Правове регулювання простору свободи Європейського союзу

Європейське право: право Європейського союзу

Однак цей принцип не є абсолютним. Так, наприклад, якщо умови праці громадянам третіх країн, що мають статус тривалого проживання забезпечуються аналогічно до положень ч. 2 ст. 45 Лісабонського договору про функціонування ЄС, передбачених для громадян ЄС, то доступ до праці – є обмеженим.

Ще однією категорією іммігрантів, які отримують дозвіл на проживання в ЄС, але вже у виключному порядку, є жертви торгівлі людьми, які співпрацюють з компетентними органами влади. Порядок та умови видачі дозволу на проживання в ЄС для зазначених осіб встановлено Директивою Ради №2004/81 від 29 квітня 2004 р. Директива визначає умови надання дозволів на проживання для громадян третіх країн, які співпрацюють з відповідними органами у боротьбі з торгівлею людьми чи нелегальною імміграцією, навіть, якщо ці особи нелегально проникли на територію держави-члена ЄС.

Наступною групою заходів, які включає спільна політика ЄС у сфері легальної міграції, є заходи щодо об'єднання сім'ї. Директива Ради 2003/86 від 22 вересня 2003 р. визначає умови використання права об'єднання сім'ї громадянами третіх країн, які легально проживають на території держав-членів ЄС.

Директива 2003/86 встановлює мінімальні стандарти щодо об'єднання сім'ї. Це означає, що держави-члени мають право закріплювати у національному законодавстві вищі стандарти у сфері об'єднання сім'ї. Окрім цього, зазначена Директива не встановлює заборони на укладення ЄС (самостійно чи разом з державами-членами) угод, які забезпечують більш сприятливий режим щодо членів сім'ї громадян третіх країн.

Право на об'єднання мають члени сім'ї, до яких належать подружжя та їх неповнолітні діти. Для цих категорій осіб допуск до об'єднання є безумовним. Допуск до об'єднання інших категорій членів сім'ї (наприклад, батьки чи повнолітні діти) залежить від певних умов (зокрема відсутність належної сімейної підтримки у країні походження чи стан здоров'я).

Держави-члени зобов'язані надати членам сім'ї (заяву про об'єднання сім'ї яких задоволено) дозвіл на проживання терміном дії щонайменше на один рік. Члени сім'ї, що приєдналися, мають право на доступ до освіти, працевлаштування, професійної орієнтації та стажування.

Однак Директива 2003/86, будучи правовим інструментом запровадження спільного підходу до проблеми об'єднання сім'ї, залишає неврегульованими на рівні ЄС багато питань, що зумовлює необхідність звернення до національного права держав-членів ЄС. Більше того, зазначена Директива визначає низькі у порівнянні з міжнародними стандарти щодо права на об'єднання сім'ї, проте не обмежує можливості застосування державами-членами вищих стандартів відповідно до їх міжнародно-правових зобов'язань у сфері захисту прав людини.

Для забезпечення спільної політики у сфері легальної імміграції, на рівні ЄС прийнято єдині умови допуску громадян третіх країн в цілях навчання, обміну учнями, стажування та добровільного надання послуг.

Ці питання врегульовано Директивою 2004/114 від 13 грудня 2004 р., яка визначає умови допуску чотирьох категорій громадян третіх країн: студенти, учні, практиканти, працівники-добровольці.

Граничні терміни дозволів на проживання зазначених категорій осіб відрізняються: для студентів – від одного року, а для інших категорій осіб – не більше одного року. Директива 2004/114 передбачає право виключно студентів на працевлаштування чи ведення самостійної економічної діяльності.

Важливою складовою спільної політики ЄС у сфері легальної міграції є вироблення спільних підходів до трудової міграції.

З метою запровадження спільної прискореної процедури допуску працівників з кваліфікацією, в якій виникає потреба в ЄС, прийнято Директиву 2009/50 про умови в'їзду та проживання громадян третіх країн у цілях висококваліфікованого працевлаштування ("Голуба карта ЄС"),

Якщо заявник задовольняє всі умови в'їзду (наявність трудового контракту або запрошення на роботу; чинних дорожніх документів; документа, що засвідчує страхування здоров'я тощо), компетентні органи приймаючої держави-члена приймають рішення про надання цій особі "Голубої карти ЄС". Термін чинності останньої становить від одного до чотирьох років з можливістю поновлення.

Відповідно до Директиви 2009/50 на власників "Голубої карти ЄС" поширюється принцип "однакового ставлення" з громадянами приймаючої держави-члена щодо: умов праці; свободи об'єднання; освіти стажування та визнання кваліфікації; соціального захисту та пенсій; доступу до товарів та послуг. А після завершення вісімнадцятимісячного терміну проживання у приймаючій державі-члені власник "Голубої карти ЄС" має право переїхати до іншої держави-члена в цілях висококваліфікованого працевлаштування.

У грудні 2011 р. прийнято Директиву про єдиний дозвіл, яка запроваджує єдиний дозвіл на проживання та працевлаштування в ЄС, а також закріплює для працівників, які не є громадянами ЄС, але законно проживають в ЄС спільний перелік прав, що базуються на принципі рівності з громадянами приймаючої держави-члена.

Ефективність спільної імміграційної політики ЄС, у значній мірі, залежить від рівня інтеграції іммігрантів у всі сфери суспільного життя приймаючої держави-члена. 19 листопада 2004 р. Радою з питань юстиції та внутрішніх справ було прийнято Резолюцію про Спільні базові принципи інтеграції іммігрантів в ЄС, зокрема повага до цінностей ЄС; знання мови, історії та інституцій приймаючої держави; освіта; доступ до інституцій, публічних та приватних товарів і послуг; взаємодія між громадянами держави-члена та іммігрантами тощо.

Інтеграційна політика ЄС базується на двох фундаментальних принципах. По-перше, відповідальність за вироблення та імплементацію інтеграційної політики лежить на державах-членах. По-друге, відповідно до глобального підходу, інтеграційний аспект має бути присутній у всіх сферах суспільного життя.

Існує тісний взаємозв'язок між спільними політиками у сфері легальної та нелегальної імміграції.

У липні 2006 р. Комісія представила Повідомлення про пріоритети політики у сфері боротьби з нелегальною імміграцією громадян третіх країн.

Пріоритетними сферами в Повідомленні 2006 р. визначено: співробітництво з третіми країнами; безпека кордонів; менеджмент зовнішніх кордонів; безпечні дорожні документи та документи, які засвідчують особу; боротьба з торгівлею людьми; боротьба з нелегальним працевлаштуванням; політика повернення; удосконалення обміну інформацією.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правове регулювання простору свободи Європейського союзу“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Право зовнішніх зносин Європейського союзу

  • Договірна практика Євросоюзу

  • Поняття та зміст acquis Євросоюзу

  • Розділ 2. Спільні політики і напрямки діяльності Європейського союзу

  • Головні засади і цілі спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Інституційний механізм спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС

  • Правові акти ЄС у сфері спільної зовнішньої політики і політики безпеки

  • Правові засади спільної політики безпеки і оборони ЄС

  • Спільна торговельна політика Євросоюзу

  • Правове регулювання імпорту та експорту в ЄС

  • Захисні торговельні заходи ЄС

  • Правові основи здійснення торгівлі між Україною та ЄС

  • Правове регулювання секторальної торгівлі між Україною та ЄС

  • Розділ 3. Простір свободи, безпеки та юстиції в рамках Європейського союзу

  • Поняття простору свободи, безпеки та юстиції у праві ЄС

  • Правове регулювання простору свободи Європейського союзу
  • Заходи, закріплені у праві ЄС, щодо функціонування спільної Європейської системи притулку

  • Правові основи політики ЄС у сфері прикордонного контролю

  • Правові засади простору безпеки Європейського союзу

  • Регламентація правом ЄС співпраці поліцейських, митних та інших компетентних органів держав-членів

  • Правові механізми співробітництва в рамках Європейського поліцейського офісу

  • Заснування та розвиток простору юстиції в рамках Європейського союзу

  • Заснування, функціонування та взаємодія Європейського бюро судової співпраці, Європейської судової мережі у кримінальних справах та Європейської прокуратури

  • Міжнародно-правові основи зовнішнього виміру простору свободи, безпеки та юстиції

  • Імплементація компонентів свободи, безпеки та юстиції відповідно до Європейської політики сусідства

  • Стратегічне партнерство та інші форми співробітництва ЄС з третіми державами у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Співробітництво ЄС з міжнародними організаціями у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Розділ 4. Шенгенське право

  • Поняття Шенгенського acquis Європейського союзу

  • Співробітництво держав-членів шенгенського простору у сфері прикордонного співробітництва

  • Візова політика Європейського союзу

  • Співпраця держав-членів шенгенського простору в рамках Шенгенської та візової інформаційних систем

  • Розділ 5. Правове регулювання відносин України з Європейським союзом

  • Пріоритет прав особи

  • Самоврядування

  • Правопорядок Євросоюзу та правопорядок України

  • Правові інструменти співпраці України з Євросоюзом

  • Політика східного партнерства Євросоюзу

  • Порядок денний асоціації між Україною та ЄС

  • План дій у сфері свободи, безпеки та юстиції

  • Правові засади асоціації України з Євросоюзом

  • Гармонізація законодавства України з правом Євросоюзу

  • Список скорочень