Розділ 2. Спільні політики і напрямки діяльності Європейського союзу

Європейське право: право Європейського союзу

Певним чином, положення про СЗППБ були розвинуті в Амстердамському договорі 1997 р. Зокрема, відбулося посилення компетенції ЄС щодо Західноєвропейського союзу, від звернення до ЗЄС про вжиття заходів, до їх безпосереднього втілення, хоча більшою мірою ці повноваження залишались на папері. Серед найзначніших новел Амстердамського договору у сфері СЗППБ можна назвати запровадження посади Високого представника Союзу із зовнішніх справ і політики безпеки (статті 18 і 26).

Одночасно, між європейськими державами велася значна діяльність, щодо формування засад Європейської політики безпеки і оборони (далі – ЄПБО). Формально ця сфера лежала поза межами установчих договорів ЄС і здійснювалася значною мірою за ініціативою НАТО.

Так, у 1996 р. Північноатлантична Рада НАТО прийняла так званий механізм "Берлін плюс", який передбачав реалізацію низки практичних процедур: надання Європейському союзу доступу до планувальних можливостей НАТО, які спроможні допомогти у військовому плануванні операцій під проводом ЄС; забезпечення умов передачі в розпорядження ЄС зазначених вище сил і спільних ресурсів НАТО для застосування в операціях під проводом ЄС; ідентифікація різних варіантів європейського управління операціями під проводом ЄС і подальшого визначення ролі заступника Верховного головнокомандувача об'єднаних сил НАТО в Європі, який має активно і повною мірою перебрати на себе відповідальність за європейські операції і подальшої адаптації системи оборонного планування НАТО, зокрема й питання надання сил для проведення операцій під проводом НАТО.

У Спільній декларації НАТО-ЄС щодо європейської політики безпеки і оборони від 16 грудня 2002 р. сторони уточнили головні засади розвитку стратегічно першочергових відносин між ними у відповідній сфері. Зокрема в цьому документі НАТО і ЄС підтвердили, що метою ЄПБО є доповнення комплексу інструментів, що існують в розпорядженні Європейського союзу для врегулювання кризових ситуацій та запобігання конфліктам на підтримку Спільної зовнішньої політики та політики безпеки Європейського союзу, спроможністю виконувати під проводом ЄС операції з урегулювання кризових ситуацій, зокрема й військової операції, в яких НАТО не бере участі як організація.

У 1999–2000 pp. Європейською Радою прийнято ряд важливих ініціатив щодо розвитку механізмів і процедур ЄПБО.

Зокрема, Європейська Рада під час засідання в м. Гельсінкі (Фінляндія) ухвалила такі рішення: добровільно співпрацюючи в очолюваних ЄС операціях, країни-члени до 2003 р. повинні бути здатними протягом 60 днів розгорнути й утримати впродовж щонайменше одного року військові частини в кількості 50–60 тисяч вояків, здатних виконати завдання, окреслені в Петерсберзі; створити в рамках Ради політичні та військові структури, щоб дати ЄС змогу забезпечити політичне керівництво та стратегічне командування в рамках єдиної інституційної організації; розробити процедури консультацій, співпраці та прозорості у відносинах між ЄС та НАТО, беручи до уваги потреби всіх країн-членів ЄС; ужити організаційних заходів, які дають змогу, з огляду на автономність ухвалення рішень ЄС, країнам-членам НАТО, які не є членами Союзу, та іншим зацікавленим країнам зробити внесок у вирішення військових кризових ситуацій; розробити механізм подолання невоєнних криз з метою координації зусиль щодо застосування цивільних засобів та ресурсів паралельно з військовими засобами і ресурсами, що їх повинні надавати у розпорядження Союзу та країн-членів.

Для керування Силами швидкого реагування рішеннями Ради ЄС від 22 січня 2001 р. було створено спеціальні органи: Комітет з питань політики і безпеки, Військовий комітет та Військовий штаб.

Таким чином, структура механізму військового керування ЄС була визначена таким чином: очолює систему військового співробітництва Європейська Рада, що є вищим рівнем створення та функціонування спільної оборони; у свою чергу, до компетенції Ради ЄС належить ухвалення рішень у військовій сфері, що є обов'язковими, зокрема, щодо проведення спільних акцій, тобто щодо практичного використання Сил швидкого реагування; нагляд за міжнародною політичною ситуацією і підготовку відповідних рішень для Ради ЄС виконує комітет з питань політики і безпеки, до якого входять політичні директори від кожної держави-члена; безпосередня координація та підготовка військових заходів ЄС покладена на Військовий комітет, що складався з керівників військових штабів країн-членів ЄС або їх представників; у свою чергу, Військовий штаб ЄС є постійним органом при Генеральному секретаріаті Ради ЄС, що виконує функції оперативного характеру; і, нарешті, безпосередньо керувати діями Сил швидкого реагування має спеціально призначений Радою ЄС командуючий операцією.

Отже, внаслідок низки організаційно-правових спроб реалізації єдиної політики у сфері безпеки і оборони держави-члени Європейського союзу створили в його межах певний механізм гарантування колективної безпеки, який був значною мірою змінений і доповнений унаслідок набуття чинності Лісабонськими договорами.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Спільні політики і напрямки діяльності Європейського союзу“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Право зовнішніх зносин Європейського союзу

  • Договірна практика Євросоюзу

  • Поняття та зміст acquis Євросоюзу

  • Розділ 2. Спільні політики і напрямки діяльності Європейського союзу
  • Головні засади і цілі спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Інституційний механізм спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Правові акти ЄС у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки

  • Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС

  • Спільна торговельна політика Євросоюзу

  • Правове регулювання імпорту та експорту в ЄС

  • Захисні торговельні заходи ЄС

  • Правові основи здійснення торгівлі між Україною та ЄС

  • Правове регулювання секторальної торгівлі між Україною та ЄС

  • Розділ 3. Простір свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейського союзу

  • Поняття простору свободи, безпеки та юстиції у праві ЄС

  • Правове регулювання простору свободи Європейського союзу

  • Заходи, закріплені у праві ЄС, щодо функціонування спільної Європейської системи притулку

  • Правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю

  • Правові засади простору безпеки Європейського союзу

  • Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав-членів

  • Правові механізми співробітництва в рамках Європейського поліцейського офісу

  • Заснування та розвиток простору юстиції в рамках Європейського союзу

  • Заснування, функціонування та взаємодія Європейського бюро судової співпраці, Європейської судової мережі у кримінальних справах та Європейської прокуратури

  • Міжнародно-правові основи зовнішнього виміру простору свободи, безпеки та юстиції

  • Імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції відповідно до Європейської політики сусідства

  • Стратегічне партнерство та інші форми співробітництва ЄС з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Співробітництво ЄС з міжнародними організаціями у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Розділ 4. Шенгенське право

  • Поняття Шенгенського acquis Європейського союзу

  • Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва

  • Візова політика Європейського союзу

  • Співпраця держав-членів шенгенського простору в рамках Шенгенської та візової інформаційних систем

  • Розділ 5. Правове регулювання відносин України з Європейським союзом

  • Пріоритет прав особи

  • Самоврядування

  • Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України

  • Правові інструменти співпраці України з Євросоюзом

  • Політика східного партнерства Євросоюзу

  • Порядок денний асоціації між Україною та ЄС

  • План дій у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Правові засади асоціації України з Євросоюзом

  • Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу

  • Список скорочень