Розділ «2.5. Стратегія як методологія роботи з невідомим»

Невизначеність є елементом порядку, тільки іншого типу. Вона потребує іншого рівня інструментарію управління нею, але це у принципі можливо. Сьогодні розробляються системи введення в хаос*38. Менше уваги надається зворотним схемам – систематиці боротьби із заколотами. Винятком є книга Дж. Шарпа і Б. Дженкінса "Анти-путч"*39.

*38: { Luttwak Е. Coup d'etat. – Cambridge: Mass., 1979.}

*39: { Sharp G., Jenkins B. The anti-coup. – Boston, 2003. }

Хаос є невідомістю, але тільки для тієї сторони, що так його і трактує, відмовляючись від втручання. Подолання хаосу потребує серйозного інтелектуального і матеріального ресурсу. Власне кажучи, у бізнесі для цього вже розроблено кризовий менеджмент. Хаос як порядок з перевагою невизначеності потребує особливого типу стратегій. Ці стратегії принципово відрізняються від стратегій стандартного типу.

Як приклад можна розглянути операції з підтримання миру, до яких зараз залучено багато країн. Виникає складний об'єкт, що має безліч проекцій, головною з яких стає незвичайне поєднання мирного і воєнного компонентів. Ускладнення цього об'єкта можемо бачити на прикладі вимог до розвідки для такого роду операцій*40:

· *40: { Siegel A.B. Information, analysis, intelligence: a critical challenge for 21st century operations // www.capitol.northgrum.com.}

· проблеми цивільного сектора: зміни в цивільному секторі критичні для воєнних операцій, чого немає в звичайних воєнних діях;

· нові партнери і джерела: як військова сила не працює ізольовано від "цивільно-воєнної" інтервенції, так і розвідка не працює ізольовано від інших сил;

· численні партнери і джерела: на додаток до якісних змін виявляються і кількісні зміни.

Тут виникає включення абсолютно нових параметрів, що призводить до принципового ускладнення об'єкта (військові прагнуть керувати цивільними об'єктами). У принципі підключення все нових типів об'єктів створює ситуацію багатовимірності, оскільки кожний з цих об'єктів грає за власними правилами: у військових – свої, у цивільних – свої. Кожний з наявних об'єктів уже не може жити за старими законами, а нові не формуються, оскільки інерція об'єкта потребує дій за старими схемами. Через новизну середовища об'єкти опиняються в стресовій ситуації. І багато в чому ця загальна зміна характерна для сучасного світу.

Ще одним подібним прикладом може бути перетинання інформації та економіки, що привело до виникнення інформаційної економіки, економіки на базі знань. У Нобелівській лекції Дж. Стігліц каже: "Інформаційна економіка вже несе в собі істотні наслідки того, як ми думаємо про економічну політику, і матиме ще більший вплив у майбутньому. Світ безперечно є складнішим, ніж пропонують наші прості і навіть ускладнені моделі"*41.

*41: { Stiglitz J.E. Information and the change in the paradigm in economics // www3.gsb.coliunbia.edu.}

Подолання хаосу базується на принципах поступового відвойовування порядку в критичних сферах. Однак рішення в цьому випадку приймаються дуже складно, оскільки передбачають можливі істотні втрати в інших сферах. Падіння СРСР (як і будь-який інший подібний приклад) дуже чітко демонструє брак такої стратегії. Хаос, що вводився, поступово знищував старі інституції, які одна за одною відмовлялися чинити опір. Усі вони утримували порядок на своїй території, щоб потім раптово відмовитися від цього.

Хаос – це іносистема, яка утруднює роботу основної системи.

Невизначеність сьогодні перестала бути тим страшним фактором, якого слід всіма силами уникати. Невизначеність, ставши об'єктом досліджень, набула рис керованості, тим самим ставши одним з компонентів, які беруться до уваги в стратегічному аналізі. Нові типи загроз породили потребу інструментарію нового типу, який в результаті й удалося виробити. Але головним усе ж є принципова зміна погляду, типу чи формату мислення, в результаті чого вдалося тим чи іншим чином "заарканити" невизначеність. Подальші дослідження дадуть нове розуміння інструментарію для роботи з невідомістю.