Розділ «4.6. Д. Рікардо - економіст епохи промислового перевороту»

Давид Рікардо

Життєвий шлях Д. Рікардо

Давид Рікардо - одна з найяскравіших особистостей класичної політичний економії Англії, послідовник і водночас активний опонент окремих теоретичних положень спадщини великого Адама Сміта.

Предки Рікардо - іспанські євреї. Його батько в 60-х рр. XVIII ст. перебрався в Англію, де спочатку займався оптовою торгівлею, а потім торгівлею векселями й цінними паперами. Давид був третім із його 17 дітей. Він народився в Лондоні у квітні 1772 р., навчався у звичайній початковій школі, а потім був відправлений на два роки в Амстердам, де почав осягати в конторі свого дядька таємниці комерції.

Після повернення Рікардо ще якийсь час учився, але в 14 років його систематична освіта закінчилося. Що правда, батько дозволив йому брати уроки в домашніх учителів. Незабаром з'ясувалося, що інтереси юнака виходять за межі того, що батько вважав за необхідне для справи. Це йому не сподобалося, і уроки припинилися.

У 16 років Давид став найближчим помічником батька в конторі й на біржі. Спостережливий, кмітливий, енергійний, він швидко зробився помітною людиною на біржі й у ділових колах Сіті.

Однак Давида обтяжував консерватизм батька. Він був байдужий до релігії, а в будинку його змушували найсуворішим чином відповідати всім догмам іудаїзму. Конфлікт вийшов назовні, коли в 21 рік Рікардо заявив батьку, що він має намір одружитися з християнкою. Наречена була дочкою лікаря-квакера, такого ж домашнього тирана, як і батько Рікардо. Шлюб був укладений проти волі обох родин. Одруження з християнкою означало для Рікардо вигнання з іудейської громади. Рікардо став членом унітаріанської громади - найвільнішої із сект, що відкололися від англіканської церкви. Очевидно, це було просто благопристойним прикриттям його атеїзму.

Молоді, звичайно, нічого не одержали від батьків, а у 25 років Рікардо вже був батьком трьох дітей (усього їх було в нього вісім). Він не знав ніякої іншої справи, крім біржової спекуляції, і тепер став займатися нею самостійно. Йому допомогли зв'язки, репутація, а головне, здібності. Через п'ять років він уже був багатий та проводив великі операції.

У 1799 р. молодий заможний Давид Рікардо жив на курорті Бат, де лікувалася його дружина. Зайшовши в публічну бібліотеку, він випадково перегорнув книгу шотландського економіста Адама Сміта "Багатство народів" і зацікавився нею. Так уперше пробудився інтерес Рікардо до політичної економії.

До 1809-1810 рр. Давид Рікардо - одна з найбільших фігур лондонського фінансового світу. Купує розкішний будинок у найаристократичнішому кварталі Лондона, а потім великий маєток Геткомб-парк у Глостерширі, де Рікардо влаштовує свою заміську резиденцію. Після цього він поступово відходить від активної діяльності у світі бізнесу та перетворюється на великого землевласника й рантьє. Його маєток оцінювався в 1 млн фунтів стерлінгів - величезну сума на той час.

У 26 років Рікардо, домігшись фінансової незалежності й багатства, раптом звертається до наук, якими він не міг зайнятися в юності: природознавства й математики. У першій половині дня на біржі він - не по роках холоднокровний фінансист, а ввечері в себе в будинку - симпатична, захоплива молода людина, що з наївною гордістю показує рідним і знайомим досліди з електрикою та демонструє свою колекцію мінералів. Під впливом цих занять розвинувся яскравий інтелект Рікардо, мислення якого відрізнялося математичною логічністю й чіткістю.

Економічне вчення Давида Рікардо

Економічне вчення Томаса Роберта Мальтуса

Як відзначає А. Маршалл, на місце серед засновників історико-економічної науки може претендувати Томас Роберт Мальтус (1766-1834), священик, професор політичної економії в Англії. Основні роботи Мальтуса - "Дослід про закон народонаселення" (1798), "Дослідження про природу й зростання ренти" (1815), "Основи політичної економії" (1820), "Міра цінності" (1823), "Визначення в політичній економії" (1827).

- У своїй роботі "Дослід про закон народонаселення" Мальтус розробив основи теорії народонаселення, показав співвідношення між чисельністю населення й життєвих засобів. Ця праця й понині є відправною в дослідженні проблеми народонаселення.

- Як відзначає Я. Я. Ядгаров, Мальтус зробив значний внесок у теорію відтворення, уперше висунувши положення про неможливість досягти достатнього попиту і повної реалізації вироблюваного суспільного продукту без необхідної участі в цьому поряд із продуктивним класом і так званих "непродуктивних класів".

- Відносно визначення товарів купленою працею Мальтус пише: "Цінність - це оцінка, що дається товарові, яка ґрунтується на його витратах для покупця, або на тій жертві, на яку повинен піти покупець, щоб придбати товар і яка вимірюється кількістю праці, яка дається ним в обмін на цей товар, або, що зводиться до того ж самого, тією працею, якою товар розпоряджається".

- За Мальтусом, "в одній і тій же країні й в один і той же час мінова цінність тих товарів, які зводяться лише до праці та прибутку, точно вимірюється кількістю праці, яка одержується в результаті того, що нагромаджена й безпосередня праця, дійсно затрачена на їх виробництво, складається із змінюваної суми прибутку на всі аванси, виражені в праці. Але це за необхідності буде тим же самим, що й кількість тієї праці, якою може розпоряджатись цей товар".

- За Мальтусом, цінність певної кількості праці дорівнює тій заробітній платі або тій масі грошей або товарів, на яку обмінюється ця праця. Відповідно до "залізного закону заробітної плати" Мальтуса, який витікає з його теорії народонаселення і який розділяли економісти-класики постмануфактурного періоду, зарплата не може зростати, залишаючись незмінно на низькому рівні, який відповідає мінімуму життєвих засобів робітника.