TextBook - КПУ не змогла підтвердити свій статус керівної політичної сили в нових умовах.
Наприкінці 1980-х рр. після численних спроб поліпшити стан справ в економіці керівництво як в цілому СРСР, так і України зокрема було змушене визнати, що економічна ситуація погіршилась; розпочалась руйнація народного господарства.
- Прискорення науково-технічного прогресу не було здійснене.
- Структурна перебудова промисловості не відбулась.
- Основні виробничі фонди підприємств були спрацьовані майже на 60 %.
- Не було розгорнуте виробництво якісних товарів народного споживання.
- Почастішали зриви планового постачання, поглиблювався розрив економічних зв'язків як між окремими підприємствами, так і союзними республіками.
- Не поліпшилось керування економікою.
- Не змогли ефективно запрацювати нові підприємства, створені на засадах інших форм власності: орендні, кооперативні, приватні, змішані, з участю іноземного капіталу.
- Послаблення контролю за діяльністю підприємств почало відігравати руйнівну роль, особливо тому, що ринковий механізм регулювання економіки не було започатковано.
- Підприємства почали переходити на випуск тільки тієї продукції, що давали надприбуток, економічно необґрунтовано підвищували ціни на товари та послуги.
- Не відбулися позитивні зміни й у сільському господарстві. У 1989 р. керівництво СРСР визнало можливість нових форм господарства -фермерських, орендних, кооперативних колективів. Але колгоспно-радгоспне керівництво було проти впровадження цих форм господарювання; крім того, об'єктивні умови також не сприяли цьому (відсутність коштів, дієвого захисту з боку законів тощо).
- З 1988 р. прискорилась інфляція. З 1990 р. грошове регулювання економіки замінюється натуральним обміном (бартером).
- Національний дохід України скоротився на 1,5 %.
- 19 серпня 1991 р. в СРСР оголошено надзвичайний стан.
- Президента М. Горбачова, що знаходився на відпочинку в Форосі (Крим), фактично усунуто від влади.
- Надзвичайним органом влади оголошено Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) з 8 осіб. Очолив ДКНС Г. Янаєв - віце-президент СРСР. Мета ДКНС, оголошена в спеціальній заяві, полягала в збереженні цілісності СРСР, наведенні порядку в країні. ДКНС був підтриманий КДБ, армією, центральними державними й господарчими органами
- Керівництво КПУ, численні ради різних рівнів заявили про підтримку ДКНС. Верховна Рада України відкрито не заявляла про свою позицію до 21 серпня 1991 р.
- Рух та інші демократичні партії України розцінили події, що відбувалися в країні, як заколот і закликали до боротьби з ним. - Президент Росії Б. Єльцин засудив створення ДКНС як заколот, спробу покінчити з демократією й суверенітетом республік СРСР. - Після невдалої спроби заколотників захопити "Білий дім" (Будинок Рад) у Москві (де знаходилися уряд і Президент Б. Єльцин) у ніч з 20 на 21 серпня
Президія Верховної Ради УРСР прийняла рішення про скликання 24 серпня позачергової сесії Верховної Ради. - Позачергова сесія Верховної Ради 24 серпня 1991 р. прийняла "Акт проголошення незалежності України". - 1 грудня 1991 р. на Всеукраїнському референдумі Акт проголошення незалежності України було підтверджено: 90,32 % учасників референдуму схвалили цей документ. - 7-8 грудня в Біловезькій Пущі поблизу Мінська Президент України Л. Кравчук, Голова Верховної Ради Республіки Білорусь С. Шушкевич, Президент Росії Б. Єльцин констатували факт утворення СНД - Співдружності Незалежних Держав.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Краус Н.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „9.3. Господарський розвиток України в умовах командно-адміністративної системи“ на сторінці 7. Приємного читання.