Інституційний механізм спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

Європейське право: право Європейського союзу

В інституційній системі СЗППБ, крім згаданих вище, функціонує ще ряд спеціальних органів, створених для ефективнішої реалізації цілей і завдань Європейського союзу в згаданій сфері.

Комітет з питань політики і безпеки, як орган у сфері СЗППБ під такою назвою був включений в Договір про ЄС Ніццьким договором (попередня назва – Політичний комітет). Він діє на підставі ст. 38 Договору про ЄС та Рішення Ради ЄС 2001/78 від 22 січня 2001 р.

Функції і завдання цього органу є досить важливими. Варто згадати про те, що суттєву роль в організації діяльності ради ЄС відіграє Комітет постійних представників – КОРЕПЕР, який складається з послів держав-членів при ЄС (КОРЕПЕР II) та їхніх заступників при ЄС (КОРЕПЕР І). Саме під час нарад обох комітетів готують засідання Ради ЄС, досягають згоди, щодо більшості нормативних актів, які в подальшому приймає Рада, координують діяльність численних груп експертів.

Саме такі функції у сфері СЗППБ і виконував Політичний комітет, який формально був самостійним органом.

Подібним чином ситуацію на сьогодні врегульовано Лісабонськими договорами.

Згідно зі ст. 38 Договору про Європейський союз, Комітет з питань політики і безпеки, не порушуючи вимог ст. 240 Договору про функціонування Європейського союзу (щодо діяльності окремого Комітету у складі постійних представників урядів держав-членів), слідкує за міжнародною ситуацією у сферах, що стосуються СЗППБ, а також сприяє визначенню політики шляхом підготовки висновків для Ради на її прохання, на прохання Високого представника Союзу з зовнішніх справ і політики безпеки чи за власною ініціативою. Комітет також стежить за процесом реалізації узгодженої політики, не зменшуючи при цьому повноважень Високого представника.

Важливо, що у межах СЗППБ Комітет з питань політики і безпеки під відповідальністю Ради ЄС і Високого представника здійснює політичний контроль і стратегічне керування операціями з врегулювання криз, згаданих, зокрема, у ст. 49 цього ж Договору. Мова йде про те, що Комітет у тісному і постійному контакті з Високим представником Союзу з зовнішніх справ і політики безпеки під керівництвом Ради забезпечує координацію цивільних і військових аспектів цих місій (так званих "Петерсберзьких місій").

Власне, з метою і на період здійснення таких операцій з врегулювання криз, Рада ЄС може уповноважити Комітет ухвалювати відповідні рішення стосовно політичного контролю за операцією і стратегічного керівництва нею.

Засідання в рамках Комітету відбуваються на рівні високих урядовців держав-членів ЄС у ранзі послів, в основному, двічі на тиждень. Комітетом створено три допоміжних органи: Групи з політичних і військових питань, Комітет з питань цивільних аспектів управління кризами і так звана "група Ніколаідес", яка готує засідання Комітету.

Підрозділ стратегічного планування і раннього попередження створений ще на підставі Декларації шостої до Амстердамського договору в рамках апарату та під керівництвом Високого представника Союзу з зовнішніх справ і політики безпеки, зокрема, для узгодження діяльності інших інститутів Союзу у формуванні зовнішньої політики. До його компетенції належить формування мережі отримання і опрацювання інформації від усіх структур ЄС та проведення самостійного політичного планування можливих стратегічних дій ЄС у сфері СЗППБ.

У рамках Комітету з питань політики і безпеки діє Комітет європейських кореспондентів, до якого входять визначені працівники міністерств закордонних справ держав-членів ЄС, відповідальні за обмін інформацією між державами-членами, Генеральним Секретаріатом Ради ЄС, Комісією і дипломатичними представництвами держав-членів.

Військовий комітет та Військовий штаб створено рішеннями Ради ЄС 2001/79 від 22 січня 2001 р. "Про заснування Військового комітету Європейського союзу" та "Про заснування Військового штабу Європейського союзу" для керування силами швидкого реагування.

У рамках СЗППБ створено також ряд допоміжних агенцій, які, головним чином, сприяють реалізації цілей і завдань спільної політики безпеки і оборони.

Агенція у сфері розвитку оборонних потенціалів, наукових досліджень, закупівель і озброєнь (Європейська оборонна агенція) створена рішенням Ради ЄС 2004/551 від 12 липня 2004 р.

Стаття 42 Договору про ЄС одним із головних завдань Європейської оборонної агенції називає поліпшення військових потенціалів держав-членів ЄС. З цією метою, вона встановлює оперативні вимоги, сприяє заходам для їхнього задоволення, робить внесок у визначення та реалізацію будь-яких заходів, корисних для посилення промислової і технологічної бази оборонного сектора, бере участь у розробці європейської політики стосовно потенціалів і озброєнь та допомагає Раді оцінювати ступінь поліпшення військових потенціалів.

Сателітарний центр Європейського союзу, створений рішенням Ради ЄС 2001/55 від 20 липня 2004 р., став істотним елементом розвитку спільної політики безпеки і оборони ЄС, зокрема, для моніторингу кризових ситуацій. Зокрема, позитивний досвід його функціонування був відзначений під час сприяння операціям ЄС на Балканах та у спільних заходах з ООН.

Інститут безпекових студій ЄС, створений згідно з рішенням Ради ЄС 2001/554 від 20 липня 2001 р. з осередком у Парижі з метою проведення досліджень, обміну науковими досягненнями та підготовки експертних висновків для інших інститутів ЄС у сфері європейської безпеки.

Операційний центр ЄС діє в системі Військового штабу ЄС і сприяє можливостям ЄС у сфері планування і забезпечення військових операцій.

І, нарешті, важливо відзначити, створений рішенням Ради ЄС 2004/197 від 23 лютого 2004 р. особливий механізм, який передбачає управління використанням спільних коштів операцій Європейського союзу, що мають вплив на військові і оборонні питання, т. зв. "Атена" (Athena). Цей механізм створено для розпорядження коштами на покриття спільних витрат на відповідні військові чи оборонні місії. Атена застосовується в рамках спеціального комітету, до якого входять представники держав, які вносять фінансові кошти для реалізації цієї операції.

Таким чином, попри сформований досить складний інституційний механізм СЗППБ, можна стверджувати, що головне значення в процесі функціонування і прийняття рішень у цій сфері мають: Європейська Рада, Рада Європейського союзу та Високий представник Союзу з зовнішніх справ і політики безпеки із Європейською службою зовнішньополітичної діяльності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інституційний механізм спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Право зовнішніх зносин Європейського союзу

  • Договірна практика Євросоюзу

  • Поняття та зміст acquis Євросоюзу

  • Розділ 2. Спільні політики і напрямки діяльності Європейського союзу

  • Головні засади і цілі спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Інституційний механізм спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС
  • Правові акти ЄС у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки

  • Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС

  • Спільна торговельна політика Євросоюзу

  • Правове регулювання імпорту та експорту в ЄС

  • Захисні торговельні заходи ЄС

  • Правові основи здійснення торгівлі між Україною та ЄС

  • Правове регулювання секторальної торгівлі між Україною та ЄС

  • Розділ 3. Простір свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейського союзу

  • Поняття простору свободи, безпеки та юстиції у праві ЄС

  • Правове регулювання простору свободи Європейського союзу

  • Заходи, закріплені у праві ЄС, щодо функціонування спільної Європейської системи притулку

  • Правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю

  • Правові засади простору безпеки Європейського союзу

  • Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав-членів

  • Правові механізми співробітництва в рамках Європейського поліцейського офісу

  • Заснування та розвиток простору юстиції в рамках Європейського союзу

  • Заснування, функціонування та взаємодія Європейського бюро судової співпраці, Європейської судової мережі у кримінальних справах та Європейської прокуратури

  • Міжнародно-правові основи зовнішнього виміру простору свободи, безпеки та юстиції

  • Імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції відповідно до Європейської політики сусідства

  • Стратегічне партнерство та інші форми співробітництва ЄС з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Співробітництво ЄС з міжнародними організаціями у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Розділ 4. Шенгенське право

  • Поняття Шенгенського acquis Європейського союзу

  • Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва

  • Візова політика Європейського союзу

  • Співпраця держав-членів шенгенського простору в рамках Шенгенської та візової інформаційних систем

  • Розділ 5. Правове регулювання відносин України з Європейським союзом

  • Пріоритет прав особи

  • Самоврядування

  • Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України

  • Правові інструменти співпраці України з Євросоюзом

  • Політика східного партнерства Євросоюзу

  • Порядок денний асоціації між Україною та ЄС

  • План дій у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Правові засади асоціації України з Євросоюзом

  • Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу

  • Список скорочень