Розділ 1. ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

Таким чином, в нас немає адекватних "машин" для створення власної міфології. Це мильні опери, бестселери, але це також і новини. Доти, поки власні новини будуть розглядатися глядачем як нецікаві, ми не зможемо повернути уваги до себе, підняти власну гідність. На сьогодні маємо досить формальні новини, які не завжди хочеться дивитися неспеціалістам. Новини – це та сама художня комунікація, що можна побачити, наприклад, у випадку появи російського генпрокурора у піднятому підводному човні "Курськ". І хоча там йдеться про зйомки прокуратури, все це зроблено руками апарату С. Ястржембського. Такою самою є керована ситуація щодо висвітлення війни в Афганістані.

У цілому єдиним масовим продуктом на наших телеекранах на сьогодні стала естрадна пісня, але вона має стільки вад, що просто страшно, що це єдиний результат, на який ми спромоглися. Соціальні комунікації між владою і населенням також працюють на дуже низькому рівні. Телебачення взагалі задало нові формати для влади всіх рівнів. І виявилося, що влада не відповідає цим форматам. У результаті відбувається відторгнення населення від влади, що є складним феноменом для оптимального існування суспільства.

М. Маклюен вважав, що писемність принципово змінила мислення людини. Потім така сама ситуація відбулася з телебаченням. Сьогодні цей новий тип мислення випробовує на нас Інтернет. І ми знову запізнюємося. Після атак 11 вересня стало зрозуміло, що Інтернет є не пасивним, а активним засобом комунікації, оскільки люди самі могли шукати інформацію, а не очікувати перед екранами телебачення, що їм запропонують. Хотілося, щоб телебачення враховувало цей новий тип людини і в своїх форматах. Отже, перед нами набагато складніший тип функціонування телебачення, аніж просто інформаційно-розважальний канал. Кожен з нас вирішує тактичні завдання, залишаючи стратегічні на далеке майбутнє. Цього майбутнього може просто не бути, якщо на стратегічні завдання не буде звернута наша увага.

1.6. Імідж України: варіанти можливих інформаційних стратегій

Колишній президент України Л. Кучма указом від 6 грудня 2001 р. поставив перед Міністерством закордонних справ України (як і перед іншими міністерствами і відомствами) завдання з розробки довгострокових заходів щодо розвитку зовнішньої інформаційної діяльності, інформування світової громадськості про Україну з метою позитивного її сприйняття у світі, щодо організації теле- і радіомовлення за кордон.

Зрозуміло, що розвиток цієї інформаційної сфери відкриває нові можливості для України в галузі економіки, політики, міжнародних відносин. Це те, що вже давно робиться усіма країнами, в різних обсягах і з різної інтенсивністю. Колись один з американських президентів сказав, що долар, вкладений в пропаганду, дає більше, ніж десять, що були вкладені в озброєння, оскільки він працює відразу і реально, а ті десять будуть знаходиться в очікуванні.

1. Нові можливості. Чому сьогодні приділено таку увагу інформаційному простору? Що так принципово змінилося у світі? Сьогодні людство віднайшло нові технологічні можливості для роботи зі своїми старими проблемами. Саме інформаційний простір використовується як інструментарій для вирішення соціальних, політичних, економічних чи військових завдань. Netwar або Cyberwar (а тут головним аналітиком виявився Дж. Арквіла, який вважає, що "кібер" тут значить те саме, що у випадку "кібернетики" – управління, а не машини) паралельно змінює і визначення інформації. Одночасно зі звичним, де інформація визначається в системі передачі, як те, що ми передаємо, виникло структурне представлення інформації як тип знань, як те, що обробляється і накопичується, в результаті формуючи ті чи інші системи.

До речі, досить цікаві розробки ведуться в США і Великої Британії в галузі конфронтаційного аналізу, який більш адекватно відображає сьогоднішні реалії, коли конфлікти завершуються, а конфронтація все одно зберігається. Систематика підтримки миру військовими засобами теж підпадає під цей тип аналізу. Конфронтації також потребують іншого типу інформаційної підтримки, аніж ті, що ми маємо у випадку конфліктів.

2. Приклади використання. Відразу хотілося б перейти від аналізу до варіантів наявних технологій, що направлені на зміну ситуації. Але крім цього ще слід згадати про використання такого варіанта впливу в різні періоди і в різних ситуаціях, коли одна країна намагалася впливати на громадську думку іншої країни. Будь-який "транскордонний" варіант є досить чутливим з погляду країни – отримувача інформації, в результаті прямо чи опосередковано вона починає захищатися від нього.

Південна Африка на США. Характерним було використання звичних для США стереотипів ("Південна Африка – останній форпост щодо боротьби з комунізмом", "Ви також мали сегрегацію раніше, ми теж з нею боремося сьогодні"), використання журналістів, впливових спортсменів, намагання купівлі американських видань. В 1974 р. та в 1976 р. були найняті дві фірми з ПР, які отримали 3 млн. дол. Такі ж приклади є у випадку впливу Греції на США та Індії на США. Просто Південна Африка витратила більш серйозну суму, що в результаті призвело до власного "Малдер-гейту" (за ім'ям одного з міністрів).

Росія на США. Росія в особі міністра М. Лесіна проголошує про виділення 125 млн дол. для впливу на громадську думку США. До цього йшлося про внутрішньоорієнтований проект "Модно жити в Росії". Все це підкреслює те, що Росія вже сформувала як соціально важливе завдання з роботи як з зарубіжною, так і з власною громадськістю. Росія також розпочинала акцію "Відкрита Росія", де спеціальний агітлітак повинен був летіти в 13 країн, пропагуючи нову Росію. Загалом слід визнати, що у Росії, на відміну від України, є принципово важливі чинники, що здатні змінити ситуацію на краще, зокрема: а) фінансування; б) кадри (бо є розгалужена система ПР-агентств, які сьогодні працюють на рівні західних); в) глобальні інтереси в інших країнах; г) досвід старих радянських часів; д) потрібне детальне знання особливостей зарубіжних країн, яке дає змогу моделювати ефективні засоби впливу.

1.7. "Перебудова" в контексті породження сучасної міфології

У випадку "перебудови", як і інших варіантів, так званих інформаційних або психологічних операцій ми маємо досить важливий семіотичний компонент. Люди мають бути переорієнтованими на новий тип поведінки завдяки використанню виключно вербальних засобів без застосування сили або покарання. Оскільки це вербальний (або комунікативний) процес він і повинен мати суттєві семіотичні характеристики. До речі, вивчення семіотики як елемент підготовки військових згадує Дж. Бігнелл. Наш звичайний варіант семіотики зорієнтований на аналіз художнього тексту. Більш рідкісним випадком є праці Г. Олкера, де є намагання використати ці методології для завдань політичного чи соціального порядку.

Семіотика аналізує два основні типи знаків: мовні знаки, де ми маємо граматику, окрему від текстів, і знаки мистецтва (кіно), де граматику ми отримуємо в результаті обробки текстів. Назвемо це вільним і зв'язаним варіантами граматики. Якщо бути більш точними, то у випадку знаків кіно ми повинні інтерпретувати і знаки, і граматику. Те саме із сучасними типами міфологій. Їх треба зрозуміти без попереднього знання цієї системи. Тому виникає потреба в інтерпретаторі, який може допомогти зрозуміти те, що говориться. Це звична функція, наприклад, для шаманів, які єдині могли інтерпретувати тексти на сакральних мовах.

Таким чином, у звичайній мові ми маємо окреме існування знаків, текстів і граматики. В мовах мистецтв, навпаки, – ми маємо спільне існування знаків, текстів і граматики. У випадку міфології ми додаємо сюди й інтерпретатора, який дає нам можливість зрозуміти знаки, тексти і граматику. Сакральна мова потребує не лише слухача, а й інтерпретатора. Звідси випливає потреба додати ще один блок до звичної схеми комунікації у випадку сакрального її варіанта.

Які інші характеристики міфологічної структури нам потрібні? Міф неможливо перевірити, точніше його можна довести, але не можна заперечити. Неможливо довести його неправдивість прикладами з реального життя, оскільки він сформульований на іншому рівні, а кожен приклад, що суперечить міфу, може бути названий винятком. Міф ніде не існує в своїй прямій формі. Всюди ми маємо різні варіанти реалізації міфології: в мас-медіа, кіно, художній літературі. Перебудова була варіантом побудови сучасного міфу, який був потрібен для переведення суспільства до нового стану. В результаті зникає попередній стан суспільства зі своїми богами. Суспільства, що змінюють своїх богів і контексти свого існування, одночасно намагаються змінювати власні міфи. Міфи змінюються, як і все інше, але швидкість їхніх змін є занадто повільною.

Перебудову вводять заради зміни поведінки. Це досить звична мета у випадку інформаційних або психологічних операцій. Жоден варіант тексту як семіотичного об'єкта не досліджувався з цього погляду, хоча А. Катц, наприклад, і говорить про психологічні операції як про комунікацію.

Художній текст має лише в деяких випадках опосередковану мету у вигляді зміни поведінки читачів. Одночасно це може траплятися без подібних інтенцій з боку автора.

Будь-яке суспільство функціонує за допомогою інтерпретаторів – від колишніх шаманів до сучасних журналістів. Шаман діє в ситуації, де немає інших варіантів інтерпретації, журналісти працюють у світі, що наповнений альтернативними інтерпретаціями. Але реально ніхто особливо не заперечує їхніх думок. Це пов'язано з тим, що має місце масове виробництво цих думок. У старі часи думки/повідомлення могли вступати в конфлікт, але їх не було в достатній кількості через звуження кількості джерел повідомлень. Сьогодні ми масово їх продукуємо, але вони щоденно зазнають змін, реалізуючись не як окрема думка, а як думка дня.

Знак, що працює як інструкція, не може містити інструкцію всередині себе, оскільки люди не люблять змінювати своє відношення під тиском. За формою він має бути звичайним інформаційним варіантом знака. Слід підкреслити два важливі фактори в процесі впливу: один стосується уваги, інший – резонансу. Увага залучає знак в середину, резонанс намагається змінити внутрішню систему. Увага активно вивчається у випадку реклами, резонанс належить до засобів психологічних операцій.