• недобросовісної конкуренції та обмежувальної ділової практики;
• інтелектуальної власності.
Таким чином, держави беруть на себе зобов'язання не просто узгодити чи гармонізувати норми, що стосуються торгівлі, але й уніфікувати їх, тобто фактично створити ідентичні норми.
Пунктом 2. ст. 2 згаданої вище угоди передбачено співпрацю країн-членів у роз'ясненні та уточненні положень, які стосуються реформування законодавства, а п. З передбачено контроль за правозастосовною практикою і забезпеченням однакового здійснення методів:
• встановлення надійних механізмів контролю за недопущенням несанкціонованого реекспорту товарів у треті країни;
• здійснення платіжно-розрахункових відносин з торговельних та неторговельних операцій на двосторонній та багатосторонній основі;
• застосування єдиного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків щодо третіх країн;
• зближення економічних умов господарювання;
• ведення митної статистики зовнішньої торгівлі;
• здійснення надійного митного контролю на зовнішніх митних кордонах Договірних Сторін.
Керуючись зазначеним, держави зобов'язуються однаково тлумачити норми законодавства, однаково застосовувати їх, а також забезпечувати однакові методи митного контролю та однаково регулювати торгово-економічні відносини з третіми країнами.
Аналогічні положення містяться в Угоді про Митний союз між РФ та Республікою Білорусь від 6 січня 1995 р. У статті 3 цієї угоди визначаються основні принципи, на яких будується Митний союз: а) наявність єдиної митної території держав-учасниць Митного союзу. Формування єдиної митної території, здійснюватиметься шляхом:
• скасування в торгівлі між державами Договірних Сторін мит та зборів, які мають еквівалентну дію, а також кількісних обмежень;
• запровадження та застосування у відносинах з третіми країнами однакового торгового режиму, спільних митних тарифів та заходів нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі;
• формування механізму взаємовідносин Митного союзу з третіми державами та міжнародними організаціями на основі положень Угоди між Урядом РФ та Урядом Республіки Білорусь про єдиний порядок регулювання зовнішньоекономічної діяльності від 12 квітня 1994 р.;
• б) наявність однотипного механізму регулювання економіки, який базується на ринкових принципах господарювання та уніфікованому законодавстві.
Тобто передбачається здійснення єдиної зовнішньоекономічної та торгової політики, а також валютної політики, що наближує Митний союз, за його суттю, до такої форми міжнародної економічної інтеграції, як економічний та валютний союз, які передбачають делегування певних суверенних прав, міждержавному об'єднанню, представленому спільними органами. Створення такого органу передбачено ст. З Угоди про митний союз.
Зміни торгового режиму з третіми країнами, а також інші заходи, як наприклад, запровадження чи скасування тимчасових обмежень, повинні застосовуватись державами спільно (п. 2. ст. 2).
Варто також зазначити, що держави-учасниці Митного союзу не є рівноправними учасниками, оскільки голоси в Комісії Митного союзу розподіляються нерівномірно. Відповідно до ст. 7 Договору про Комісію Митного союзу від 6 жовтня 2007 р., голоси між державами-учасницями розподіляються таким чином: Російська Федерація – 57, Республіка Білорусь – 21,5, Республіка Казахстан – 21,5.
Таким чином, більшість голосів у Комісії Митного союзу належить Росії, а інші держави лише за умови однакового голосування можуть заблокувати її рішення, оскільки для прийняття рішення необхідна кваліфікована більшість у 2/3 голосів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Європейське право: право Європейського союзу» автора Муравйов В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правові основи здійснення торгівлі між Україною та ЄС“ на сторінці 3. Приємного читання.
