Розділ «7.3. Е-уряд як складова програми "е-Європа"»

Інформаційна політика

Як зазначається у Декларації 1999 року Європейського Союзу, "істинно демократичне інформаційне суспільство, засноване на фундаментальних цінностях Ради Європи, може бути побудоване за наявності основ політики, яка заохочує доступ і участь, компетентність і підготовленість, творчість і різноманіття та забезпечує відповідний захист"*121.

*121: { Декларация о европейской политике в области новых информационных технологий (Будапешт, 6-7 мая 1999 г.)}

Отже, держави мають щодо доступу до нових інформаційних технологій і участі в них:

· сприяти максимально широкому доступу усіх до нових інформаційних і комунікаційних послуг, наприклад, шляхом створення широкої мережі пунктів доступу в громадських місцях;

· надати можливість усім особам відігравати більш активну роль у житті суспільства на національному, регіональному і місцевому рівнях за допомогою використання нових інформаційних технологій з метою забезпечення безперешкодного доступу до інформації про місцеві, регіональні і національні адміністративні і юридичні служби та прямих зв'язків з ними; забезпечувати доступ до офіційних текстів місцевих, регіональних й національних законів і нормативних актів, міжнародних договорів і рішень національних і міжнародних судових органів;

· заохочувати вільний обмін інформацією, думками й ідеями з використанням нових інформаційних технологій; заохочувати розробку і виробництво матеріалів культурного й освітнього призначення та їх широке поширення;

· заохочувати ефективне міжнародне співробітництво з метою реалізації переваг розширення доступу і збільшення прозорості; сприяти створенню рівних можливостей використання нових інформаційних технологій усіма європейськими країнами.

Аналізуючи ініціативи Європейського Союзу щодо розвитку і впровадження програми "е-Європа" можна відокремити такі етапи їх здійснення.

1. Вони вперше були проголошені Європейською Комісією у грудні 1999 року у зв'язку з розвитком європейської мережі. Доповнюючи програму "е-Європа", Комісія також представила офіційне повідомлення "Стратегії роботи в інформаційному суспільстві" у січні 2000 року. Були також розглянуті керівні принципи відкритої економічної політики. Проголошено курс на забезпечення відповідної економічної політики, наголошуючи на необхідність кращого функціонування ринків капіталу і більш конкурентної продукції щодо сприятливих інновацій.

2. Наступним кроком щодо програми "е-Європа" держав-членів, Європейського Парламенту і провідних діячів Комісії стало написання Прогресивної доповіді до засідання Лісабонської Європейської Наради у березні 2000 року. На цьому саміті голови держав і урядів зобов'язалися здійснити низку заходів, включаючи визначення дати початку програми "е-Європа". Було також відзначено, що прагнення Європи полягає у розвитку більш конкурентоспроможної та динамічної економіки у світі. Це визнання зумовило невідкладну потребу для Європи якнайшвидше використати можливості нової економіки та, зокрема, економіки Інтернету. Для досягнення цієї мети голови держав та урядів запросили Раду Європи та Європейську Комісію розробити "зрозумілий (досяжний) план дій "е-Європа"... використовуючи відкритий метод координації, заснований на акцентуванні уваги на підтримуванні національних ініціатив, узгоджених з останніми ініціативами щодо "е-Європи" Ради Європи, а також їхнім офіційним повідомленням "Стратегії роботи в інформаційному суспільстві"*122.

*122: { eEurope — impacts and priorities. A communication to the Spring European Council in Stockholm, 23—24 March 2001.}

3. Відповідно до цих рішень Комісія адаптувала Проект Плану дій "е-Європа 2002" на 24 травня 2000 року. Цей проект був обговорений з державами-членами, а також були узгоджені їхні позиції на Фейрівській Раді Європи 19–20 червня 2000 року.

4. Міністри державних служб зустрілися в Страсбурзі в листопаді 2000 року і адаптували резолюцію з електронного уряду. Робоча група дійшла висновку щодо впливу е-уряду на структури і системи державного управління; потенційно ця пропозиція стосувалася взаємодії між громадянами і бізнесом і підтримки пан-європейських електронних служб.

5. Робоча програма була підготовлена для адаптації у першій половині 2001 р. Комісія активно включилася у здійснення цих ініціатив. Крім того, е-уряд став одним із пріоритетів при розгляді вступу до Європейського Союзу країн-кандидатів, які мають адаптувати своє державне управління відповідно до нього.

Для довідки. Конференція міністрів країн Центральної та Східної Європи у Варшаві у травні 2000 р. прийняла рішення про розробку програми, подібної до програми "е-Європа", з метою продемонструвати політичне зобов'язання та добру волю країн – кандидатів до Європейського Союзу щодо завдань, що є змістом цієї програми. До співпраці з розробки програми країн-кандидатів було запрошено також уряди Кіпру, Мальти та Туреччини. Спільна програма цих країн, що отримала назву "Електронна Європа Плюс", була проголошена у червні 2001 року.

6. На самміті в Севільї у червні 2002 року було розглянуто наступний "План дій "е-Європа 2005".


План дій "е-Європа 2002"


Зупинимося більш детально на розгляді основних аспектів зазначеного Плану дій "е-Європа". Так, мета цього Плану дій полягає у визначенні необхідних заходів щодо реалізації Програми "е-Європа", включаючи 11 сфер, де на європейському рівні мають бути внесені відповідні зміни та доповнення. Як результат, дії мають фокусуватися на трьох основних об'єктах.

1. Дешевий, швидкий, безпечний Інтернет:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інформаційна політика» автора Поченцов Г.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „7.3. Е-уряд як складова програми "е-Європа"“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

  • Розділ 2. ІНФОРМАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ

  • 2.2. Інформаційні стратегії в різних сферах життєдіяльності

  • 2.3. Основні прояви стратегій

  • 2.4. Стратегія як нетактика

  • 2.5. Стратегія як методологія роботи з невідомим

  • 2.6. Стратегічні виклики Україні

  • 2.7. Стратегічні наслідки розвитку інформаційних технологій для військової справи

  • Література

  • Розділ 3. ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

  • 3.3. Американський досвід розвитку національної інформаційної інфраструктури

  • 3.4. Канадський досвід побудови інформаційної магістралі

  • 3.5. Інформаційна політика Європейського Союзу щодо побудови інформаційного суспільства

  • Література

  • Розділ 4. ДЕРЖАВНА ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ

  • 4.2. Державна інформаційна політика України та шляхи її вдосконалення

  • 4.3. Центральні органи державної влади України в галузі інформації

  • 4.4. Концепції державної інформаційної політики

  • Література

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

  • 5.4. Законодавство про дифамацію

  • 5.5. Основні проблеми правового регулювання мережі Інтернет

  • Література

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ

  • Розділ 7. ЕЛЕКТРОННИЙ УРЯД: ПРОБЛЕМИ ТА ПРІОРИТЕТИ

  • 7.2. Досвід створення електронного уряду в США

  • 7.3. Е-уряд як складова програми "е-Європа"
  • 7.4. Електронний уряд Великої Британії

  • 7.5. Перешкоди на шляху до електронного уряду (проблеми цифрової нерівності)

  • 7.6. Російський проект електронного уряду

  • 7.7. Основні аспекти формування електронного уряду України

  • Література

  • Розділ 8. ІНФОРМАЦІЙНІ ВІЙНИ

  • 8.3. Пропагандистські дії в XX столітті

  • 8.4. Комунікативні складові психологічної/ інформаційної операції

  • 8.5. Інформаційні війни у структурі сучасних цивілізацій

  • 8.6. Інформаційна асиметрія у формуванні інформаційного простору

  • Література