Розділ «7.3. Е-уряд як складова програми "е-Європа"»

Однак для досягнення узгодження і реалізації цих дій, не лише на рівні окремої країни, а й на рівні Спільноти, необхідно, щоб результатом цього стало охоплення всіх. З цією метою до Програми країн-кандидатів було включено додаткову мету – фундаментальну побудову основ (стандартних блоків) інформаційного суспільства. Країни-кандидати визнали, що часу для досягнення зазначених цілей не багато. Вирішення цієї проблеми потребує термінових невідкладних дій, і саме тому Програма "Електронна Європа плюс" має фокусуватися на спільній ключовій даті – 2003 році, завдяки якій можливо буде поєднати цілі "Електронної Європи плюс", і відповідної програми Європейського Союзу. Внаслідок цього заплановано, що перший звіт буде представлений у лютому-березні 2002 року, а проміжний звіт буде подано до розгляду в кінці 2002 року. Фінальний звіт має бути подано у кінці 2003 року.

Програма "Електронна Європа плюс" і відповідний План дій були представлені головами держав і урядів країн-кандидатів у Ґетеборзі на Європейському Самміті 16 червня 2001 року. Вони ґрунтувалися на мережевему графіку розвитку (прискорення) реформ і модернізації економік країн-кандидатів. Запропонований План дій дасть змогу країнам-кандидатам працювати паралельно з державами-членами, а також активно співпрацювати з ними. Крім того, це дасть країнам змогу обмінюватися досвідом і кращою практикою, і таким чином сприятиме ефективній інтеграції Європи.

На відміну від Програми "Електронна Європа", "Електронна Європа+" має не три основних мети, а, як вже зазначалося, – чотири. Перша мета визначена як "нульова" (тут мається на увазі, що досягнення трьох наступних неможливе без її першочергової реалізації).

Отже, основні цілі та заходи цієї програми такі:

1) Формування відповідних засад для становлення інформаційного суспільства, яке має базуватися на прискоренні розвитку можливих комунікаційних послуг для усіх (передбачає прискорення і повну лібералізацію телекомунікаційного сектору якнайшвидше); переміщенні та реалізації ІКТ, яке б відповідало інформаційному суспільству (ґрунтується на забезпеченні доступу до сучасних телекомунікаційних мереж і послуг для всіх громадян).

2) Дешевий, швидкий, безпечний Інтернет, який передбачає дешевий і швидкий доступ до Інтернету; швидкий Інтернет для дослідників та студентів; безпечні мережі та смарт-карти.

3) Інвестиції в людей і вміння: європейська молодь у цифрову добу; робота в економіці, заснованої на знаннях; участь для всіх в економіці, заснованій на знаннях.

4) Стимуляція використання Інтернету: розвинена е-комерція; урядові он-лайн; електронний доступ до публічних послуг; медицина в мережі Інтернет; європейський цифровий зміст (контент) для глобальних мереж; розумні транспортні системи, онлайнове середовище.

Також слід зазначити, що у третьому напрямку з'являється новий елемент порівняно з аналогічною програмою "Електронна Європа", а саме – онлайнове середовище. Це, на нашу думку, пояснюється потребою в узгодженні й інтеграції мереж та доступу до них серед країн-кандидатів і відповідною загальноєвропейською мережею.

У результаті проведених дискусій з державами-членами було підготовлено проект Переліку основних публічних службу

котрий був остаточно переданий на розгляд комісії в Лісабоні з урахуванням всіх побажань і переконаністю у тому, що всі громадяни, включаючи тих, хто не має бажання, матимуть інтерактивний доступ до цих служб (див. табл. 7.1).

Таблиця 7.1. Перелік адміністративних послуг і ступінь їх використання в середньому по Європейському Союзі*124

Для довідки. За даними Євробарометра (весна 2000 р.) майже 50% терапевтів мали доступ до Інтернету на роботі. Більшість з них працюють у Швеції, Голландії і Данії. Спостереження виявили, що лікарі переважно використовували Інтернет з метою взяти участь у професійних обговореннях і проконсультуватися з іншими лікарями. Рівень взаємодії з пацієнтами дуже низький – лише 12%. Крім того, не більше 5% користувачів Інтернету регулярно використовували послуги онлайнових магазинів (робили онлайнові покупки), лише 10% взаємодіяли зі своїми онлайновими урядами.

Нові технології потребують вивчення, як їх краще використовувати. Зрозуміло, що це питання не тільки вивчення того, як використовувати нові технології, а й адаптації старих вмінь та дій. Інвестиції у цифрові технології свідчитимуть лише про те, що нові можливості використовуються повною мірою для ефективного зростання, за умови, що установи, підходи та практичні дії старої економіки адаптуються до цих можливостей. Цей процес адаптації зробить можливим їх використання. Адаптація у публічному секторі відбувається в Європі досить повільно. Це значною мірою пов'язано не з технічними питаннями, а з потребою ефективних змін у керуванні цими процесами з боку державних діячів.

Більш того, швидкість розвитку інформаційних і комунікаційних технологій породжує зростаючий ризик нерівності між регіонами, це стосується передусім питань доступу до інформації і знань у суспільстві. У той час, коли перед Європою постала необхідність глобальних змін в цій сфері, органи державної влади на всіх рівнях – спільноти, національному, регіональному і локальному – мають дуже уважно поставитися до цього ризику. Небезпека зростання цифрової нерівності робить це завдання більш важливим для органів державної влади і пов'язана виключно з розвитком інформаційного суспільства.

Ця проблема зумовлена тим, що нова діяльність, генерована завдяки інформаційному суспільству, прагне концентруватися переважно у декількох міських центрах, керуючись при цьому щільністю, великим перехрестям мереж, з якими пов'язані економіки центральних регіонів Європи. Саме тому Європейська Комісія рекомендує, щоб у кожний регіональний план розвитку було включено діяльність щодо сприяння доступу до інформаційного суспільства. Для цього передбачено виділення 6 млрд євро з фондів Спільноти, які мають бути використані протягом 2000–2006 pp.

Отже, "е-Європа" – ініціатива Європейської Комісії, спрямована на прискорення трансформації європейського промислового суспільства в інформаційне. Європейці зацікавлені в покращенні та полегшенні доступу до інформації державних органів. Це забезпечить прозорість діяльності органів державної влади, а також гарантуватиме доцільність прийнятих Європейським Союзом рішень. Необхідно здійснити великий обсяг роботи для того, щоб забезпечити громадянам доступ до веб-сайтів урядів окремих держав і європейських інститутів, забезпечивши їх зручними засобами для пошуку і виявлення необхідної інформації.

Використання онлайнових урядових служб активно розвивається в Європейському Союзі (див. табл. 7.2). Близько 25% користувачів Інтернету використовують доступ до урядових вебсайтів. Хоча, слід зазначити, що більшість цих взаємодій (інтеракцій) є пасивними – тобто відбувається пошук інформації і перекачування відповідних програм. Лише 10% користувачів Інтернету використовують публічні веб-сайти для подання відповідних форм. Рівень інтерактивності серед держав-членів різний. Так, Голландія, Фінляндія, Швеція та Данія мають рівень майже удвічі більший за середній. Про низький ступінь інтерактивності локальних урядів свідчать дані досліджень Євробарометра (весна 2000 p.), котрі показали, що серед 56% місцевих влад (адміністрацій), які мають веб-сайти, лише 28% мали електронну версію офіційних форм, і лише 8% громадян відіслали ці форми назад електронною поштою. Таким чином, ця робота знаходиться лише на стадії розробки. В подальшому ці показники мають розвиватися відповідно до прогресу контрольних вимірювань (еталонного тестування) щодо основних онлайнових публічних служб. Дотепер зусилля були сфокусовані на фіксації чітких визначень.

Таблиця 7.2. Використання Інтернету установами Європейського Союзу, %

Підсумки реалізації напрямку "Урядові он-лайн – електронний доступ до публічних служб" у межах програми "е-Європа" у 2002 році наведено в табл. 7.3.