TextBook Історія економіки та економічної думки
3.3. Меркантилізм - перша школа політичної економії. Особливості меркантилізму в різних країнах
Ідеологію меркантилізму розкривають головні положення По-перше, багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується в грошах; тобто багатство - це не що інше, як нагромадження грошей.
По-друге, виробництво створює потрібні передумови для утворення багатства, а тому потребує постійного заохочення й розвитку.
По-третє, безпосереднім джерелом багатства є сфера обігу, тобто сфера, де продукти перетворюються на гроші.
По-четверте, сфера обігу є водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі (Г-Г' -гроші, що породжують гроші, - такою є формула капіталу в меркантилістів).
По-п'яте, не будь-який обіг товарів і грошей є джерелом багатства.
По-шосте, баланс зовнішньої торгівлі має бути активним, тобто треба менше купувати в іноземців і більше їм продавати.
Найбільш відомі представники раннього меркантилізму
Вільям Стаффорд (Англія)
Гаспар Скаруффі (Італія)
| Вільям Стаффорд | Виявляє досить правильне як на ті часи розуміння зв'язку між вартістю грошей і вартістю товарів. - Доводить шкідливість вивезення монети за кордон, бо від того зростають ціни й погіршується становище народу. Але гроші є тільки засобом обігу. - Пропонує: - заборонити ввезення предметів розкошів та деяких інших товарів, - регламентувати торгівлю, - обмежити вивезення монети, - розширити виробництво сукна - найпопулярнішого тоді англійського експортного продукту. | |
| Томас Мен | - Висловлюється проти заборони вивезення грошей, тому що, | |
| на його думку, гроші приносять багатство, тільки перебуваючи в обороті. - Чітко формулює теорію торгового балансу: "Звичайним засобом для збільшення нашого багатства й наших скарбів є іноземна торгівля, що в ній ми завжди маємо дотримуватися того правила, щоб щорічно продавати іноземцям своїх товарів на більшу суму, ніж ми споживаємо їхніх товарів". - Мен є прихильником розвитку вітчизняної промисловості. Як і Стаффорд, вимагає заміни експорту сировини експортом готових виробів. - Уважає досить суттєвим також розвиток транзитної торгівлі, оскільки вона, на його думку, також є джерелом збагачення. | ||
| Самуїл Фортрей | - З метою стимулювання розвитку промисловості він пропонує встановлення на іноземні товари високого мита, унаслідок чого ціни на товари, що завозяться в Англію, зростатимуть. Це, у свою чергу, сприятиме збуту товарів вітчизняного виробництва. - Чи не єдиний з меркантилістів, хто приділяє особливу увагу засобам, які могли б підвищити продуктивність сільського господарства. Він, як всі інші меркантилісти, уважає, що тільки від промисловості "головним чином залежить багатство королівства". | |
| Джеймс Стюарт | - Спробував оновити й розвинути далі меркантилістську концепцію у XVIII ст., коли вже поширилася теорія трудової вартості. - Не поділяє ілюзій меркантилістів, що багатство створюється внаслідок продажу окремими капіталістами товарів за ціною, що перевищує їхню вартість. - Розрізняє "позитивний прибуток", що залежить від продуктивності праці, та "відносний прибуток", що є результатом обміну в процесі міжнародної торгівлі. На його думку, тільки позитивний прибуток породжує зростання суспільного багатства. | |
| Жан Батист Кольбер | - На його честь політику меркантилізму інколи називають ще кольберизмом. - Уважав, що могутність держави визначається кількістю грошей, що є в її розпорядженні, а їх може дати тільки торгівля. "Ми повинні завоювати народи нашою промисловістю, - говорив він, - і перемогти їх нашим смаком". |
| Антуан Монкретьєн де Ваттевіль | - Спробував розробити економічні заходи, запровадження яких дало б змогу пожвавити народне господарство Франції. Виходячи з англійського досвіду, досить детально розглядає проблеми розвитку мануфактур, питання торгівлі, мореплавства, професійного навчання тощо. - Є палким захисником третього стану, найбільш важливою частиною якого він уважає торговців. - Протиставляючи інтереси Франції інтересам інших країн, засуджує французьку політику забезпечення свободи торгівлі купцям з інших країн. - Відрізняється від багатьох інших меркантилістів ще й тим, що приділяє увагу потребі поліпшити становище народу, особливо селянства. Уважає, що держава має турбуватися про нього. |
| Гаспар Скаруффі | Запропонував грандіозний як на той час проект скликання загальноєвропейської конференції під керівництвом папи або оратора з метою налагодити грошовий обіг у міжнародному масштабі. - Запропонував установити єдину загальноєвропейську грошову систему, визнати золото та срібло валютними металами, прирівнюючи одну вагову частину золота до 12 вагових частин срібла. - На відміну від інших монетаристів рекомендував ліквідувати національні бар'єри, що обмежують обіг; золото та срібло трактував як звичайні товари. |
| Бернардо Даванцаті | - Флорентійський банкір-економіст, який опублікував у 1582 р. книжку "Читання про монету". - Був прихильником біметалізму, засуджував хаос у грошовому обігу, пропонував повернутися до вільного |
| карбування монет та обігу зливків. | |
| Антоніо Серра | Заперечує концепцію монетаризму й дотримується теорії "торгового балансу". - Засуджує заборону вивезення грошей і регламентацію їхнього обігу, втручання держави в економічне життя, як приклад наводячи Венецію, котра має достатньо грошей завдяки тому, що розвиває свою промисловість, веде широку торгівлю. - Наявність грошей у державі, що не має копалень, за Серрою, залежить від розвитку ремесла, працьовитості та винахідливості населення, розвитку торгівлі, відповідної політики уряду. |
| Антоніо Дженовезі | - У "Лекціях про комерцію й цивільну економіку" детально аналізує теорію торгового балансу. Неможливо допускати такий вивіз товарів, котрий послабив би вітчизняну промисловість, і таке ввезення, котре завдало б шкоди вітчизняним ремеслам, уважає Дженовезі. - Багатство, на думку Дженовезі, це не гроші самі по собі, а правильно організована за їхньою допомогою зовнішня торгівля. Надлишок грошей є зайвим. Їх має бути стільки, скільки необхідно для обслуговування торгівлі. |
Економічна думка України та Росії тієї доби здебільшого відрізнялася від західноєвропейських меркантилістських концепцій широтою й оригінальністю підходу до розв'язання багатьох питань, зокрема суті багатства та його джерел, ролі промисловості в економіці.
Наступний розділ:
3.4. Економічний розвиток українських земель у період козацької доби
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія економіки та економічної думки» автора Краус Н.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3.3. Меркантилізм - перша школа політичної економії. Особливості меркантилізму в різних країнах“ на сторінці 1. Приємного читання.