Розділ 1. ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

Законодавчий позитив є, але одночасно в суспільстві відчувається елемент незадоволення. Хоча, наприклад, касетний скандал, як би хто не оцінював інформаційні потоки того часу, продемонстрував, що інформаційна система працює в режимі достатньої свободи, оскільки не було жодного слова чи дії з боку опозиції, які б не отримали висвітлення в ЗМІ. Все це свідчить про те, що проблемою України є не закони, а їх впровадження. Тому сьогодні слід звернути увагу на ті тенденції, які заважають Україні виконати деякі її зобов'язання, прийняті при вступі до ради ЄС. Одне з них – це перспективи створення суспільного телебачення. Є декілька площин, які на сьогодні заважають нам це зробити.

1. Фінансова. Суспільне мовлення, яке має бути вільним від впливу держави, немає власних коштів. І на сьогодні важко собі уявити, що наш глядач буде в змозі платити хоч яку-небудь суму за це. Для прикладу, громадянин Швеції віддає на телебачення 150 доларів на рік. У наших умовах це неможливо.

2. Політична, Ми маємо несформовані до кінця політичні сили, що маніфестується, поміж іншим, і постійним процесом виникнення нових партій. Політична Україна перебуває у постійній динаміці, що в свою чергу не дає змоги відчути стабільний розподіл влади у суспільстві. Отже, весь час ми спостерігаємо перетягування каната між політичними силами. У результаті політична динаміка (нестабільність) відбивається і на телевізійній сфері.

3. Інформаційна. Україна "закрита" російськими телевізійними каналами, що робить її інформаційний простір набагато прозорішим, ніж у будь-якій іншій країні. Найближчим прикладом такої ж ситуації може бути Ірландія, яка теж "закрита" британськими ЗМІ. Але оскільки в Україні ще не напрацьована політична ідентифікація її громадян, держава боїться втратити державне телебачення як чи не єдиний канал свого впливу.

4. Економічна, Телебачення живе з рекламного ринку, але він в Україні на сьогодні замалий. Ринок реклами України становить 35 млн дол., для порівняння: польський ринок – це 1 млрд дол. Але всі телевізійні структури мають жити з цього ринку. Коли цих грошей немає, то виникають гроші політичні, які мають бути конвертовані в подальших циклах в економічні гроші.

5. Юридична. Закон про суспільне телебачення, прийнятий парламентом, має деякі принципові вади. Наприклад, наглядова рада з цих питань формується, поміж іншим, на основі списку громадських організацій, який затверджується Верховною Радою. Отже, кількість членів цієї організації, що подаються виключно з одного боку, може стати дуже великою, тому створюється неадекватний розподіл впливу.

Напад терористів на об'єкти в Нью-Йорку та Вашингтоні черговий раз продемонстрував, що світ став єдиним в реагуванні на події, в отриманні інформації. Всі дивилися ті самі новини CNN, що в результаті породжувало ті самі думки і дії. І відомо, що інформація ніколи не буває нейтральною, разом із нею здійснюється й інтерпретація, яка формує картину світу. Єдине реагування всіх країн і демонструє поступове формування єдиної картини світу у більшості з нас, поки що тільки з деяких аспектів. Масова свідомість не здатна сама по собі формувати інтерпретацію всіх подій, вона покладається при цьому на готові здобутки, що їх надає масова комунікація, в першу чергу – телебачення.

Саме тому функції телебачення виходять сьогодні далеко за межі просто інформування. Світ живе за іншою моделлю, ніж раніше, коли інформація не є наслідком події, а сама формує ті чи інші подальші події. Інформація сама конструює світ, нам залишається тільки погоджуватися з цією конструкцією. Інформаційний простір України поки ще не дає той тип інформаційного продукту, який здатний виконати принципові нові для нас суспільні завдання. З одного боку, не формується власний варіант картини світу: ми живемо начерками, які дають нам більш потужні інформаційні системи інших країн, формуючи наше бачення світу за власним бажанням. І поки Україна не буде мати за собою єдиної інтерпретації події своїми громадянами, вона не буде відчувати себе єдиною державою. Австрія та Німеччина можуть розмовляти однією мовою (точніше, майже однією), але вони є різними країнами, бо по-різному бачать світ. З іншого боку, телебачення не задовольняє всього обсягу потреб громадян, як з погляду зору суспільства загалом, так і з точки зору окремої людини.

З погляду суспільства телебаченню слід вкладати зусилля у вироблення зрозумілих для всіх картинок дійсності, які б збільшували відсоток, наприклад, оптимістів в країні. Коли відсоток песимістів переважає, країна вмирає. Науковці, наприклад, це чітко продемонстрували, вивчаючи Стародавню Грецію. Малюнки на амфорах демонстрували поступову деградацію суспільства, бо в ньому потроху зникала так звана інноваційна діяльність. Це і є опосередкованим виявом зниження рівня оптимізму в суспільстві. Телебачення сьогодні може надавати сценарії населенню, які б давали змогу йому адаптуватися до тих швидких змін, які відбуваються. Поки що населення опинилося без такої допомоги.

Сьогодні світ приходить до висновку, що майбутня війна (а це війна 2025 року за розробками аналітиків США) буде війною знань. Знання особливо важливі, оскільки на підставі їх приймаються ті чи інші рішення. Тому в ці сфери вкладаються величезні кошти, набагато більші за весь річний бюджет України. Тому ми не здатні йти на повторення всіх кроків Заходу, а повинні шукати власні варіанти розвитку інформаційної сфери, як у військовому, так і цивільному аспектах.

Інформаційна сфера стала сьогодні базовою для розвитку всіх інших сфер: економічної, політичної, військової, дипломатичної. А телебачення є базисним для самої інформаційної сфери. Тому розвиток телебачення має прямі й опосередковані наслідки для економіки, політики, військової чи дипломатичної справи будь-якої країни. Саме там створюються "друзі" та "вороги" країни. Глобальні комунікації створили глобальну залежність одних країн від інших.

Саме ці типи залежностей створили в сучасному світі "страшні" можливості для використання різних маніпулятивних технологій. Людина стає відірваною від реальних ситуацій, оскільки телебачення як раз і має розповідати про те, чого ми не бачимо на власні очі.

Ми входимо у новий цикл історії, який може принести новий розподіл світу. Про це можна думати, прогнозуючи відомі нам наслідки, зважаючи на те, що США повторює війну в Афганістані за тим сценарієм, за яким йшов Радянський Союз. Зіткнення двох культур надає таким війнам більш жорстокий характер, оскільки люди іншої цивілізації не розглядаються як рівні з обох боків конфлікту. У світі довго накопичувалася напруга, і західні держави не звертали на це достатньо уваги. Хоча саме Захід має багато напрацювань у такій сфері, як аналіз і розв'язання конфліктів. Сьогодні вже справа не в терористах, а в існуванні глобального незадоволення однієї частини світу іншою.

Цей конфлікт був заданий не справжнім, а інформаційним вибухом – трансляцією CNN дій терористів. Телебачення стало зброєю першого етапу війни. Терористи влучили не в хмарочоси, а в масову свідомість американських громадян. Це вимагає у відповідь таких самих "ліків" для масової свідомості. Війна буде розгортатися як для цілей реальних, так і для цілей інформаційних, де CNN буде найважливішим військовим знаряддям. Все це свідчить про принципово нові типи дій, що, як прогнозувалося, буде характерним для війн нового типу. Україна при цьому повністю повторює аргументи тільки однієї сторони конфлікту, не маючи змоги виробляти власні думки, власні погляди. У цьому випадку це може бути адекватним ситуації, але в багатьох інших випадках, які будуть йти один за одним, така тенденція є небезпечною.

Іслам в його класичному розумінні не є такою страшною загрозою, як його починає сприймати масова свідомість. Іслам поважно ставиться до релігій, в яких є один бог. Всім відомий джихад не може оголошувати будь-хто, як це відбувається в Чечні. Нормальні мусульмани не хочуть потрапити під владу ортодоксів, як це спостерігається в будь-якому іншому соціальному середовищі. У нацистів теж лише десять відсотків були справжніми нацистами, двадцять – співчували. Але вони разом тримали під собою все населення. Ми не вперше бачимо зникнення війни в її класичному розумінні. Все більше в військові дії втягують цивільне населення. Все більше стандартна війна не дає результату. Згадаймо, "Бурю в пустелі", результати якої не можна вважати адекватними її цілям: Садам Хусейн продовжував керувати своєю країною. Мілошевич теж пішов виключно завдяки мирній, а не військовій інформаційній операції – виборам. Інформаційна, а не військова операція приносить успіх, що відображає нові світові реали.

Сьогодні інформаційний компонент є обов'язковим у будь-якому політичному, соціальному, військовому, дипломатичному проекті. Тероризм також перебуває у цій сфері. Жодна дія є неможливою без відповідної інформаційної підготовки. Все це – зовнішньо зорієнтовані проблеми. Але суспільство має безліч завдань у своїй внутрішній сфері. Насамперед таких завдань два: вироблення політичної ідентифікації та демонстрація успішних варіантів життя в країні. Наприклад, Росія колись розпочинала ПР-проект "Модно жити в Росії".

Суспільне телебачення стає сьогодні нагальною потребою, оскільки суспільство поступово переходить на новий рівень: воно хоче мати як розумну владу, так і розумне телебачення, яке готове дивитися на свого виборця/глядача не на як на підлеглого, а як на рівного партнера. До того же телебачення працює у набагато більш конкурентних умовах, аніж будь-яка інша галузь: майже кожен глядач має у своєму розпорядженні не один, а багато каналів, що дає йому можливість чітко бачити як здобутки, так і прорахунки кожного з них.

Суспільне телебачення, на відміну від комерційного, здатне нести на собі додаткові функції, без яких суспільство не можливе, а саме:

· освітню,

· культурну,