можна запропонувати наступну модель (структуру) клінічного інтерв'ю:

I етап: встановлення "довірливої дистанції". Ситуативна підтримка, надання гарантій конфіденційності; визначення домінуючих мотивів проведення інтерв'ю.

II етап: виявлення скарг (пасивне і активне інтерв'ю), оцінка внутрішньої картини – концепції хвороби; структуризація проблеми.

III етап: оцінка бажаного результату інтерв'ю і терапії; визначення суб'єктивної моделі здоров'я пацієнта і переважаючого психічного статусу.

IV етап: оцінка антиципаційних здібностей пацієнта; обговорення вірогідних варіантів результату захворювання (при його виявленні) і терапії; антпцппаційнпй тренінг.

Наведені етапи клінічного психологічного інтерв'ю дають уявлення про істотні пункти, що обговорюються в процесі зустрічі психолога і хворого. Зрозуміло, що при першому інтерв'ю переважаючими мають бути перші три етапи, а при подальших – четвертий. Особливо слід враховувати рівень психічних розладів пацієнта (психотичний – непсихотичний); добровільність або примусовість інтерв'ю; критичність хворого; інтелектуальні особливості і здібності, а також реальну ситуацію, що оточує його.

Перший етап клінічного інтерв'ю ("встановлення довірливої дистанції") можна визначити як активне інтерв'ю. Він є найбільш важливим і важким. Перше враження пацієнта здатне вирішити подальший хід інтерв'ю, його бажання продовжувати бесіду, піти на розкриття інтимних подробиць. Спілкування лікаря або психолога з пацієнтом починається не з формального; "На що скаржитеся?", а з ситуативної підтримки. Інтерв'юер бере нитку розмови в свої руки і, в думках поставивши себе на місце пацієнта, що вперше звернувся до лікаря, відчувши драматизм ситуації, страх клієнта бути визнаним психічно хворим або поставленим на облік, допомагає йому почати розмову.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Клінічна психологія» автора Никоненко Ю.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клінічне інтерв'ю“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. Теоретико-методологічні основи клінічної психології

  • Зв'язок клінічної психології із суміжними дисциплінами

  • Особливості, систематика, функції клініко-психологічної діагностики

  • Функції клініко-психологічної діагностики

  • Методи дослідження в клінічній психології

  • Клінічне інтерв'ю
  • Експериментально-психологічні (пато- і нейропсихологічні) методи дослідження

  • Нейрологічні та нейропсихологічні тести

  • Генетико-моделюючий метод

  • Дослідження окремих випадків хвороби

  • Завдання і функції психодіагностичного дослідження в клінічній психології

  • Основні вимоги та умови використання тестів як засобів дослідження

  • Основні вимоги і процедура проведення спостереження

  • Види спостереження та специфіка його реалізації

  • Анкетні методи

  • Дослідження особистості хворого біографічним методом

  • Клінічні прояви психічної норми та патології

  • Хвороба-особа

  • Нозос-патос

  • Реакція-стан-розвиток

  • Психотичне – непсихотичне

  • Екзогенне-ендогенне-психогенне

  • Дефект-одужання-хроніфікація

  • Адаптація-дезадаптація, компенсація-декомпенсація

  • Негативне-позитивне

  • Феноменологія клінічних проявів

  • Визначення психічного та психологічного здоров'я

  • Розділ 2. Психологія лікувально-діагностичного процесу

  • Клініко-психологічна інтервенція як частина лікування та психологічного консультування пацієнтів

  • Поняття про психопрофілактику та її види

  • Роль психогігієни в профілактиці порушень психологічного здоров'я пацієнтів

  • Психогігієна виховання

  • Психогігієна навчання

  • Психогігієна праці

  • Психогігієна сім'ї

  • Психогігієна дитячого і підліткового віку

  • Психогігієна юнацького віку

  • Психогігієна зрілого віку

  • Психогігієна при наданні медичної допомоги

  • Психогігієна медичного працівника

  • Основи психопрофілактики

  • Медична деонтологія. Особливості взаємин лікар – медичний персонал – хворий

  • Особистість лікаря

  • Взаємини в медичному колективі

  • Особливості взаємин лікар – медичний персонал – хворий

  • Взаємини медичної сестри і хворого

  • Моделі психотерапії в лікуванні психічних порушень у хворих

  • Симптоматична і патогенетична психотерапія

  • Симптоматична психотерапія

  • Патогенетична психотерапія

  • Класичний психоаналіз

  • Психоаналітична психотерапія

  • Логотерапія (від старогрец. logos – сенс)

  • Психосинтез

  • Голотропна терапія

  • Особистісно-оріентована (реконструктивна) психотерапія

  • Розділ 3. Психологія хворої людини

  • Концепція констеляції особистісних рис, або "персонального профілю особистості"

  • Антиципаціїна концепція виникнення порушень психологічного здоров'я.

  • Кризи становлення особистості

  • Кризи особистісної автономії

  • Роль емоцій у виникненні психосоматичних порушень. Теорія функціональних систем Π. К Анохіна.

  • Стрес як причина захворювання. Поняття та види стресу

  • Роль процесів опанування (копінг-механізмів) у виникненні психогеній

  • Розлади, пов'язані зі стресом

  • Психологічні особливості хворих з пограничними психічними розладами та з невротичними порушеннями

  • Етіологія та класифікація невротичних (дисоціативних) порушень

  • Класифікація неврозів

  • Особливості проявів та перебігу дисоціативних розладів

  • Сучасна класифікація дисоціативних (конверсійнихрозладів)

  • Психосоматичні порушення і захворювання

  • Соматопсихічні впливи

  • Етіологія і патогенез психосоматичних розладів

  • Концепція особистісних профілів Ф. Данбар

  • Нейропсихологічні теорії

  • Соматопсихічні впливи

  • Клінічна діагностика та класифікація психосоматичних та соматопсихічних синдромів

  • Психологічні особливості соматично хворих

  • Психічні, порушення при соматичних захворюваннях

  • Непсихотичні розлади психіки у соматичних хворих

  • Нозогенії (психогенні реакції) при соматичних захворюваннях

  • Розділ 4. Клінічна психологія та реабілітація терапевтичних хворих

  • Виразка дванадцятипалої кишки та шлунка

  • Розлади харчової поведінки

  • Зміни психіки у пацієнтів із захворюваннями органів дихання

  • Зміни психіки у пацієнтів кардіологічного профілю

  • Психогенна артеріальна гіпотензія

  • Психогенна артеріальна гіпертензія

  • Розділ 5. Клінічна психологія в реабілітації хворих дітей, пацієнтів з дефектами тіла, зору та слуху

  • Психологічні особливості пацієнтів з порушеннями слуху та зору

  • Клінічна психологія в дерматології

  • Реакція на хворобу у дітей та особливості надання їм психотерапевтичної допомоги

  • Поведінкові та емоційні розлади

  • Розділ 6. Психологічні складові ендокринології

  • Психологічні особливості хворих на цукровий діабет

  • Розділ 7. Психологічні особливості хірургічних, онкологічних, гінекологічних хворих

  • Емоція страху у хірургічних хворих

  • Больовий синдром

  • Психологічні особливості та реакція на хворобу онкологічних хворих

  • Психологічні складові акушерства та гінекології

  • Психічні порушення під час пологів

  • Післяпологові психози

  • Психологічні особливості жінок, хворих на гінекологічні захворювання

  • Менархе і первинна аменорея

  • Функціональні розлади овуляції

  • Аборт і передчасні пологи