Розділ «8.4. Комунікативні складові психологічної/ інформаційної операції»

Інформаційна політика

Психологічна/інформаційна операція – це насамперед комунікація, тому нас цікавлять типи комунікативних процесів, що найбільш ефективно слугують її цілям. Г. Джоветт і В. О'Доннелл визначають пропаганду як маніпуляцію символічним оточенням, яка може мати місце без фізичного оточення, так і з його допомогою*172. В останньому випадку ми маємо варіант впливу нових комунікативних технологій на сутність пропаганди, тобто зміна умов передачі повідомлень формує ті чи інші характеристики самого повідомлення. На цю тему писав і Ю. Лотман, коли розмірковував над проблемою перекладу текстів, написаних різними мовами культури. За такого перекодування завжди залишається частка, що не піддається перекладу, і саме вона найбільш вдало відтворює сутність цього типу комунікативного каналу.

*172: { Jowett G.S., O'Donnell V. Propaganda and persuasion. – Newbury Park, 1992. – P. 157.}

Якщо ми акцентуємо увагу на комунікативних характеристиках психологічної операції, то представники інших професійних сфер будуть бачити в ній риси важливі для себе. Саме так писав Д. Маклахан про першого керівника організації, що передувала ЦРУ, У. Донована: "У 1939 році Донован сказав, що, як він гадає, "те, що ми зараз називаємо незвичною або психологічною війною", посяде важливе місце в майбутніх битвах. Донован вважав, що таку незвичну війну можуть організувати (і керувати нею) тільки розвідувальні органи. Це забезпечило би збереження таємниці, надходження необхідних грошових засобів і захист від політичних нападів й галасу в пресі, а також надало би можливість самому Доновану стати на чолі цієї справи"*173. Уже в 1940 р. Держдепартамент повинен був за допомогою посольств забезпечити збір інформації серед іншого з таких питань: моральний дух (військових, керівників, цивільного населення); чутки; ефективність англійської пропаганди (кількість тих, хто слухає передачі, якість прийому і подібне), основні настрої (наприклад, невдоволення війною, страх перед США і подібне).

*173: { Маклахан Д. Тайны английской разведки (1939–1945). – М., 1971. – С. 235.}

Але військові інтереси час від часу виходять на суто комунікативні аспекти цієї справи. 10 червня 1941р. У. Донован звернувся до президента з меморандумом, де йшлося про таке: "В сучасній війні є ще один елемент, тобто психологічний вплив на моральний дух населення країни. В цьому важлива роль належить радіо. Використання радіо як зброї, до чого ефективно вдається Німеччина, має удосконалюватися". Один із засновників і керівників ЦРУ А. Даллес у своїй книзі з мистецтва розвідки*174 розглядає різні варіанти політичної дезінформації, які будуються не лише на гарній аналітиці, а й на чіткому знанні законів комунікативного впливу.

*174: { Даллес А. Искусство разведки. – М., 1992.}

Важливою складовою психологічної операції є інша аудиторія, зазвичай за визначенням це завжди аудиторія за межами своєї країни. На цьому обов'язково наголошується у відповідних визначеннях. Наприклад: "Організація для "міжнародних комунікацій" означає організацію в одній країні для комунікацій або зі світом в цілому, або з окремою аудиторією в іншій країні"*175. Оскільки це інша аудиторія ми гірше знаємо її мову і культуру. Інколи, вважаючи, що знаємо, ми отримуємо негативні результати через реальне незнання. Наприклад, польовий статут із психологічних операцій США говорить про використання під час війни у В'єтнамі туза пік, що для західної культури є символом смерті. Але це було помилкою, бо цей символ в східній культурі такого значення не має. Або такий приклад, як листівки, що писалися недосконалою японською мовою, що викликала посмішки на першому етапі психологічної війни тихоокеанської операції*176. Дія подібних міжнародних комунікацій може спрямовуватися як на індивідуальну, так і на масову свідомість. Існують операції з дистанційного впливу на лідера, що дає змогу досягати максимальної точності в комунікації. Це стає можливим завдяки детальному знанню цієї особи та її каналів комунікації. З іншого боку, масова свідомість як особливий об'єкт теж підлягає точному та об'єктивному вимірюванню. Успіх психологічної операції залежить від точності цього дослідження.

*175: { Military propaganda. Psychological warfare and operations. – New York, 1982. – P. 55.}

*176: { Gilmore A. You can't fight tanks with bayonets. Psychological warfare against the Japanese army in the Southwest Pacific. – Lincoln etc., 1998.}

У межах психологічних операцій нас будуть цікавити два варіанти інформаційних дій:

· уведення характеристик;

· заміна характеристик.

Уведення характеристик полегшується тоді, коли йдеться про "нішу", яка ще не заповнена масовою свідомістю. За міна характеристик – значно складніший процес, оскільки це вже варіант конкурентної комунікації, коли одна інтерпретація ситуації повинна витиснути іншу. Заміну характеристик ми можемо проілюструвати темами, які під час війни у В'єтнамі були найбільш значущими і за допомогою яких схиляли до дезертирства солдатів*177. З погляду нашого дослідження війну як патріотичний об'єкт, з одного боку, можна подати як об'єкт індивідуальний, сімейний, з іншого (у відсотках):

*177: { Bairdain E.F. and Б.М. Effectiveness of psyop messages: a foundation study // Military propaganda Psychological warfare and operations. – New York. – 1982. – P. 252.}

Тема листівкиВ'єтконг (100 осіб)Північнов'єтнамська армія (100 осіб)
Сім'я1710
Смерть1516
Заклик до дезертирства812
Труднощі6
Шанси на нове життя4
Безглуздість жертв4
Інші212
Разом5650

Результати таких досліджень періоду корейської війни були неточними оскільки досліджувався лише один комунікативний канал (листівки), тільки один тип аудиторії (військовий противник), спеціалісти з психологічних операцій отримували результати із запізненням*178. Також слід зазначити, що в 1969 р. лише ЦРУ і військове розвідувальне агентство були єдиними джерелами таких відомостей для відкритих програм з психологічних операцій.

*178: { Katz P.P. Exploiting psyop intelligence sources // Military propaganda Psychological warfare and operations. – New York, 1982.}

Типи характеристик, що вводяться, визначаються за трьома основними складниками комунікативного процесу – цільовою аудиторією, ключовим повідомленням і за каналом комунікації. При цьому, ключовий комунікатор (або лідер громадської думки) також є, на нашу думку, елементом каналу, оскільки досить серйозно пов'язаний з ним. Дослідники виділяють два типи ключових комунікаторів: універсальні, пов'язані з усіма каналами, та специфічні, пов'язані з конкретним каналом.

Повідомлення має відповідати особистісним потребам одержувача інформації. Наприклад, під час другої світової війни пропагандисти передавали німецьким солдатам таке повідомлення: "Чи не краще використати мою хоробрість і силу для власного життя, коли Німеччину реабілітують після війни?"*179 Повідомлення також не повинно атакувати, воно має розмовляти з аудиторією її мовою, визнавати хоробрість і професіоналізм солдатів супротивника. При цьому слід наголошувати на неминучості своєї перемоги і обов'язковій поразці противника.

*179: { Katz P.P. Tactical psyop in support of combat operations // Military propaganda Psychological warfare and operations. – New York, 1982. – P. 43.}

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інформаційна політика» автора Поченцов Г.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „8.4. Комунікативні складові психологічної/ інформаційної операції“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

  • Розділ 2. ІНФОРМАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ

  • 2.2. Інформаційні стратегії в різних сферах життєдіяльності

  • 2.3. Основні прояви стратегій

  • 2.4. Стратегія як нетактика

  • 2.5. Стратегія як методологія роботи з невідомим

  • 2.6. Стратегічні виклики Україні

  • 2.7. Стратегічні наслідки розвитку інформаційних технологій для військової справи

  • Література

  • Розділ 3. ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

  • 3.3. Американський досвід розвитку національної інформаційної інфраструктури

  • 3.4. Канадський досвід побудови інформаційної магістралі

  • 3.5. Інформаційна політика Європейського Союзу щодо побудови інформаційного суспільства

  • Література

  • Розділ 4. ДЕРЖАВНА ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ

  • 4.2. Державна інформаційна політика України та шляхи її вдосконалення

  • 4.3. Центральні органи державної влади України в галузі інформації

  • 4.4. Концепції державної інформаційної політики

  • Література

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

  • 5.4. Законодавство про дифамацію

  • 5.5. Основні проблеми правового регулювання мережі Інтернет

  • Література

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ

  • Розділ 7. ЕЛЕКТРОННИЙ УРЯД: ПРОБЛЕМИ ТА ПРІОРИТЕТИ

  • 7.2. Досвід створення електронного уряду в США

  • 7.3. Е-уряд як складова програми "е-Європа"

  • 7.4. Електронний уряд Великої Британії

  • 7.5. Перешкоди на шляху до електронного уряду (проблеми цифрової нерівності)

  • 7.6. Російський проект електронного уряду

  • 7.7. Основні аспекти формування електронного уряду України

  • Література

  • Розділ 8. ІНФОРМАЦІЙНІ ВІЙНИ

  • 8.3. Пропагандистські дії в XX столітті

  • 8.4. Комунікативні складові психологічної/ інформаційної операції
  • 8.5. Інформаційні війни у структурі сучасних цивілізацій

  • 8.6. Інформаційна асиметрія у формуванні інформаційного простору

  • Література