Розділ «3.5. Особливості культури Західної Європи»

Гуманізм - духовна основа епохи Відродження

Мистецтво Відродження виникло на основі гуманізму - перебігу суспільної думки, який зародився в XIV ст. в Італії, а потім упродовж другої половини XV та у XVI ст. поширилося в інших європейських країнах.

Гуманізм проголосив вищою цінністю людину та її благо. Гуманісти вважали, що кожна людина має право вільно розвиватися як особа, реалізовуючи свої здібності. Ідеї гуманізму найяскравіше й найповніше втілилися в мистецтві, головною темою якого стала прекрасна, гармонійно розвинена людина, що володіє необмеженими духовними й творчими можливостями.

Термін "відродження", що виник у XVI ст., означав появу нового мистецтва, що відроджує класичну старовину, античну культуру.

Хронологія епохи Відродження в Італії

- Проторенесанс (ХІІ-XV ст.);

- Раннє Відродження (XV ст.);

- Високе Відродження (кінець XV - початок XVI ст.);

- Пізнє Відродження (останні дві третини XVI ст.).

Зміни в мистецтві Італії перш за все позначилися на скульптурах. Характерними для цього часу були скульптурні роботи майстра Нікколо Пізано (1220 - між 1278 і 1284 рр.). Виконана ним Шестигранна мармурова кафедра (1260) стала видатним досягненням ренесансної скульптури. Кафедра з білого, рожево-червоного й темно-зеленого мармуру є цілісною архітектурною спорудою. На стінах кафедри зображенні сюжети із життя Христа, між ними розташовуються фігури пророків і алегоричних чеснот. Нікколо став засновником школи скульптури, що стала популярною в усій Італії.

Найрадикальнішим реформатором живопису був один із найбільших художників італійського проторенесансу Джотто ді Бондоне (1266/67-1337). Основною роботою Джотто є розпис капели в м. Падуя (1303-1306). Пізніші роботи Джотто - це розписи в церкві у Флоренції. Євангельські сюжети подані Джотто як реально існуючі події.

Лоренцо Гібберті (1381-1455) - ще один представник епохи Відродження. Гібберті - один із найосвіченіших людей свого часу, перший історик італійського мистецтва. У його творчості головними були рівновага й гармонія всіх елементів зображення. Він присвятив життя одному виду скульптури -рельєфу. Його пошуки досягли вершини у виготовленні східних дверей флорентійського баптистерію в 1425-1452 рр., які Мікеланджело назвав "Брамою раю ". Своєю виразністю вони нагадують живописні картини.

Донателло (близько 1386-1466 рр.) працював у Флоренції, Римі, Падуї. З одного боку, Донателло шукав у мистецтві життєвої правди. З іншого, він додавав своїм роботам мотиву піднесеної героїки. Ці якості виявилися вже в ранніх роботах майстра - статуях святих, призначених для зовнішніх ніш фасадів церкви у Флоренції. Донателло створив "Давида" (1430) - першу голу статую в італійській скульптурі Відродження, яка призначалась для фонтану. Біблейський пастух, переможець велетня Голіафа, - один з улюблених образів Ренесансу.

Мистецтво епохи Відродження: "Шестигранна мармурова кафедра ", "Брама раю "

Величезна роль у живописі належала Мазаччо (1401-1428). Класичним зразком вівтарної композиції стала його "Трійця" (1427-1428), створена для церкви у Флоренції. Фреска виконана на стіні, що прямує в глибину капели, яка побудована у формі ренесансної арочної ніші. Творіння Мазаччо чудове в усіх відношеннях. У вираженні сили й гостроти відчуття Мазаччо випереджає свій час.

" Трійця"

Дивлячись на фреску "Вигнання Адама і Єви з раю" в тій же капелі, глядач вірить тому, що Адама і Єву, що порушили Божественну заборону, ангел із мечем у руках дійсно виганяє з раю.

"Вигнання Адама і Єви з раю"

Яскравим представником Високого Відродження є Леонардо да Вінчі (1452- 1519) - італійський живописець, скульптор, архітектор, учений та інженер.