Розділ «2.7. Стратегічні наслідки розвитку інформаційних технологій для військової справи»

Інформаційне суспільство зосереджує увагу на своїх інформаційних складових у всій їхній різноманітності. Вступ в інформаційну цивілізацію одночасно позначається на розширенні застосування інформаційних технологій як у мирних, так і у воєнних цілях. При цьому є варіанти руху бізнесу вперед, оскільки він має більші можливості для вирішення завдань, але є варіанти виходу на перший план військових, завдання яких можуть бути як дуже важливими, так і підтриманими великими людськими і фінансовими ресурсами.

Одночасно з появою нового інструментарію, зміною самого простору безпеки змінюються завдання і цілі, і все це певним чином є взаємозалежним.

Можна навести думку заступника міністра оборони США П. Вулфовіца: "Ми рухаємося від межі, яка фокусувалась у минулому на відомих погрозах до більш гнучкої межі, заснованої на можливостях захищати себе від мінливих і невідомих погроз... від фокусу на програмах і платформах до фокусу на результатах... від сегментованої інформації і закритої інформаційної архітектури до мережевої інформації і відкритої архітектури..."*42. Йдеться про принципову зміну всієї парадигми війни. Однак у всіх схожих випадках паралельно проходить і зміна парадигми світу, оскільки будь-яка нова технологія, де б вона спочатку не з'явилася, завжди починає розвиватися в найбільш популярних галузях.

*42: {Wolfowitz P. Remarks at a conference on defence transformation, sponsored by Heritage Foundation. February 27, 2004 // www. def enselink. mil.}

Діставши бурхливого розвитку, інформаційні технології змогли переформувати звичайні воєнні дії, змінивши при цьому стратегію і тактику. Ці зміни ми й розглянемо нижче.

Мережева війна (Дж. Арквілла і Д. Ронфельдт)

Мережево-центрична війна (А. Цебровські)

Адмірал А. Цебровські, який у Пентагоні відповідає за трансформацію усіх збройних сил, каже про третю глобалізацію, в яку вступив світ після 11 вересня*51. Якщо перша глобалізація тривала з 1800 pp. до великої депресії 30-х років XX ст., друга – від Другої світової війни до кінця 90-х років, то третя тільки починається. Кожна глобалізація характеризується різкою зміною правил гри і введенням нових. Так що наявний сьогодні певний імперський підйом США пов'язаний також і з новими реаліями, що не контролюються навіть самими США. Більш того, виник навіть термін "вимушена імперія"*52.

*51: { Cebrowski А. Speech to the Heritage foundation // www. heritage.org.}

*52: { Kennedy P., Perle R.t Nye J.S., Jr. The reluctant empire: in a time of great consequence // Brown Journal of World Affairs. — 2003. — Summer — Fall.}

Варто згадати деякі риси цього нового світу, що формується. Різке прискорення процесів розвитку самих США призвели до відриву їх від своїх найближчих союзників і до ще більшого відриву від країн третього світу, що, між іншим, активізувало й сили протидії з боку ісламського світу. До речі, не зрозуміло, чому саме в цей період, коли США стали найсильнішими, виникла можливість атаки 11 вересня. Однією з відповідей може бути руйнування старої системи біполярності, де над усім нависла велика загроза. Сьогодні світ повний малих загроз, у результаті чого змінилася і його структурність: тепер зброя масового знищення може потрапити до нового типу гравців, які навіть не досягають рівня держави.

Паралельний розвиток інформаційних технологій зумовив перехід цих нових недержавних гравців на новий рівень. До речі, саме тут виникає новий тип структурності – мережа, що порушує попередній тип структурності, який базувався на територіальній близькості. Дж. Най говорить у цьому аспекті про демократизацію технологій, що дають змогу недержавним гравцям робити те, що в минулому могли робити тільки держави, маючи на увазі Гітлера чи Сталіна*53.

*53: { Kennedy P., Perle R, Nye J.S., Jr. The reluctant empire: in a time of great consequence // Brown Journal of World Affairs. — 2003. — Summer — Fall.}

П. Кеннеді говорить, що поряд з територіальними імперіями, такими як, наприклад, Римська, можливі варіанти "неофіційних імперій". Заступник міністра оборони П. Вулфовіц уже провів семінар у Вашингтоні на тему виникнення і падіння імперій, що свідчить про істотний інтерес США до цього аспекту*54. Імперіям завжди будуть цікаві закони падіння імперій.

*54: { (Ibid).}

Чим характеризується імперія? З одного боку, вона диктує правила іншим, з іншого – карає за відхилення від виконання цих правил. Чому дії США в цьому плані викликали відповідну реакцію (11 вересня)? У межах фізичного простору не було традиційного воєнного зіткнення, але були зіткнення у межах інформаційного і когнітивного просторів, хоч і в нетрадиційній формі. Тим більше, що захист цих просторів спочиває сам на собі: арабська культура захищалася тим, що була іншою і закритою іншою мовою. Глобалізація-ІІ зруйнувала ці варіанти захистів, глобалізація-III може їх взагалі скасувати.

Сучасна американська імперія цілковито побудована у віртуальній площині, хоча, природно, була підтримана і реаліями світу. Можна виділити декілька критеріїв імперії, які вступили у протиріччя з ісламським світом. Імперія створює поділ на центр і периферію, створює центрострімкі тенденції, породжує символічний продукт для споживання усіма. Жодна цивілізація не хоче, навіть визнаючи першість технологічну, символічно віддавати перевагу комусь іншому. Мета і зміст будь-якої цивілізації полягає у визнанні своєї переваги. Якщо їй не вдається зберегти свою ідентичність, вона втрачає право на існування у власних очах.

Якщо звичайна війна ведеться у межах фізичного простору, "холодна війна" відбувалася в рамках інформаційного простору, то сьогоднішня когнітивна війна, яка призвела до трагедії 11 вересня, була спрямована на захоплення віртуального простору. Імовірно, можна говорити про поняття інформаційного і віртуального домінування, яке в результаті веде до ерозії цивілізаційних кордонів, і про здачу свого цивілізаційного простору. Цікаво, що героїка віртуального пострадянського простору насичена типажами піратського типу – це, наприклад, менти чи бригада, тобто гравці, що виявляються спроможними діяти при принциповій втраті усіх інших членів "команди". По суті, перед нами пострадянський вестерн, де панує не закон, а сила, що переходить з рук у руки. Героїка як категорія обов'язково має проявитися. Якщо в радянський час вона свідомо асоціювалася з такими типами, як робітник і колгоспниця, які уособлювали торжество фізичної праці, то пізніше з'явилися інженер чи інші представники нефізичної праці (або змішані типи – наприклад, офіцери, що поєднують у собі два види праці).

Імперія силою своєї героїки ніби відбирає право на чужу героїку, що, власне кажучи, заповнюється героїкою локальних вестернів, які відображають на своєму рівні сформовані метаправила. Першим завжди був символічний продукт самої імперії, але не її периферії.