Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС

Європейське право: право Європейського союзу

І, відповідно, до цих цілей, держави-члени, які беруть участь у ПОС, зобов'язуються:

• з моменту набуття чинності Лісабонськими договорами співпрацювати заради досягнення узгоджених цілей щодо рівня інвестиційних витрат на обладнання, призначене для оборони, регулярно переглядати ці цілі, виходячи з обстановки у сфері безпеки та міжнародної відповідальності Союзу;

• наскільки можливо, зближувати свої технічні засоби оборони, зокрема, здійснюючи гармонізацію процесу виявлення військових потреб, об'єднуючи оборонні засоби і потенціали і, у разі доцільності, проводячи їх спеціалізацію, а також розвиваючи співпрацю у сферах навчання та матеріально-технічного забезпечення;

• вживати конкретних заходів щодо посилення доступності, взаємної сумісності, гнучкості своїх сил та їх здатності до розгортання, зокрема, шляхом визначення загальних цілей у сфері призначення сил, включаючи можливий перегляд своїх національних процедур прийняття рішень;

• співпрацювати з метою забезпечення прийняття ними заходів, необхідних для заповнення прогалин у рамках "Механізму розвитку потенціалів", зокрема за допомогою багатонаціональних підходів, і без шкоди для зобов'язань у рамках НАТО;

• у разі доцільності брати участь у розвитку основних спільних або європейських програм технічного оснащення в рамках Європейського оборонного агентства.

У Договорі про ЄС передбачено, що держави-члени можуть, за бажанням, вийти з ПОС, із повідомленням про це Ради ЄС, яка бере до відома припинення участі зацікавленої держави-члена (ч. 5 ст. 46 Договору про ЄС). Якщо держава перестає відповідати згаданим вище критеріям ПОС, то Рада ЄС може ухвалити рішення, яке призупиняє участь такої держави-члена (ч. 4 ст. 46 Договору про ЄС).

Важливим інструментом реалізації цілей СПБО є можливість застосування в рамках ЄС "умови солідарності", яку передбачено Договором про ЄС та Договором про функціонування ЄС, що свідчить про особливий характер відповідних положень.

Так, згідно із ч. 7 ст. 42 Договору про ЄС, у разі якщо держава- член зазнає збройної агресії на власній території, інші держави- члени повинні надати їй допомогу і сприяння всіма можливими засобами згідно зі ст. 51 Статуту ООН. При цьому, зобов'язання і співпраця у цій сфері продовжують відповідати зобов'язанням, взятим на себе в межах НАТО, яка для тих держав, що важливо, все-таки залишається основою їхньої колективної оборони і головною інстанцією для її здійснення.

Умова солідарності для держав-членів ЄС щодо терористичної атаки або усунення наслідків катастроф має більш чіткіший і конкретніший характер і передбачена вже ст. 222 Договору про функціонування ЄС.

Так, якщо одна із держав-членів ЄС зазнає терористичної атаки чи стає жертвою катастрофи, спричиненої природними факторами або людиною, то Союз (і його держави-члени), діючи спільно в дусі солідарності, мобілізує усі наявні у нього інструменти, зокрема надані в його розпорядження державами-членами військові засоби, з метою:

• запобігти терористичній загрозі на території держав-членів;

• захистити демократичні інститути і цивільне населення від можливої терористичної атаки;

• надати допомогу державі-члену на її території на прохання її політичних органів у випадку терористичної атаки;

• надати допомогу державі-члену на її території на прохання її політичних органів у випадку катастрофи, спричиненої природними факторами чи людиною.

Така допомога державі-члену ЄС, що зазнала терористичної атаки, чи стала жертвою катастрофи, з боку інших держав-членів надається на прохання її політичних органів.

Порядок реалізації Союзом умови солідарності визначається рішенням, ухваленим Радою за спільною пропозицією Комісії й Високого представника Союзу із зовнішньої політики і політики безпеки. Коли ж таке рішення може виходити за межі внутрішніх загроз і може мати наслідки для сфери оборони, то Рада ЄС діє відповідно до норм про спільну політику безпеки і оборони вже Договору про Європейський союз.

Для сприяння у реалізації згаданих положень ст. 222 ДФЄС, згідно з її ч. З, Раді ЄС допомагають Комітет з питань політики і безпеки, за підтримки спеціального комітету, який створюється відповідно до ст. 71 Договору про функціонування ЄС з метою забезпечення сприяння і зміцнення в межах Союзу оперативної співпраці з питань внутрішньої безпеки.

Власне, з метою надання ЄС і його державам-членам можливості діяти ефективним чином, Європейська Рада здійснює регулярну оцінку загроз, з якими стикається Союз (ч. 4 ст. 222 ДФЄС).

Таким чином, серед головних новел у сфері СПБО, внесених Лісабонськими договорами, можна виділити розширення змісту і значення "Петерсберзьких місій" у сфері політики безпеки і оборони ЄС та запровадження відповідних положень, щодо Постійного організованого співробітництва між державами-членами ЄС та щодо застосування умови солідарності між ними у відповідних ситуаціях. І ця сфера співпраці між державами-членами ЄС продовжує розвиватися відповідно до нових реалій міжнародної ситуації.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Право зовнішніх зносин Європейського союзу

  • Договірна практика Євросоюзу

  • Поняття та зміст acquis Євросоюзу

  • Розділ 2. Спільні політики і напрямки діяльності Європейського союзу

  • Головні засади і цілі спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Інституційний механізм спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Правові акти ЄС у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки

  • Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС
  • Спільна торговельна політика Євросоюзу

  • Правове регулювання імпорту та експорту в ЄС

  • Захисні торговельні заходи ЄС

  • Правові основи здійснення торгівлі між Україною та ЄС

  • Правове регулювання секторальної торгівлі між Україною та ЄС

  • Розділ 3. Простір свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейського союзу

  • Поняття простору свободи, безпеки та юстиції у праві ЄС

  • Правове регулювання простору свободи Європейського союзу

  • Заходи, закріплені у праві ЄС, щодо функціонування спільної Європейської системи притулку

  • Правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю

  • Правові засади простору безпеки Європейського союзу

  • Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав-членів

  • Правові механізми співробітництва в рамках Європейського поліцейського офісу

  • Заснування та розвиток простору юстиції в рамках Європейського союзу

  • Заснування, функціонування та взаємодія Європейського бюро судової співпраці, Європейської судової мережі у кримінальних справах та Європейської прокуратури

  • Міжнародно-правові основи зовнішнього виміру простору свободи, безпеки та юстиції

  • Імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції відповідно до Європейської політики сусідства

  • Стратегічне партнерство та інші форми співробітництва ЄС з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Співробітництво ЄС з міжнародними організаціями у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Розділ 4. Шенгенське право

  • Поняття Шенгенського acquis Європейського союзу

  • Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва

  • Візова політика Європейського союзу

  • Співпраця держав-членів шенгенського простору в рамках Шенгенської та візової інформаційних систем

  • Розділ 5. Правове регулювання відносин України з Європейським союзом

  • Пріоритет прав особи

  • Самоврядування

  • Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України

  • Правові інструменти співпраці України з Євросоюзом

  • Політика східного партнерства Євросоюзу

  • Порядок денний асоціації між Україною та ЄС

  • План дій у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Правові засади асоціації України з Євросоюзом

  • Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу

  • Список скорочень