Розділ «7.6. Російський проект електронного уряду»

Специфіка російського Інтернету на відміну від західного полягає, на думку російських дослідників, у такому:

1) обмеженні доступу до нього (доступ відкритий лише для індивідів, що відповідають ряду критеріїв: а) наявність достатніх матеріальних засобів або робота організації, що має доступ до Інтернету; б) проживання у визначеному географічному ареалі (як правило, європейській частині Росії); в) належність до населення досить великого міста;

2) наявності в регіонах організацій (провайдерів), які володіють монопольними правами на підключення до Інтернету;

3) високому рівні вартості послуг, малодоступного для основного населення країни. Одним з парадоксальних, на перший погляд, наслідків цього положення є, на думку російських фахівців, більш високі темпи формування віртуального співтовариства на основі Інтернету в Росії, ніж у західному світі, де Інтернет є загальнодоступним засобом комунікації. Це також зумовлює привілейований статус члена цього співтовариства.

В умовах збільшення числа індивідуальних користувачів у Росії Інтернет дає можливість якісно нової взаємодії між органами влади і суспільством в інтерактивному просторі. Як зазначає представник Департаменту урядової інформації Апарату Уряду РФ A.M. Кошкін, російський проект електронного уряду складається з двох взаємозалежних (і одночасно самостійних) проектів.*137 Це внутрішня урядова інформаційна інфраструктура, аналог корпоративної мережі, та зовнішня інформаційна інфраструктура, яка взаємодіє з громадянами й організаціями.

*137: { Кошкин А.Н. Проект "электронного правительства": мировой опыт и российские перспективы. Государство и "информационная революция" // Проблеми подолання "цифрової нерівності" у Росії і країнах СНД: Матеріали міжнародного семінару. — М., 2000. — 156 с.}

У межах проекту електронної держави інтегруються інформаційні ресурси федеральних міністерств і відомств, забезпечується доступ до них, а також створюється система он-лайнових послуг (у тім числі платних).

Урядова мережева інфраструктура має бути націлена на вирішення актуальних політичних, економічних і соціальних завдань держави і забезпечувати:

· реалізацію права громадян на доступ до відкритої державної інформації;

· доведення до громадськості об'єктивної і достовірної інформації про діяльність органів державної влади, що буде зміцнювати довіру до держави і політики, яка нею проводиться;

· взаємодію і постійний діалог держави з громадянами й інститутами громадянського суспільства, а також необхідний рівень суспільного контролю за діяльністю державних органів і організацій;

· об'єднання інформаційних ресурсів і послуг органів державної влади, органів державної влади суб'єктів федерації і місцевого самоврядування з метою зміцнення загальнонаціонального інформаційного простору;

· удосконалення системи державного управління, оптимізацію структури державного апарату, зменшення фінансових і матеріальних витрат на його утримання, передбачаючи поетапний перехід частини державних послуг, що мають вартісне вираження, в систему державних мережевих послуг, що відповідає реальним потребам громадян і організацій;

· ефективну підтримку економічної діяльності державних суб'єктів, що господарюють, даючи їм змогу ефективно інтегруватися в загальнонаціональний і світовий економічний простір;

· взаємодію і співробітництво з державними органами зарубіжних країн і міжнародних неурядових організацій.

Створення і розвиток урядової мережевої інформаційної інфраструктури потребує відповідної формалізації в нормативно-правових актах і необхідного бюджетного фінансування. Крім того, створення інформаційної мережевої інфраструктури держави має супроводжуватися реінжиніриигом усієї системи управлінських процесів, що, насправді, означає подолання стереотипів бюрократичної культури. А це не так просто. Можливо, реалізації проекту буде сприяти Адміністративна реформа, мета якої – модернізація системи державного управління.

Процес створення урядової мережевої інфраструктури в Росії відповідає етапам, які проходять всі уряди. На сьогодні в Росії реалізується перший етап, для якого характерно створення первинних відомчих інтерфейсів. У зв'язку з цим має бути максимально розроблено питання розгортання в мережі Інтернет інфраструктури, що надає користувачам послуги суто інформаційного характеру, які працюють на зовнішній інформаційний контур.

У межах урядового інформаційного контуру доцільно створювати механізми, підтримувані онлайновими відомчими співтовариствами, насамперед, інформаційними підрозділами міністерств і відомств (прес-службами або управліннями зв'язків із громадськістю), які більше готові освоювати нові технології мережі Інтернет. У міру відпрацювання цих мережевих механізмів і послуг, їх досвід і рішення можна буде переносити й в інші сфери урядового контуру управління.

Уже сьогодні цікавими і реалістичними можуть стати такі мережеві проекти для державних органів.