Поняття та зміст acquis Євросоюзу

Європейське право: право Європейського союзу

У доктрині європейського права під acquis зазвичай розуміють сукупність правових норм, судових рішень, доктринальних понять, рекомендацій, домовленостей тощо, які виникли за час існування європейських інтеграційних об'єднань і мають сприйматися країнами-претендентами на вступ до Євросоюзу беззастережно, тобто як те, що не може бути предметом переговорів. Зроблено також спробу дати класифікацію видів спільного доробку (acquis стосовно приєднання, інституційний acquis, acquis щодо асоціації з третіми країнами, acquis Європейського економічного простору).

Наведені приклади свідчать про те, що термін acquis у праві Євросоюзу використовується в неоднакових значеннях. Звертає на себе увагу той факт, що відповідно до всіх цих документів, судових рішень та доктрини до acquis, окрім норм договорів та постанов інститутів Євросоюзу, входять декларації та резолюції, ухвалені в рамках ЄС, тобто навіть такі акти, які не мають обов'язкового характеру. Також туди включено й практику Суду ЄС, хоча рішення цього органу не є джерелами права європейського інтеграційного об'єднання, зазначеними в установчих договорах про заснування та функціонування ЄС. Таким чином, виходить, що зміст acquis не співпадає з поняттям "право Євросоюзу" і може бути ототожненим з правопорядком об'єднання. З іншого боку, треба зазначити, що при визначенні змісту acquis інститути Євросоюзу, можливо, й не ставили перед собою завдання чітко окреслити його межі. І це не випадково. Річ у тому, що хоча за своєю суттю acquis вважається сталою сукупністю норм, яка повинна беззастережно визнаватися як державами-членами, так і країнами, що висловили бажання вступити до Євросоюзу, і тому не може бути змінена під час переговорів про вступ, насправді зміст "спільного доробку" постійно оновлюється. До нього, зокрема, додаються нові норми, як сталося з включенням до acquis у 1995 р. положень Шенгенських угод, або з нього виключаються постанови, що втратили свою чинність. З іншого боку, не всі загалом норми, що входять до "спільного доробку" Союзу, мають значення для країни-апліканта. Є й такі, що не стосуються певної країни, хоча вона в окремих випадках змушена погоджуватись на їхню обов'язковість для себе.

У зв'язку з цим можна говорити про внутрішній та зовнішній acquis. Якщо перший є основою правопорядку Євросоюзу, то другий може мати неоднаковий зміст залежно від рівня відносин Євросоюзу з третіми країнами.

Таким чином, концепція "спільного доробку" є достатньо гнучкою та розпливчатою. Зміст спільного доробку не є чимось сталим і постійно оновлюється. Ця гнучкість особливо помітна, коли йдеться про сприйняття acquis третіми країнами. Йдеться насамперед про країни, які мають відносини з Євросоюзом у формі асоціації або партнерства, оскільки тільки такі угоди передбачають зближення внутрішнього права таких країн з правом Євросоюзу. Проте найбільш важливим є те, що конкретний зміст "спільного доробку" для країн, які бажають укласти з ЄС міжнародні договори про співробітництво, визначається вже під час переговорів щодо укладання таких угод. Більше того, конкретний зміст acquis змінюється залежно від підходів Союзу до визначення рівня співробітництва сторін. Наприклад, при укладанні Угоди про ЄЕП, метою якої не є підготовка країн-учасниць до членства в Євросоюзі, було передбачено визнання асоційованими країнами 1 400 актів ЄС з усієї їх сукупності, які становили на той час "спільний доробок" співтовариства, тоді як у рамках відносин асоціації з метою підготовки країн Центральної та Східної Європи до вступу в Євросоюз було визначено лише 1 100 актів, головним чином у сфері регулювання внутрішнього ринку, ухвалення яких гарантує виконання асоційованими країнами правових передумов для приєднання до Євросоюзу. Проте в усіх випадках конкретний зміст "спільного доробку" Союзу, який повинні визнати треті країни в межах відносин, окреслених міжнародними угодами ЄС, визначають інститути Євросоюзу.

В українських правових документах термін acquis вперше був використаний у Програмі інтеграції України до Євросоюзу, схваленій Указом Президента від 14 вересня 2000 р. № 1072/2000. У ній сформульовано цілі та визначено пріоритети в просуванні України на шляху інтеграції до Євросоюзу на період до 2007 р. У зв'язку з цим Програма зобов'язувала Кабінет Міністрів України розробляти та щороку затверджувати план дій щодо реалізації визначених цим документом пріоритетних завдань. Складовою частиною плану мали стати заходи з гармонізації законодавства України з правом Євросоюзу. Програми та плани, розроблені органами виконавчої влади, мали узгоджуватись з цією Програмою.

Програма відносила до acquis правові та нормативні стандарти ЄС. Практично кожний з її економічних розділів включає список основних актів ЄС, які належать до acquis. При їхньому визначенні мали враховуватися досвід країн-кандидатів на вступ до Євросоюзу, а також необхідність досягнення критеріїв, що випливають з цілей валютного, економічного та політичного союзу держав- членів об'єднання і сформульовані Радою Євросоюзу в червні 1993 р. у м. Копенгагені. З аналізу положень Програми можна дійти висновку, що вона обмежувала "спільний доробок" головним чином економічним законодавством ЄС, що в цілому базується на положеннях статей 50 та 51 УПС. На наш погляд, такий підхід до визначення змісту acquis повністю відповідав інтересам України і міг повною мірою задовольнити її євроінтеграційні прагнення. Зосередження основної уваги на гармонізації законодавства в економічній сфері закладає засади для переходу у відносинах з Євросоюзом на новий етап, який передбачає підписання угоди про асоціацію та створення в її межах зони вільної торгівлі. Такий підхід також забезпечується наданням Україні з боку Євросоюзу необхідної допомоги у сфері гармонізації, що передбачено ст. 51.4 УПС.

Проте відсутність в Україні ефективного механізму гармонізації внутрішнього законодавства з правом Євросоюзу не сприяло реалізації Програми, що призвело до спроб доповнити її іншим документом, яким стала Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства ЄС, затверджена Законом України від 18 березня 2004 р. № 1629-IV.

У Розділі II Загальнодержавної програми acquis визначається як "правова система Європейського союзу, яка включає акти законодавства Європейського союзу (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ". До Загальнодержавної програми додавався перелік acquis у пріоритетних сферах адаптації, проте пізніше він був вилучений. Вже з цього визначення acquis випливає, що порівняно з Програмою інтеграції України до ЄС 2000 р. Загальнодержавна програма значно розширює зміст "спільного доробку", відповідно до якого повинні бути приведені закони України та інші нормативно-правові акти. Про це свідчить і список джерел acquis, який містить Загальнодержавна програма.

До джерел acquis Загальнодержавна програма відносить: Установчі договори про заснування європейських співтовариств (ЄС та Євратому) та Євросоюзу зі змінами, внесеними до них; Договір про злиття 1965 р.; акти про приєднання нових членів; акти інститутів Євросоюзу; міжнародні договори ЄС; загальні принципи права ЄС; загальні положення або принципи у сфері зовнішньої політики та політики безпеки; рішення Суду ЄС.

Наведений список далеко неповний і не в усьому коректний. Зокрема, в ньому відсутні такі джерела acquis, як акти представників держав-членів, які засідають у Раді Євросоюзу; міжнародні договори між державами-членами Євросоюзу, укладені в процесі імплементації положень установчих договорів; договори про бюджет 1970 та 1975 pp.; міжнародні звичаї, що склалися в процесі діяльності Євросоюзу; декларації та резолюції інститутів Євросоюзу тощо.

У Загальнодержавній програмі зроблено спробу охопити "спільний доробок" Євросоюзу в цілому. Вона вже не обмежується тільки нормами економічного права європейських інтеграційних об'єднань. У зв'язку з цим треба зауважити, що проблема полягає не в самому терміні acquis stricto sensu, тобто не в тому, чи можна або не можна його використовувати у законодавчих та інших нормативно-правових актах України, а в тому, як тлумачити зміст спільного доробку, тобто чи орієнтуватися на весь acquis Євросоюзу або тільки на ту його частину, яка охоплює право внутрішнього ринку об'єднання.

Таким чином, "спільний доробок" (acquis) можна визначити як сукупність правових норм, судових рішень, доктринальних понять, рекомендацій, домовленостей тощо, які виникли за час існування європейських інтеграційних об'єднань. Вони є основою правопорядку Євросоюзу і мають сприйматися беззастережно державами-членами та країнами-претендентами на вступ до Євросоюзу. Оскільки acquis стосується насамперед держав-членів та країн- претендентів на членство в Євросоюзі, то обов'язкове використання терміна acquis у широкому сенсі в українському законодавстві не є конче необхідним. Треба також враховувати й те, що зміст спільного доробку постійно змінюється. Тому важливою має стати допомога з боку Євросоюзу, особливо коли йтиметься про визначення змісту положень права Євросоюзу, з якими треба гармонізувати законодавство України. Треба також брати до уваги, що будь-які спроби дати в законодавстві України розширене тлумачення acquis вимагатимуть значних фінансових витрат на процес гармонізації. Вбачається, що для України поки що оптимальним є використання в нормативно-правових актах терміна "законодавство Євросоюзу", тієї частини спільного доробку Євросоюзу, яка охоплює практично всі акти європейських інтеграційних об'єднань, яким має відповідати українське законодавство в процесі реалізації Угоди про асоціацію та інших угод та домовленостей про співпрацю.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття та зміст acquis Євросоюзу“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Право зовнішніх зносин Європейського союзу

  • Договірна практика Євросоюзу

  • Поняття та зміст acquis Євросоюзу
  • Розділ 2. Спільні політики і напрямки діяльності Європейського союзу

  • Головні засади і цілі спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Інституційний механізм спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Правові акти ЄС у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки

  • Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС

  • Спільна торговельна політика Євросоюзу

  • Правове регулювання імпорту та експорту в ЄС

  • Захисні торговельні заходи ЄС

  • Правові основи здійснення торгівлі між Україною та ЄС

  • Правове регулювання секторальної торгівлі між Україною та ЄС

  • Розділ 3. Простір свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейського союзу

  • Поняття простору свободи, безпеки та юстиції у праві ЄС

  • Правове регулювання простору свободи Європейського союзу

  • Заходи, закріплені у праві ЄС, щодо функціонування спільної Європейської системи притулку

  • Правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю

  • Правові засади простору безпеки Європейського союзу

  • Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав-членів

  • Правові механізми співробітництва в рамках Європейського поліцейського офісу

  • Заснування та розвиток простору юстиції в рамках Європейського союзу

  • Заснування, функціонування та взаємодія Європейського бюро судової співпраці, Європейської судової мережі у кримінальних справах та Європейської прокуратури

  • Міжнародно-правові основи зовнішнього виміру простору свободи, безпеки та юстиції

  • Імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції відповідно до Європейської політики сусідства

  • Стратегічне партнерство та інші форми співробітництва ЄС з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Співробітництво ЄС з міжнародними організаціями у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Розділ 4. Шенгенське право

  • Поняття Шенгенського acquis Європейського союзу

  • Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва

  • Візова політика Європейського союзу

  • Співпраця держав-членів шенгенського простору в рамках Шенгенської та візової інформаційних систем

  • Розділ 5. Правове регулювання відносин України з Європейським союзом

  • Пріоритет прав особи

  • Самоврядування

  • Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України

  • Правові інструменти співпраці України з Євросоюзом

  • Політика східного партнерства Євросоюзу

  • Порядок денний асоціації між Україною та ЄС

  • План дій у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Правові засади асоціації України з Євросоюзом

  • Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу

  • Список скорочень