Розділ «2.4. Стратегія як нетактика»

Стратегія належить до управлінської діяльності, оскільки визначає рух організації/країни/людини до стратегічної мети. Стратегічний аналіз визначає основних гравців і правила гри в довгостроковій перспективі. Стратегічна розвідка визначає ту саму сферу пріоритетів не тільки зі свого боку, а й з боку супротивника/опонента. У такий спосіб стратегічний аналіз визначає стратегічні цілі та засоби для їх досягнення. Однак зробити це можна за наявності одного важливого компонента – місії, тобто певної метамети, яку ставить перед собою організація/країна/людина. В результаті такої проробки ситуації управлінський простір структурується, ми одержуємо чіткий і зрозумілий варіант свого руху. Визначивши свій рух на майбутнє, ми можемо вибудовувати його сьогодні. Протилежне – менш раціональне.

Місія реалізується в рамках певного бачення майбутнього. Стратегія в цьому плані є рухом за метарівнем, коли до уваги беруться не тільки реальні, а й потенційні дії. Як свої, так і супротивника/опонента. Утворюється багаторівнева система, до якої належать різного рівня цілі, як віддалені, так і близькі.

Експлуатація метарівня дає змогу розширювати поле можливостей, оскільки починаємо дивитися на ситуацію з іншого погляду, під множинними кутами зору. До речі, відомий вислів В. Леніна "Ми підемо іншим шляхом" може бути слоганом стратегії. При цьому будується на перетині двох протилежних вимог: з одного боку, ми вимагаємо розширення поля можливостей, з іншого – нас цікавить звуження цього поля у реальності.

Стратегія в цьому плані досить креативна, оскільки розширює поле мояеливої дії (як у бізнесі, так і у випадку бойових дій). Спрацьовує те, що раніше не було "працюючим" інструментарієм. Тим самим стратегія підсилює стратегічного гравця, надаючи в його розпорядження новий вид інструментарію, якого в принципі не матиме нестратегічний гравець. Тому стратегія часто реалізується як використання нових факторів, нових параметрів, що до цього не включалися в дію. їх поява на арені протидії зумовлена зміною загальної парадигми, характерної для якісної стратегії, що дає змогу змінити наявну або ж нав'язану супротивником/опонентом конфігурацію факторів.

У політиці це може бути втягування опонента у невиграшну для нього сферу. Однак завдяки створенню феномену публічності він не може уникнути її обговорення. Відомий ефект CNN з цього ж ряду: ЗМІ, організовуючи обговорення проблеми, чинять відповідний тиск на політиків чи військовиків, які могли б прийняти інше рішення без пильної уваги громадської думки.

Д. Морріс свого часу, працюючи з Б. Клінтоном, запропонував варіант перехоплення ідеї супротивника для того, щоб перетворити її на свою*15. Саме так у ряді випадків чинив Б. Клінтон. Тобто в цьому випадку "моє" поле розширюється за рахунок використання "чужого". До речі, Ґете колись сказав приблизно так: не має значення, чия це ідея, важливо, хто краще її використав.

*15: {Моррис Д. Новый государь. – М., 2003.}

Новим фактором може стати обнародування принципово нової інформації, що несе негативні наслідки для опонента. Наприклад, під таким кутом зору розглянув кубинську кризу К. Білдер*16. У цьому випадку боротьба за громадську думку полягала у з'ясуванні, хто говорив правду про ракети на Кубі. Сторони конфлікту продукували суперечливу інформацію. У вирішальний момент А. Стівенсон продемонстрував в ООН фотографії авіазйомок, що було зовсім несподіваним у плані публічної демонстрації розвідувальних фотографій.

*16: {Builder С.Н. Keeping the strategic flame. // Joint Force Quaterly. – 1996 –1997. – Winter.}

А. Гордон, що працює в галузі комп'ютерного моделювання, до речі, у рамках проекту Пентагона в Інституті креативних технологій, бачить стратегію як ментальну репрезентацію, що дає змогу порівнювати, маніпулювати і використовувати її в ситуаціях вирішення проблем*17. Це дає змогу відійти від загальних слів про стратегію до конкретного набору варіантів реалізації стратегічного планування в різних середовищах. Звідси його інтерес до випадків планування за аналогією. Так, він розглядає під одним кутом зору дві історичні події: вторгнення Гітлера в Україну і вторгнення військ Хуссейна в Кувейт. У першому і другому випадках було прийнято рішення знищувати інфраструктуру, аби вона не дісталася супротивникові. При цьому він доходить висновку, що реальні випадки прийняття рішень набагато складніші за будь-які існуючі на сьогодні моделі.

*17: {Gordon A.S. Strategies in analogous planning cases // www.ict.usc.edu}

А. Гордон зібрав 372 варіанти буденних стратегій у 10 різних галузях планування. Він також розглянув 48 сфер репрезентації, де вони реалізуються. Наприклад, в галузі менеджменту цілей, де використовується 28 термінів, серед яких є і такий, як відкладена мета, що може вербально реалізовуватися в такому вигляді: "Давайте відкладемо це поки що", "Я повернуся до цього пізніше"*18. Сильною стороною свого підходу він вважає саме увагу до змістових аспектів, оскільки основна увага раніше приділялася формалізації правил висновку*19.

*18: {Gordon A.S. The theory of mind in strategy representation // www.ict.usc.edu}

*19: {Див. також Gordon A.S. The representational requirements of strategic planning // www.ict.usc.edu}

Приблизно в такій самій сфері здійснюється й робота інших представників цього інституту, спрямована на формалізацію емоційних станів та їх зв'язку з прийняттям рішень. У рамках комп'ютерного моделювання роботи з емоційними реакціями запропоновано таку стратегію: визначення можливостей для оволодіння ситуацією, пропозиція альтернативних стратегій реагування, оцінювання потенціалу реагування, вибір стратегії дії*20.

*20: {Marsella S., Gratch J. Modeling coping behavior in virtual humans: don't worry, be happy // www.ictusc.edu}

Основні стратегії подаються в такому вигляді (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Звичайні стратегії реагування

Найбільш зрозумілим і близьким антиподом стратегії є тактика. Тому спробуємо, відштовхнувшися від неї, визначити основні характеристики стратегії.