Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва

Європейське право: право Європейського союзу

У проїзних документах громадян третіх країн проставляються штампи при в'їзді та виїзді (ст. 11). Якщо в проїзному документі немає штампу про в'їзд, можна вважати, що його власник не відповідає або ще не відповідає умовам перебування. Громадянин третьої країни може, проте, надати будь-які достовірні докази (наприклад, транспортні квитки або свідоцтво своєї присутності поза територією держав-членів ЄС) того, що він виконав умови, які стосуються тривалості короткострокового перебування.

Будь-яка особа, незалежно від громадянства, може перетинати внутрішні кордони в будь-якому місці без проведення прикордонних перевірок. Поліцейські органи можуть здійснювати свої повноваження в прикордонних зонах точно так, як і на решті території своєї країни, за умови, що такі дії не еквівалентні проведенню прикордонних перевірок. Держави-члени усувають всі перешкоди, що заважають рівномірному руху транспорту в пунктах перетину внутрішніх кордонів. У разі серйозної загрози державній політиці або внутрішній безпеці держава-член, як виняток, може тимчасово відновлювати прикордонний контроль на своїх внутрішніх кордонах на строк не більше тридцяти днів. Якщо держава-член планує відновити такий контроль, вона якнайскоріше сповіщає про це інші держави-члени і Комісію ЄС. Варто також проінформувати Європейський парламент.

До Шенгенського Кодексу про кордони Європейський парламент разом із Радою внесли декілька змін. Такі зміни супроводжувалися ухваленням наступних Регламентів, а саме: 1) Регламенту № 296/2008, який набув чинності 10 квітня 2008 р. (запропоновано державам-членам Шенгенського простору вживати додаткових заходів щодо перетину кордонів громадянами з третіх країн); 2) Регламенту № 81/2009, який набув чинності 24 лютого 2009 р. (зміни стосуються перетину громадянами з третіх країн кордонів держав-членів Шенгенського простору із перевіркою віз таких громадян із залученням Візової інформаційної системи); 3) Регламенту № 810/2009, який набув чинності 5 жовтня 2009 р. (ухвалено Візовий Кодекс Європейського союзу); 4) Регламенту № 265/2010, який набув чинності 5 квітня 2010 р. (зміни стосуються перетину громадянами з третіх країн (котрі володіють довгостроковою візою) кордонів ЄС.

Окрім зазначених документів важливе значення щодо встановлення чітких правил в'їзду до Шенгенського простору має Регламент Європейського парламенту та Ради 610/2013/ЄС щодо внесення змін до Шенгенського Кодексу про кордони, який набув чинності 18 жовтня 2013 р. Ключовими аспектами цього Регламенту є: 1) чітке формулювання терміну "90 днів"; 2) зміна- методики обчислення 90 днів протягом 180-денного допустимого періоду перебування в Єврозоні.

По-перше, на практиці правило "90 днів" означає, що особа, яка перебуває в одній із країн Шенгенського простору може перебувати у ній протягом 90 днів. Натомість раніше зазначався термін, який становив 3 місяці. Відповідно з юридичної точки зору термін "3 місяці" міг тлумачитися довільно, виходячи з кількості днів місяця, внаслідок чого деякі громадяни "мали змогу" пробути в країнах Єврозони ще зайвих 1–3 дні (у випадку, наприклад, 31 дня у місяці).

По-друге, з 18 жовтня 2013 р. встановлено чітке і зрозуміле положення про порядок обліку терміну перебування на Шенгенській території за короткостроковими візами. Зокрема, короткострокове перебування не повинне перевищувати 90 днів протягом періоду в 180 днів. Відлік 180-денного періоду відраховується з моменту першого в'їзду до країни Шенгенського простору. До цього обліку не зараховуються періоди перебування в державах Шенгенського простору за дозволами на проживання або за довготерміновими візами, період у 90 днів відраховується за 180 днів від дати поточного в'їзду до Шенгенського простору. По-суті, на цей момент термін перебування в одній із країн Шенгенського простору не повинен перевищувати 90 днів у будь-якому півріччі, точніше протягом терміну, що становить 180 днів. І ці обставини не будуть жодним чином залежати від того, за візами яких країн особа в'їхала на територію Шенгенського простору. Усі терміни перебування такої людини протягом 180 днів будуть підсумовуватися. При цьому, стежити і обчислювати допустимі терміни перебування на території ЄС повинні безпосередньо особи, які подорожують. В іншому випадку їм не уникнути проблем, пов'язаних із перетином кордонів – туристів можуть не впустити до країни, якщо раніше вони вже знаходилися на території Шенгенського простору більше трьох місяців. Виняток не становлять навіть ті особи, які отримали річну візу

Зазначені положення не стосуються громадян держав-членів ЄС.

Іншими словами, зміни у візовому законодавстві ЄС від 18 жовтня 2013 р. торкнулися лише короткотермінових поїздок, оскільки для їх здійснення видаються Шенгенські туристичні візи, тривалістю не більше 90 днів протягом 180-денниого періоду. Це, у свою чергу, означає, що з такою візою турист зможе перебувати в Шенгенському просторі до 3 місяців, але не частіше, ніж 1 раз протягом 180-денного періоду Такі зміни до законодавства ЄС спрямовані насамперед для підвищення точності застосування Шенгенського законодавства.

Окрім ухвалення низки документів щодо правил та процедури перетину кордонів ЄС як громадянами ЄС, так і громадянами з третіх країн, а також для боротьби з незаконною міграцією в рамках ЄС створено Європейську Агенцію управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах – (European Agency for the Management of Operational Cooperation at the External Borders of the Member States of the European Union) – (далі – FRONTEX) – (від франц. Frontieres exterieures – зовнішні кордони) з місцезнаходженням у Варшаві.

Правову основу функціонування FRONTEX визначають Регламент Ради № 2007/2004 ЄС від 26 жовтня 2004 р. та Регламент Європарламенту і Ради № 863/2007 ЄС від 11 липня 2007 р.

Відповідно до Регламенту № 2007/2004 ЄС встановлена структура та організація FRONTEX. Керівна ланка FRONTEX представлена виконавчим директором і очолюваним ним Правлінням, до складу якого входять представники держав Шенгенської групи. Діяльність FRONTEX фінансується Європейською комісією та державами-членами ЄС. FRONTEX розпочала свою діяльність 1 травня 2005 р.

До основних завдань FRONTEX належать:

• координація оперативного співробітництва національних прикордонних служб держав-членів у сфері управління зовнішніми кордонами;

• підготовка аналітичних матеріалів стосовно загальних та особливих ризиків порушення кордонів;

• надання допомоги державам у професійній підготовці національних кадрів, задіяних в охороні зовнішніх державних кордонів;

• проведення досліджень у сфері охорони та нагляду за зовнішніми кордонами;

• проведення досліджень у сфері охорони та нагляду за зовнішніми кордонами;

• надання оперативної і технічної допомоги державам, які зіткнулися з певними неординарними випадками на своїх зовнішніх кордонах тощо.

У документі підкреслюється, що відповідальність за контролем на зовнішніх кордонах покладена насамперед на держави-члени ЄС, тоді як основна функція FRONTEX полягає у застосуванні додаткових заходів щодо забезпечення охорони кордонів.

У свою чергу, Регламент № 863/2007 ЄС від 11 липня 2007 р. суттєво доповнив норми Регламенту № 2007/2004 ЄС у сфері надання допомоги державам-членам ЄС у питаннях, що вимагають посиленої технічної та оперативної допомоги державам-членам на зовнішніх кордонах.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Право зовнішніх зносин Європейського союзу

  • Договірна практика Євросоюзу

  • Поняття та зміст acquis Євросоюзу

  • Розділ 2. Спільні політики і напрямки діяльності Європейського союзу

  • Головні засади і цілі спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Інституційний механізм спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Правові акти ЄС у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки

  • Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС

  • Спільна торговельна політика Євросоюзу

  • Правове регулювання імпорту та експорту в ЄС

  • Захисні торговельні заходи ЄС

  • Правові основи здійснення торгівлі між Україною та ЄС

  • Правове регулювання секторальної торгівлі між Україною та ЄС

  • Розділ 3. Простір свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейського союзу

  • Поняття простору свободи, безпеки та юстиції у праві ЄС

  • Правове регулювання простору свободи Європейського союзу

  • Заходи, закріплені у праві ЄС, щодо функціонування спільної Європейської системи притулку

  • Правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю

  • Правові засади простору безпеки Європейського союзу

  • Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав-членів

  • Правові механізми співробітництва в рамках Європейського поліцейського офісу

  • Заснування та розвиток простору юстиції в рамках Європейського союзу

  • Заснування, функціонування та взаємодія Європейського бюро судової співпраці, Європейської судової мережі у кримінальних справах та Європейської прокуратури

  • Міжнародно-правові основи зовнішнього виміру простору свободи, безпеки та юстиції

  • Імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції відповідно до Європейської політики сусідства

  • Стратегічне партнерство та інші форми співробітництва ЄС з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Співробітництво ЄС з міжнародними організаціями у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Розділ 4. Шенгенське право

  • Поняття Шенгенського acquis Європейського союзу

  • Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва
  • Візова політика Європейського союзу

  • Співпраця держав-членів шенгенського простору в рамках Шенгенської та візової інформаційних систем

  • Розділ 5. Правове регулювання відносин України з Європейським союзом

  • Пріоритет прав особи

  • Самоврядування

  • Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України

  • Правові інструменти співпраці України з Євросоюзом

  • Політика східного партнерства Євросоюзу

  • Порядок денний асоціації між Україною та ЄС

  • План дій у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Правові засади асоціації України з Євросоюзом

  • Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу

  • Список скорочень