Розділ «8.4. Комунікативні складові психологічної/ інформаційної операції»

Психологічна/інформаційна операція – це насамперед комунікація, тому нас цікавлять типи комунікативних процесів, що найбільш ефективно слугують її цілям. Г. Джоветт і В. О'Доннелл визначають пропаганду як маніпуляцію символічним оточенням, яка може мати місце без фізичного оточення, так і з його допомогою*172. В останньому випадку ми маємо варіант впливу нових комунікативних технологій на сутність пропаганди, тобто зміна умов передачі повідомлень формує ті чи інші характеристики самого повідомлення. На цю тему писав і Ю. Лотман, коли розмірковував над проблемою перекладу текстів, написаних різними мовами культури. За такого перекодування завжди залишається частка, що не піддається перекладу, і саме вона найбільш вдало відтворює сутність цього типу комунікативного каналу.

*172: { Jowett G.S., O'Donnell V. Propaganda and persuasion. – Newbury Park, 1992. – P. 157.}

Якщо ми акцентуємо увагу на комунікативних характеристиках психологічної операції, то представники інших професійних сфер будуть бачити в ній риси важливі для себе. Саме так писав Д. Маклахан про першого керівника організації, що передувала ЦРУ, У. Донована: "У 1939 році Донован сказав, що, як він гадає, "те, що ми зараз називаємо незвичною або психологічною війною", посяде важливе місце в майбутніх битвах. Донован вважав, що таку незвичну війну можуть організувати (і керувати нею) тільки розвідувальні органи. Це забезпечило би збереження таємниці, надходження необхідних грошових засобів і захист від політичних нападів й галасу в пресі, а також надало би можливість самому Доновану стати на чолі цієї справи"*173. Уже в 1940 р. Держдепартамент повинен був за допомогою посольств забезпечити збір інформації серед іншого з таких питань: моральний дух (військових, керівників, цивільного населення); чутки; ефективність англійської пропаганди (кількість тих, хто слухає передачі, якість прийому і подібне), основні настрої (наприклад, невдоволення війною, страх перед США і подібне).

*173: { Маклахан Д. Тайны английской разведки (1939–1945). – М., 1971. – С. 235.}

Але військові інтереси час від часу виходять на суто комунікативні аспекти цієї справи. 10 червня 1941р. У. Донован звернувся до президента з меморандумом, де йшлося про таке: "В сучасній війні є ще один елемент, тобто психологічний вплив на моральний дух населення країни. В цьому важлива роль належить радіо. Використання радіо як зброї, до чого ефективно вдається Німеччина, має удосконалюватися". Один із засновників і керівників ЦРУ А. Даллес у своїй книзі з мистецтва розвідки*174 розглядає різні варіанти політичної дезінформації, які будуються не лише на гарній аналітиці, а й на чіткому знанні законів комунікативного впливу.

*174: { Даллес А. Искусство разведки. – М., 1992.}

Важливою складовою психологічної операції є інша аудиторія, зазвичай за визначенням це завжди аудиторія за межами своєї країни. На цьому обов'язково наголошується у відповідних визначеннях. Наприклад: "Організація для "міжнародних комунікацій" означає організацію в одній країні для комунікацій або зі світом в цілому, або з окремою аудиторією в іншій країні"*175. Оскільки це інша аудиторія ми гірше знаємо її мову і культуру. Інколи, вважаючи, що знаємо, ми отримуємо негативні результати через реальне незнання. Наприклад, польовий статут із психологічних операцій США говорить про використання під час війни у В'єтнамі туза пік, що для західної культури є символом смерті. Але це було помилкою, бо цей символ в східній культурі такого значення не має. Або такий приклад, як листівки, що писалися недосконалою японською мовою, що викликала посмішки на першому етапі психологічної війни тихоокеанської операції*176. Дія подібних міжнародних комунікацій може спрямовуватися як на індивідуальну, так і на масову свідомість. Існують операції з дистанційного впливу на лідера, що дає змогу досягати максимальної точності в комунікації. Це стає можливим завдяки детальному знанню цієї особи та її каналів комунікації. З іншого боку, масова свідомість як особливий об'єкт теж підлягає точному та об'єктивному вимірюванню. Успіх психологічної операції залежить від точності цього дослідження.

*175: { Military propaganda. Psychological warfare and operations. – New York, 1982. – P. 55.}

*176: { Gilmore A. You can't fight tanks with bayonets. Psychological warfare against the Japanese army in the Southwest Pacific. – Lincoln etc., 1998.}

У межах психологічних операцій нас будуть цікавити два варіанти інформаційних дій:

· уведення характеристик;

· заміна характеристик.

Уведення характеристик полегшується тоді, коли йдеться про "нішу", яка ще не заповнена масовою свідомістю. За міна характеристик – значно складніший процес, оскільки це вже варіант конкурентної комунікації, коли одна інтерпретація ситуації повинна витиснути іншу. Заміну характеристик ми можемо проілюструвати темами, які під час війни у В'єтнамі були найбільш значущими і за допомогою яких схиляли до дезертирства солдатів*177. З погляду нашого дослідження війну як патріотичний об'єкт, з одного боку, можна подати як об'єкт індивідуальний, сімейний, з іншого (у відсотках):

*177: { Bairdain E.F. and Б.М. Effectiveness of psyop messages: a foundation study // Military propaganda Psychological warfare and operations. – New York. – 1982. – P. 252.}

Результати таких досліджень періоду корейської війни були неточними оскільки досліджувався лише один комунікативний канал (листівки), тільки один тип аудиторії (військовий противник), спеціалісти з психологічних операцій отримували результати із запізненням*178. Також слід зазначити, що в 1969 р. лише ЦРУ і військове розвідувальне агентство були єдиними джерелами таких відомостей для відкритих програм з психологічних операцій.

*178: { Katz P.P. Exploiting psyop intelligence sources // Military propaganda Psychological warfare and operations. – New York, 1982.}

Типи характеристик, що вводяться, визначаються за трьома основними складниками комунікативного процесу – цільовою аудиторією, ключовим повідомленням і за каналом комунікації. При цьому, ключовий комунікатор (або лідер громадської думки) також є, на нашу думку, елементом каналу, оскільки досить серйозно пов'язаний з ним. Дослідники виділяють два типи ключових комунікаторів: універсальні, пов'язані з усіма каналами, та специфічні, пов'язані з конкретним каналом.

Повідомлення має відповідати особистісним потребам одержувача інформації. Наприклад, під час другої світової війни пропагандисти передавали німецьким солдатам таке повідомлення: "Чи не краще використати мою хоробрість і силу для власного життя, коли Німеччину реабілітують після війни?"*179 Повідомлення також не повинно атакувати, воно має розмовляти з аудиторією її мовою, визнавати хоробрість і професіоналізм солдатів супротивника. При цьому слід наголошувати на неминучості своєї перемоги і обов'язковій поразці противника.

*179: { Katz P.P. Tactical psyop in support of combat operations // Military propaganda Psychological warfare and operations. – New York, 1982. – P. 43.}